01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"20" квітня 2010 р. Справа № 18/033-10
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські печериці», с. Липівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспосоюз», с. Дмитрівка
про стягнення 23068, 28 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
за участю представників сторін:
від позивача: Лелет Н.М.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські печериці»(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспосоюз»(далі - відповідач) про стягнення 23068,28 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 01.03.2010 року та призначено справу до розгляду на 18.03.2010 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.03.2010 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали не виконав. Розгляд справи відкладався на 01.04.2010 року.
У судове засідання 01.04.2010 року відповідач повторно не з'явився. Розгляд справи відкладався до 20.04.2010 року.
В судове засідання 20.04.2010 року відповідач повторно без поважних причин не з'явився, вимоги суду не виконав, проти позову заперечень не надав.
За таких обставин, суд відповідно до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд встановив.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість в сумі 11789,29 грн. за поставлений відповідачу за період з 05.11.2007 року по 28.02.2008 року товар з нарахуванням пені в сумі 5548,57 грн., 4481,84 грн. інфляційних та 756,81 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що поставка товару відбувалась на підставі укладеного 01.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські печериці»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекспосоюз»(покупець) договору купівлі-продажу за видатковими накладними №№ РН-0000657 від 04.12.2007 року, РН-0000661 від 06.12.2007 року, РН-0000665 від 07.12.2007 року, РН-0000686 від 18.12.2007 року, РН-0000692 від 20.12.2007 року, РН-0000699 від 24.12.2007 року, РН-0000715 від 27.12.2007 року, РН-0000731 від 30.12.2007 року, РН-0000005 від 04.01.2008 року, РН-0000022 від 12.01.2008 року та РН-0000106 від 28.02.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 05.11.2007 року по 28.02.2008 року продав відповідачу товар на загальну суму 43550,26 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії долучено до матеріалів справи), однак відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 31760,97 грн., тому його заборгованість складає 11789,29 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
В ході розгляду справи судом встановлено, що спірний товар поставлявся позивачем з 05.11.2007 року, що виключає поставку на підставі договору, укладеного 01.01.2008 року, крім того, в наданих позивачем видаткових накладних відсутні посилання на відповідний договір та в договорі не зазначено який товар має поставлятись.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що поставка відбувалась на підставі договору від 01.01.2008 року, на який посилається позивач. В той же час, враховуючи, що факт поставки товару засвідчено належним чином оформленими видатковими накладними, в яких вказано вид товару, його кількість, ціну, такі видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, суд дійшов висновку, що поставка спірного товару відбувалась за домовленістю сторін на підставі видаткових документів, які засвідчують факт поставки товару та прийняття такого товару покупцем.
Враховуючи, що строк оплати товару зазначений в накладних, зокрема на умовах передплати, на момент здійснення поставки товар мав бути оплачений покупцем на підставі відповідних рахунків-фактур, про які також зазначено в накладних.
Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зогляджу на норму п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), в спірному випадку оплата мала бути проведена до поставки товару. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 11789,29 грн. оплати за фактично отриманий товар.
Суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, оскільки в обґрунтування такої вимоги позивач посилається на п.п. 4.2. договору, умови якого, як встановлено судом, не застосовуються до спірних правовідносин.
Щодо вимоги позивача про стягнення 4481,84 грн. інфляційних та 756,81 грн. 3% річних, суд дійшов висновку, що така вимога є обґрунтованою з огляду на норму ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем порушено грошове зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що є підставою для застосування відповідальності.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, судом встановлено, що позивачем інфляційні та річні нараховані по кожному платежу за фактичний період прострочення оплати. Таким чином, вимоги про стягнення 756,81 грн. 3% річних, 4481,84 грн. індексу інфляції підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані в частині стягнення основного боргу, річних та інфляційних, тому підлягають задоволенню у відповідній частині. Щодо стягнення пені, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспосоюз»(08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Дмитрівна, вул. Молодіжна, 1, код 35278430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські печериці»(08014, Київська обл., Макарівський р-н, с. Липівка, вул. Шевченка, 48, код 32810449) 11789,29 грн. боргу, 756,81 грн. 3% річних, 4481,84 грн. індексу інфляції, 170,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 177,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Суддя