Провадження № 22-ц/803/1824/21 Справа № 180/1355/20 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 50
18 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з матері на утримання неповнолітньої дитини,-
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів з матері на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він уклав шлюб із відповідачем. У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2020 року шлюб між ними розірвано. При розірванні шлюбу питання щодо визначення місця проживання дітей не ставилося. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з ним за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день діти зареєстровані за вказаною адресою. Певний час мати дітей з дітьми разом не проживала, про що 22 квітня 2020 року головою квартального комітету складно акт.
Судовим наказом Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року по справі №180/51/20 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду - 13 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно. На той час ОСОБА_5 проживав з ним, знаходився на його утриманні, тому він звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення, судовий наказ було скасовано.
Із спливом часу колишня дружина з'явилася у житті дітей, молодший син ОСОБА_5 налагодив стосунки з матір'ю та переїхав жити до неї. Відповідачка вдруге звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_5 . Судовим наказом Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року стягнуто з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду - 21 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно. Оскільки дитина не визначилася із постійним місцем проживання - з матір'ю чи з батьком, а вони не могли дійти згоди, він звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення. У задоволенні заявлених вимог йому було відмовлено.
Відповідачка, мати двох дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 забулась про існування старшого сина ОСОБА_6 . Як до розірвання шлюбу, так і після, ОСОБА_6 проживає разом з ним, мати самоусунулася від виховання та утримання сина, не турбується його розвитком, навчанням, здоров'ям, матеріальним та духовним забезпеченням. Аліменти він сплачує на утримання молодшого сина ОСОБА_5 , він сам утримує ОСОБА_6 . ОСОБА_6 зарахований до Марганецького коледжу Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на 1 курс денної форми навчання, що потребує додаткового фінансування.
Враховуючи, що ОСОБА_6 проживає з ним, вважає за доцільне звернутися із позовною заявою про стягнення аліментів із відповідачки на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня усунення матері від утримання сина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Саме з цієї дати Марганецьким міським судом Дніпропетровської області встановлено, що мати не проживає разом з дитиною, винесено судовий наказ про стягнення аліментів, який було скасовано у зв'язку із підтвердженням того факту, що відповідачка з дітьми не проживає.
На момент подачі позову до суду ним було подано заяву до комісії з питань захисту прав дитини ВК Марганецької міської ради щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з ним від 04 вересня 2020 року. Рішенням комісії заяву задоволено та визначено місце проживання ОСОБА_6 з ним.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення 13 січня 2020 року.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 07 вересня 2020 року, допустивши рішення суду до негайного виконання в межах місячної суми стягнення аліментів; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням матеріального становища позивача, який надає матеріальну допомогу сину ОСОБА_5 - сплачує аліменти на його утримання, крім того на його утриманні знаходиться син ОСОБА_6 , відповідач є працездатною особою, отримує заробітну плату, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2005 року народження, в розмірі 1/4 частки від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, тобто з 07 вересня 2020 року, а не з 01 травня 2020 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 з січня 2020 року по травень 2020 року у вигляді 1/3 частини з усіх видів заробітку, а з червня 2020 року 1/4 частину з усіх видів заробітку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 04 травня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області, сторони по справі являються батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого 29 липня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, сторони по справі являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно копії домової книги з прописки громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_1 , у будинку значаться зареєстрованими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно довідки голови квартального комітету від 22 серпня 2020 року, у будинку АДРЕСА_1 проживає та прописаний ОСОБА_1 , склад сім'ї: ОСОБА_3 , 2005 року народження.
01 вересня 2020 року служба у справах дітей Марганецької міської ради склала акт про обстеження сім'ї ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно якого ОСОБА_2 проживає разом із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабусею ОСОБА_8 , дідусем ОСОБА_9 .
Згідно акту обстеження сім'ї служби у справах дітей Марганецької міської ради, від 03 вересня 2020 року, ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Як видно з копії ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області, у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, 10 червня 2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 21 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно. Судовий наказ залишено в силі.
Відповідно довідки про доходи ОСОБА_1 , з червня 2020 року по вересень 2020 року позивач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_5 .
Відповідно довідки в.о. директора Марганецького коледжу Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» Н.О. Мажорова від 26 серпня 2020 року, ОСОБА_3 зарахований на 1 курс денної форми навчання Марганецького коледжу Національного технічного університету «Дніпровська політехніка».
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року №497 визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
Відповідач матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у добровільному порядку не надає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням матеріального становища позивача, який надає матеріальну допомогу сину ОСОБА_5 - сплачує аліменти на його утримання, крім того на його утриманні знаходиться син ОСОБА_6 , відповідач є працездатною особою, отримує заробітну плату, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2005 року народження, в розмірі 1/4 частки від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, тобто з 07 вересня 2020 року, а не з 01 травня 2020 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27 лютого 1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Так, статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України, а згідно ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
У відповідності до ч. 1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Декларацією прав дитини від 1959 року закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні аліментів з січня 2020 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки статтею 191 передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в прохальності частині апеляційної скарги апелянтом ставиться питання про стягнення з відповідачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , з січня 2020 року по травень 2020 року у вигляді 1/3 частини з усіх видів заробітку, а з червня 2020 року 1/4 частину з усіх видів заробітку, тоді як в позовній заяві вимоги про стягнення аліментів у вигляді 1/3 частини з усіх видів заробітку заявлено не було.
Колегія суддів наголошує на тому, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років, тоді як таких доказів позивачем ані до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, надано не було.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачами у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 18 лютого 2021 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко