Провадження № 22-ц/803/1500/21 Справа № 203/2872/20 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
18 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти. Своїх зобов'язань відповідачка не виконує, має прострочену заборгованість. В подальшому ПАТ «Альфа-Банк» було продано право вимоги за вказаним договором, яке в 2019 році набуло ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». В добровільному порядку ОСОБА_1 кредитні кошти не повертає.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість в розмірі 38 607,43 грн., яка складається з 23 147,30 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 086,07 грн. - заборгованість по нарахованим 3 % річних, 4 666,50 грн. - втрати від інфляції, 8 707,56 грн. - заборгованість з пені, а також судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмір 20 000 грн..
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал”.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі та погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість в повному обсязі не погашена. Апелянт зазначає, що відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, залишок по тілу кредиту відповідачки складає 23 147,30 грн.. Крім того, апелянт вказує, що відповідачці відкрита кредитна лінія із лімітом 75000,00 грн. та останній видано кредитну картку на суму кредиту у розмірі 23 147,30 грн..
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал”, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження наявності між сторонами правовідносин позивачем була надана Анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» та Додаток до договору, укладений між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ..
За умовами кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування кредитні кошти, а позичальник приймає та зобов'язується їх повернути та сплатити відсотки за користування кредитними котами.
21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
26 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Товариством з обмеженню відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» був укладений договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, з додатковими угодами до нього, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
16 січня 2019 року між Товариством з обмеженню відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Товариством з обмеженню відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір про відступлення права вимоги № 1601/19/1, з додатковою угодою від 17 січня 2019 року до нього, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно Витягу з реєстру договорів, право вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору про відступлення права вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, в позовній заяві Товариство посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти, однак доказів на підтвердження того, яку суму було нею отримано позивачем надано не було.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, кредитна заборгованість ОСОБА_1 становить 38 607,43 грн., з яких: 23 147,30 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 086,07 грн. - заборгованість по нарахованим 3 % річних, 4 666,50 грн. - втрати від інфляції, 8 707,56 грн. - заборгованість з пені.
Встановивши, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір, однак, окрім самого кредитного договору, та графіків платежів, які не підписано відповідачкою, доказів які б підтверджували факт користування відповідачкою кредитними коштами надано не було, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що розрахунки заборгованості не є доказом підтверджуючим факт користування кредитними коштами, а є лише документом, яким позивач обґрунтовує заявлену суму, яку він просить стягнути в судовому порядку. Оскільки, виписки про рух коштів на клієнтському рахунку чи будь-який розрахунковий документ про зарахування позивачем коштів відповідачці в відповідному розмірі до позовної заяви не додано та суд був позбавлений можливості встановити достовірні фактичні дані передачі коштів у володіння відповідачки на умовах кредитного договору.
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства, оскільки жоден із наданих позивачем документів не підтверджує заявлені позовні вимоги.
Доводи апелянта в скарзі про те, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі та погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість в повному обсязі не погашена, а також те, що відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, залишок по тілу кредиту відповідачки складає 23 147,30 грн., відповідачці відкрита кредитна лінія із лімітом 75000,00 грн. та останній видано кредитну картку на суму кредиту у розмірі 23 147,30 грн., - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів того, що за відповідачкою наявна кредитна заборгованість за тілом кредиту у сумі 23 147,30 грн., від якої Товариство здійснювало нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пеню, - позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Крім того, Товариством не було надано доказів на підтвердження своїх доводів щодо часткового погашення відповідачкою основної суми кредиту, а тому вказані твердження є лише його припущенням.
Наданий позивачем Додаток №1 до Договору про відступлення права вимоги, за яким залишок по тілу кредиту відповідачки складає 23 147,30 грн. виключає реальну можливість стягнення за ними заборгованості.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал”.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” - залишити без задоволення.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко