Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2-1851-10
21 травня 2010 року Єнакіївський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді - Шульженко Л.Б.
при секретарі - Харибіної Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Єнакієве Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов»язання щомісячної і одноразової страхової виплати у зв»язку з втратою працездатності
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Єнакієве неправомірними та зобов»язати призначити йому одноразову і щомісячну страхову допомогу у зв»язку з втратою працездатності 60%.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом третьої групи, отримує пенсію, що складається з державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Також йому виплачується щорічна компенсація на оздоровлення.
Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст..8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
У відповідності до ст..21,28 вищеназваного Закону Фонд соціального страхування виплачує застрахованим особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, щомісячну страхову виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а також страхову виплату одноразової допомоги.
Згідно висновку МСЕК від 23 квітня 2008 року його визнано інвалідом третьої групи з втратою професійної працездатності 60%. Крім того, він має акт за формою Н-1 від 21 вересня 1992 року про виробничу травму внаслідок участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
9 листопада 2009 року він звернувся до Відповідача з заявою про призначення йому одноразової та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку у зв»язку з втратою 60% працездатності, однак отримав відмову. Тому просив визнати такі дії відповідача неправомірними і зобов»язати його призначити йому одноразову та щомісячну страхову виплату.
Представник відповідача позов не визнав та стверджував, що відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться за нормами спеціального законодавства, яким є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Виплати непрацюючим пенсіонерам провадяться органами УПСЗН та органами Пенсійного Фонду.
Фонд соціального страхування не має правових підстав для призначення страхових виплат громадянам, захворювання або каліцтво яких виникло внаслідок виконання робіт, пов»язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за нормами Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», отже не має правових підстав і для прийняття акту форми Н-1 для призначення страхових виплат позивачеві.
Вважає, що відділення Фонду діє без порушень, тому просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.
Відповідно до ст..46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 1992 року відносно ОСОБА_1 було складено акт №79 за формою Н-1, в пунктах 10,11 якого обставинами нещасного випадку визначена участь позивача в період з 6 грудня 1987 року по 23 березня 1988 року у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, під час якої він отримав захворювання.(а.с.9-10).
Згідно довідки МСЕК від 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності 60% безстроково і його визнано інвалідом третьої групи (а.с.11).
Відповідно до положень ст..9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-12 відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Приписами статті 14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-14 від 23 вересня 1999 року (далі-Закон №1105-14) встановлено, що нещасний випадок-це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов»язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров»ю або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов»язаних з роботою.
Відповідно до положень ст..2 Закону №1105-14 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб»єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов»язаних з виконанням ними трудових обов»язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
На час встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати працездатності, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1993р. №472 зі змінами і доповненнями.
Стаття 1 Правил передбачає, що підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного та психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
ОСОБА_1 віднесений до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 10 грудня 1994 року (а.с.6).
Донецька обласна медико-соціальна експертна комісія прийшла до висновку, що захворювання позивача пов'язані з виконанням ним військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і позивач не заперечував проти даних обставин.
З огляду на наведене суд визнає, що захворювання, яке отримав ОСОБА_1 під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, не пов'язано з виконанням ним трудових обов'язків, а також з фізичним та психічним впливом небезпечних або шкідливих умов праці на підприємстві.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров»я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету (ст..63).
Статтею 46 зазначеного Закону передбачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров»ю, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, у розмірах відповідно до групи інвалідності. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсації.
Особам, віднесеним до категорії 1, які визнані інвалідами, відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону №796-Х11 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірах відповідно до групи інвалідності. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст..53 зазначеного Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
В судовому засіданні позивач не заперечував, що він отримав нараховані суми одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до положень ст..48 даного Закону і щомісячно отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю та державну пенсію у розмірах, передбачених ст..50, ч.4 ст.54 Закону.
За таких обставин, суд вважає, що конституційні права позивача, що є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону його життя і здоров»я, повністю гарантуються реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-Х11.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, отже задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст..10,11,60,212-215 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ЗУ «Про охорону праці», суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Єнакієве Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов»язання призначення одноразової страхової допомоги та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку з зв»язку з втратою працездатності - відмовити.
Заяву на апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Єнакіївського міського суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: