Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.
Доповідач -Коновалова В.А.
Справа № 428/6272/19
Провадження № 22-ц/810/895/20
Іменем України
15 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Луганської В.М., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Кодюкової Ж.І. в м. Сєвєродонецьк Луганської області,
за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири, стягнення вартості частки квартири та визнання права власності на квартиру, третя особа Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири, стягнення вартості частки квартири та визнання права власності на квартиру, в обґрунтування якої зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 листопада 2011 року розірвано. Від шлюбу мають малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До грудня 2018 року ОСОБА_1 мала можливість користуватись спірною квартирою, проте відносини з відповідачем постійно погіршувались, через що вона була змушена знайти інше місце проживання. З цього часу позивач позбавлена можливості користуватись квартирою та звернулась до відповідача з пропозицією щодо отримання компенсації за належну їй частку квартири, а саме 292900 грн, відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 25 квітня 2019 року, проте згоди вони не дійшли, а спільне користування квартирою є неможливим.
ОСОБА_1 просила суд припинити її право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 292900 грн, визнати за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири, стягнення вартості частки квартири та визнання права власності на квартиру, третя особа Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області залишено без задоволення.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що в судовому засіданні суду не було надано доказів того, що виділ належної позивачу частки спірної квартири в натурі дійсно є неможливим. Суд вважав, що відповідач ОСОБА_2 , неспроможний виплатити позивачу компенсацію Ѕ частки спірної квартири в рахунок визнання за ним права власності на квартиру у цілому та становитиме для нього надмірний тягар. Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 зазначає, що відповідач пропонував ОСОБА_1 4-5 тисяч доларів США за її частку квартири, що ним не заперечувалося під час розгляду справи в суді першої інстанції та свідчить про наявність у нього коштів та намагання досудового вирішення спору. Позивач має постійний заробіток та працює у ляльковому магазині м. Сєвєродонецька, який оформлений на його батька.
Також зазначає, що подальше проживання в одній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з їх спільною донькою неможливе, оскільки відповідач створив нову сім'ю, про що повідомив у судовому засіданні.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року ОСОБА_2 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, Службі у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області роз'яснювалось право подання до апеляційного суду пояснень у письмовій формі.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу ОСОБА_2 отримав 04 грудня 2020 року, а Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області отримала 07 грудня 2020 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2 а.с. 25,26), проте від відповідача та третьої особи не надійшло відзиву та пояснень на апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримали копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі 04 грудня 2020 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2 а.с. 23,24).
В судовому засіданні представники позивачки апеляційну скаргу підтримали, надавши пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вважали, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Позивачка та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що в судовому засіданні суду не було надано доказів того, що виділ належної позивачу частки спірної квартири в натурі дійсно є неможливим. Суд вважав, що відповідач ОСОБА_2 , неспроможний виплатити позивачу компенсацію Ѕ частки спірної квартири в рахунок визнання за ним права власності на квартиру у цілому та становитиме для нього надмірний тягар. Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 04 жовтня 2003 року по 15 листопада 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 3/4 часток квартири від 16 червня 2017 року, копією свідоцтва про право власності на житло від 31 жовтня 1997 року № 1545 та копією інформаційної довідки від 18 квітня 2019 року №16 4152555.
Згідно з висновком експерта від 09 липня 2020 року № 2443, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 становить 299910 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18).
Звертаючись до суду з позовом позивачка зазначала, що з грудня 2018 року позбавлена можливості володіти та користуватися квартирою, яка належить на праві спільної часткової власності їй та відповідачу через неприязнені стосунки та постійні сварки з ОСОБА_2 , тому бажає одержати грошову компенсацію за належну їй частку у квартирі та припинити своє право власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Матеріали справи не містять належних достатніх та допустимих доказів того, що виділ у натурі належної позивачці Ѕ частки спірної квартири, що є у спільній частковій власності є неможливим.
Позивачем не доведено ту обставину, що відповідач має фінансову можливість сплатити грошову компенсацію в розмірі 292000 грн за Ѕ частку квартири.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач зазначав, що не має можливості зовсім сплатити позивачці грошову компенсацію за Ѕ частку квартири, при цьому зазначивши, що сума компенсації є великою.
В суді апеляційної інстанції відповідач зазначив, що вже півроку не працює, доходів не має.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має постійний заробіток та працює у ляльковому магазині у м. Сєвєродонецьк, який оформлений на його батька не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано суду доказів, як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є його процесуальним обов'язком, на підтвердження обставин що відповідач має постійний заробіток, суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Отже твердження позивачки про те, що відповідач має постійний заробіток та працює є припущенням та не підтверджено належними доказами.
Апеляційний суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_5 про те, що відповідач пропонував ОСОБА_1 4-5 тисяч доларів США за її частку спірної квартири, оскільки показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані (статті 90, 95 ЦПК України). Про вказані вище обставини свідку ОСОБА_5 відомо зі слів позивачки, проте ОСОБА_1 у відповідності до статті 92 ЦПК України не була допитана в якості свідка, а пояснення позивачки, які отримані не за процедурою допиту свідків не можуть використовуватися як засіб доказування. Отже, пояснення свідка ОСОБА_5 , щодо обставин пропонування відповідачем позивачці коштів не є допустимим доказом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що порушуються права дитини, оскільки подальше проживання в одній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з їх спільною донькою неможливе, так як відповідач створив нову сім'ю не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Донька сторін ОСОБА_4 з 01 вересня 2015 року по 28 грудня 2018 року навчалась в Сєвєродонецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 14 Сєвєродонецької міської ради Луганської області, що підтверджується довідкою № 482 від 29 липня 2019 року.
Згідно наказу Державного бюджетного загальноосвітнього закладу міста Москва «Школа № 15» від 14 січня 2019 року № 39-шо ОСОБА_4 зарахована до 4 «Г» класу с 04 січня 2019 року на підставі заяви батьків.
Зазначені обставини свідчать про те, що з січня 2019 року ОСОБА_4 проживає в м. Москва та навчається в Державному бюджетному загальноосвітньому закладі міста Москва «Школа № 15».
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції дані обставини сторонами не заперечувались.
Отже ОСОБА_4 не користується спірною квартирою у зв'язку зі зміною місця проживання та переїздом до іншої країни разом позивачкою.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2020 року придбав автомобіль марки HONDA CIVIC, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 170000 грн.
Колегія суддів вважає, що придбання відповідачем автомобіля HONDA CIVIC, 2014 року випуску за 170000 грн не свідчить про спроможність відповідача сплатити позивачці вартість Ѕ частки спірної квартири, яка становить 292900 грн, та є значно більшою за автомобіль.
Враховуючи обставин, що відповідач не має доходу та позивачем не спростовані ці обставини, свідчить про неспроможність відповідача виплати позивачу компенсацію вартості Ѕ частки спірної квартири, та стягнення з відповідача 292900 грн становитиме для нього надмірний тягар.
За таких обставин, колегія суддів вважає, оскільки відповідач неспроможен сплатити позивачці грошову компенсацію за її частку в квартирі, а відсутність у нього коштів може призвести до примусового виконання рішення суду шляхом продажу квартири і відповідно позбавлення відповідача житла та частки права власності на дане житло, та виплата компенсації частки позивачки становитиме для відповідача надмірний тягар.
При цьому суд зауважує, що позивачка може в інший спосіб, передбачений нормами Цивільного кодексу України, відчужити свою частку, не покладаючи на відповідача надмірний тягар.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, додержуючись норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку квартири, стягнення вартості частки квартири та визнання права власності на квартиру, у зв'язку з неспроможністю відповідача виплатити позивачці компенсацію Ѕ частки спірної квартири в рахунок визнання за ним права власності на квартиру у цілому та становитиме для нього надмірний тягар.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.М. Луганська
О.Ю. Карташов