19 лютого 2021 року Справа № 915/1534/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ЄДРПОУ 20915546)
до фізичної особи-підприємця Стрюк Анатолія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості,
(без проведення судового засідання),
16.12.2020 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 32/390 від 14.12.2020 про стягнення з Фізичної особи підприємця Стрюк Анатолія Володимировича 3554,21 грн. - пені та 1124,75 грн. - штрафу.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" також просить суд про стягнення з Фізичної особи підприємця Стрюк Анатолія Володимировича грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 головуючим суддею у справі № 915/1534/20 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відзначено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Відповідачем ухвалу суду від 21.12.2020 отримано 28.12.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
27.03.2020 між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС (надалі - покупець, позивач) та фізичною особою підприємцем Стрюк Анатолієм Володимировичем (надалі - постачальник, відповідач), укладений договір №53-123-11-20-06239 на постачання товару (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар, у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1. Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, постачання товару здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі Рго2огго, але не пізніше 01.06.2020, на умовах DDР м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Відповідно до пункту 3.3 Договору, датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару
Відповідно до пункту 4.1 Договору, у разі порушення зобов'язань по договору, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 2,5% від вартості непоставленого товару.
Відповідно до п.7.1., 7.2., 7.3. Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.
Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 12.1. Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки товару позивачем виставлено претензію про сплату штрафних санкцій на суму 494,89 грн, яку відповідачем отримано 22.06.2020.
Листом від 17.07.2020 відповідачем повідомлено відповідача про неможливість поставити товар вчасно у зв'язку з закриття кордонів і транспортного зв'язку з іншими країнами, т.я. весь товар має імпортну складову.
Відповідач просив позивача укласти додаткову угоду про розірвання договору.
Відповідачем відшкодовано позивачеві штрафні санкції в сумі 494,89 грн згідно з претензією.
Разом з тим, на виконання умов Договору відповідач 31.08.2020 поставив позивачеві товар на суму 44990,00 грн без ПДВ, про що свідчить штамп дільниці вхідного контролю ВП «Складське господарство» на видатковій накладній № 2059 від 25.08.2020 року (а.с.12).
21.09.2020 позивач звернувся до відповідача з додатковою претензією та вимогою про перерахування штрафних санкцій у розмірі 5308,82 грн у строк до 21.10.2020 за порушення строків поставки товару за Договором.
Відповідачем претензію залишено без відповіді.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором щодо поставки товару.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 4.1 Договору, у разі порушення зобов'язань по договору, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 2,5% від вартості непоставленого товару.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3554,21 грн за період з 02.06.2020 по 30.08.2020, з урахуванням відшкодованої відповідачем пені в сумі 494,89 грн, та штраф в розмірі 2,5% за період з 02.06.2020 по 30.08.2020 в сумі 1124,75 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що він арифметично правильний, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Стрюк Анатолія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції", 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ЄДРПОУ 20915546) пеню в розмірі 3554,21 грн, штраф в розмірі 1124,75 грн та 2102,00 грн судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції", 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ЄДРПОУ 20915546
відповідач: фізична особа - підприємець Стрюк Анатолій Володимирович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Судове рішення складено та підписано судом 19.02.2021.
Суддя В.О.Ржепецький