01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
08.04.10 Справа № 19/042-10
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», с. Малі Лисовці, Сквирський район, Київська область
до Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області, с. Малі Лисовці, Сквирський район, Київська область
про визнання права власності
суддя Т.П. Карпечкін
від позивача - Батовська А. Ю. (дов. від 22.03.2010 року);
від відповідача -Грищенко Т. І. (сільський голова -рішення від 07.04.2006 року).
обставини справи:
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Малолисовецьке»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області (далі - відповідач) про визнання права власності.
Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22 березня 2010 року та призначено справу до розгляду на 29 березня 2010 року.
Під час судового розгляду відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що рішенням виконавчого комітету Малолисовецької сільської ради № 465 від 18 грудня 2009 року, було відмовлено у визнанні права власності на спірне майно на наступні нежитлові будівлі: приміщення корівника цегляного, приміщення складу будівельних матеріалів, будинок тваринника, приміщення водокачки, пункт штучного запліднення, пилораму, водонапірну вежу, артезіанську свердловину, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Малі Лисовці, вул. Ленінська, 38. Позивач зазначає, що набув права власності на спірне майно в порядку правонаступництва в результаті реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке». Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Малолисовецької сільської ради № 465 від 18 грудня 2009 року та визнати за позивачем право власності на спірне майно.
Представником позивача було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області № 465 від 18 грудня 2009 року в частині відмови у визнанні права власності за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»на наступні об'єкти нерухомості: приміщення корівника цегляного, приміщення складу будівельних матеріалів, будинок тваринника, приміщення водокачки з розташованою під ним свердловиною, пункт штучного запліднення, пилораму, водонапірну вежу, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Малі Лисовці, вул. Ленінська, 38, визнати за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»право власності на наступні об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Малі Лисовці, вул. Ленінська, 38: Водокачка, яка складається з нежитлової будівлі «Водокачка», літ. «Б», площею 8,40 кв.м., та розташованої під нею водозабірної споруди № 1 «Свердловина»діаметром 100 мм; нежитлова будівля «Пилорама», літ. «В», площею 69,50 кв. м.; нежитлова будівля «Склад будівельних матеріалів», літ. «Г», площею 121,20 кв. м.; нежитлова будівля «Корівник», літ. «Ж», площею 737,8 кв. м.; нежитлова будівля «Будинок тваринника», літ. «З», площею 96,80 кв. м.; нежитлова будівля «Пункт штучного запліднення», літ. «К», площею 53,70 кв. м.; нежитлова будівля «Будівля водонапірної вежі», літ. «Н», площею 10,70 кв. м..
Заяву про уточнення позовних вимог прийнято судом на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях суду проти позову заперечує, вказує на те, що деякі з вказаних приміщень частково розібрані та їх майно реалізоване, інші приміщення є майном пайового фонду та передані групі співвласників.
8 квітня 2010 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Малолисовецьке»відповідно до пункту 6.1. свого статуту, зареєстрованого Сквирською районною державною адміністрацією за реєстраційним № 0144 від 15 серпня 2001 року, є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», з якого відбулося виділення.
Обсяг правонаступництва Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», як вказано у пункті 6.1. статуту, визначається за передавальними/роздільними актами/балансом, складеними на дату виділення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», і затвердженими загальними зборами колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- співвласниками майна і загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке».
В процесі реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»для погашення кредиторської заборгованості було передано майно згідно додатку-розрахунку № 1 на суму 1 060 000,00 грн., згідно з протоколом № 2 загальних зборів колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- власників майнових паїв від 10 вересня 2001 року, відповідно до пункту 3 другого питання повістки зборів. В зв'язку з довгостроковим погашенням заборгованості та зростанням індексу інфляції розмір майна, яке передавалось, було збільшено на 25 %, що складало 260 000,00 грн., і на вказану суму Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»передано майно згідно додатку-розрахунку № 3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»було надано право розпоряджатися вказаним майном після погашення заборгованості за власний рахунок товариства.
Також Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»для погашення заборгованості по заробітній платі, згідно з вказаним протоколом № 2 загальних зборів від 10 вересня 2001 року, відповідно до пункту 4 другого питання повістки зборів, було передано майно згідно додатку-розрахунку № 4. В зв'язку з зобов'язанням сплати прибуткового податку з доходів громадян, сума майна, яке передавалось, була збільшена на 10 %, що складало 16 900,00 гр.н, Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»було передано майно на вказану суму згідно додатку-розрахунку № 5. Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»було надано право розпоряджатися вказаним майном після погашення заборгованості по заробітній платі власними коштами.
Згідно з вказаними розрахунками-додатками майно Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», в тому числі: приміщення корівника цегляного, приміщення складу будівельних матеріалів, будинок тваринника, приміщення водокачки з розташованою під ним свердловиною, пункт штучного запліднення, пилораму, водонапірну вежу було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке».
Надалі 2 травня 2002 року на засіданні комісії з організації майнових питань, що виникають в процесі незавершеного реформування Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», згідно з протоколом засідання № 2, було запропоновано проект роздільного акта між вказаною комісією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»для затвердження на загальних зборах колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке».
7 травня 2002 року роздільний акт, складений комісією з організації майнових питань, що виникають в процесі незавершеного реформування Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», та ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», яке перебувало в процесі реорганізації, був затверджений загальними зборами колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- власників майнових паїв від, згідно з протоколом № 3. На вказаних загальних зборах було прийнято рішення про завершення процесу врегулювання майнових відносин, які виникли під час незавершеного реформування Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», та ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке».
Таким чином, станом на 7 травня 2002 року майнові питання, що виникали в процесі незавершеного реформування Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», а також ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», були врегульовані.
23 травня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»був складений передавальний акт/баланс/, відповідно до якого майно/майнові права/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке» було передано до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке». Таким чином, до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»перейшло майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», у тому числі спірне майно.
14 серпня 2008 року постановою господарського суду Київської області у справі № Б3/104-08 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Малолисовецьке»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
23 листопада 2009 року листом № 763 арбітражний керуючий звернувся до відповідача з проханням визнати право власності за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»та видати свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, серед яких було зазначено спірне майно, на тій підставі, що підприємство, в порядку правонаступництва, є власником вказаних об'єктів нерухомості, які належали Колективному сільськогосподарському підприємству «Малолисовецьке».
Рішенням виконавчого комітету Малолисовецької сільської ради № 465 від 18 грудня 2009 року було відмовлено у визнанні права власності на тій підставі, що вказані нежитлові будівлі відчужені.
Відповідно до повідомлення Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»від 18 лютого 2010 року, згідно даних інвентаризаційних справ станом на 18 лютого 2010 року право власності на спірне майно за вказаною адресою в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»не зареєстровано.
Разом з тим, згідно з бухгалтерськими довідками про балансову вартість основних засобів Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»спірне майно, а саме нежитлова будівля «Водокачка» площею 8,40 кв. м. (балансова вартість 2083,14 грн., залишкова вартість 469,14 грн.); нежитлова будівля «Пилорама»площею 69,50 кв. м. (балансова вартість 13643,97 грн., залишкова вартість 3069,5 грн.); нежитлова будівля «Склад будівельних матеріалів»площею 121,20 кв. м. (балансова вартість 62499,04 грн., залишкова вартість 11136,67 грн.); нежитлова будівля «Корівник»площею 737,8 кв. м. (балансова вартість 317969,67 грн., залишкова вартість 18985,05 грн.); нежитлова будівля «Будинок тваринника»площею 96,80 кв. м. (балансова вартість 11445,80 грн., залишкова вартість 2147,24 грн.); нежитлова будівля «Пункт штучного запліднення»площею 53,70 кв. м. (балансова вартість 4449,90 грн., залишкова вартість 555,64 грн.); нежитлова будівля «Будівля водонапірної вежі»площею 10,70 кв. м. (балансова вартість 24764,36 грн., залишкова вартість 4933,84 грн.); нежитлова будівля «Свердловина»(балансова вартість 25805,09 грн., залишкова вартість 4224,77 грн.) перебуває на балансі Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке».
Наведені відповідачем в усних поясненнях у судовому засіданні, в письмових поясненнях від 1 квітня 2010 року за № 118 дані стосовно спірного майна, а саме відсутність частини спірного майна внаслідок його руйнування, віднесення частини спірного майна до майна пайового фонду та передачу спірного майна групі співвласників майна в кількості 14 осіб, є суперечливими, не підтверджуються належними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Судом оглянуті оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
При вирішенні спору судом враховано наступне.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).
Спірне майно належало Колективному сільськогосподарському підприємству «Малолисовецьке», правонаступником якого, внаслідок реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», а потім, внаслідок реорганізації останнього, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Малолисовецьке».
Для погашення кредиторської заборгованості та заборгованості по заробітній платі Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»згідно протоколу № 2 загальних зборів колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- власників майнових паїв від 10 вересня 2001 року та розрахунків-додатків до вказаного протоколу було передано майно реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», у тому числі спірне майно.
Надалі, 7 травня 2002 року на загальних зборах колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- власників майнових паїв був затверджений роздільний акт, складений комісією з організації майнових питань, що виникають в процесі незавершеного реформування Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», та ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», яке перебувало в процесі реорганізації, відповідно до протоколу № 3 вказаних зборів. Внаслідок чого процес врегулювання майнових відносин, які виникли під час незавершеного реформування Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»був завершений.
Зазначений порядок розподілу майна реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»був здійснений у відповідності до «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року за № 62.
При цьому слід мати на увазі, що положення пункту 7 вищенаведеного Порядку пов'язують визначений порядок розподілу майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства із підставою набуття підприємством-правонаступником права власності на майно реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства. Зокрема, відповідно до вказаного пункту 7 Порядку перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості, затверджений загальними зборами колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна (далі -збори співвласників), і підписаний членами комісії та керівником підприємства-правонаступника, разом з витягом із протоколу зборів співвласників, яким затверджено цей перелік активів, є підставою для оформлення прав власності підприємства-правонаступника на це майно реорганізованого підприємства.
Правонаступником реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», з якого відбулося виділення, стало Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Малолисовецьке», відповідно до пункту 6.1. його статуту.
23 травня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»був складений передавальний акт/баланс, відповідно до якого майно/майнові права/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»було передано до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке».
Вказане відповідає положенням статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», що діяв на момент створення Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке», де, зокрема вказано, що при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства (частина друга пункту 6 вказаної статті). При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (пункт 7 вказаної статті).
Аналіз матеріалів справи призводить до висновку, що за правовою природою відбулось саме перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке»в Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Малолисовецьке», в порядку пункту 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», в зв'язку з чим до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»перейшли усі майнові права і обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке», у тому числі спірне майно.
Відповідно до пункту 6.1. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, вказано, що юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, що ліквідується, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.
Відмова відповідача у визнанні права власності на спірне майно за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»з посиланням на відсутність частини спірного майна внаслідок його руйнування, на віднесення частини спірного майна до майна пайового фонду та передачу групі співвласників у кількості 14 осіб не підтверджуються належними доказами та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (статті 33 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав доказів віднесення спірного майна до майна пайового фонду. Слід прийняти до уваги, що відповідно до пункту 4 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року за № 62, активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, які передаються підприємству-правонаступнику та активи пайового фонду, є окремими групами активів, які у процесі реорганізації підприємства відображаються у загальному переліку на дату реорганізації. Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- власників майнових паїв від 10 вересня 2001 року та розрахунків-додатків до вказаного протоколу для погашення кредиторської заборгованості спірне майно передавалось Товариству з обмеженою відповідальністю «Малолисовецьке».
При цьому як на підставу передачі спірного майна групі співвласників майна відповідач вказує на акт приймання-передачі та накладні Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»від 2 лютого 2007 року. Разом з тим, в акті приймання-передачі від 2 лютого 2007 року вказано лише декілька об'єктів нежитлових приміщень. Більше того, акт приймання-передачі не є належним доказом та визиває сумнів щодо його справжності, оскільки між аркушем 1 та аркушем 2 вказаного акту існують розбіжності в частині продовження переліку переданого майна, на останньому аркуші вказаного акту (аркуш 2) поряд із підписом посадової особи відсутня печатка Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке». Накладна № 02/02 від 2 лютого 2007 року, де вказано лише будинок тваринника та пункт штучного осіменіння, також не може слугувати належним доказом та визиває сумнів щодо її справжності, оскільки не містить печатки, підпису, зазначення осіб (особи), кому передається вказане майно, що не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про фінансовий облік та бухгалтерську звітність в Україні». Накладні стосовно іншого спірного майна відсутні.
Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до положень пункту 15 вже згаданого «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року за № 62, при виділенні майна в натурі групі співвласників, окрім відповідного акту приймання-передавання майна, передбачається також складання договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном. Вказані документи можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Однак, відповідачем не надано документів, які б засвідчували виділення спірного майна в натурі у відповідності з наведеними положеннями «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств». Зокрема, передача спірного майна групі співвласників майна в кількості 14 осіб, на яку вказує відповідач, мала б підтверджуватись договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, відповідним актом приймання-передавання майна.
Разом з тим, право власності та інші речові права на нерухомі речі, а також обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України). Обов'язкова державна реєстрація прав власності на нерухоме майно передбачена також статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Аналогічне положення міститься в пункті 1.5. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом
Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, де вказано, що обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Документи, надані відповідачем, також не містять даних про видачу свідоцтв про право власності на спірне майно будь-яким особам та реєстрацію прав власності на спірне нерухоме майно.
Натомість, згідно даних Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», станом на 18 лютого 2010 року, право власності на спірне майно в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»не зареєстровано.
Посилання відповідача на відсутність частини спірного майна внаслідок його руйнування також спростовується матеріалами справи, зокрема даними інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»від 18 лютого 2010 року.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області № 465 від 18 грудня 2009 року в частині відмови у визнанні права власності на спірне майно за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»є незаконним.
За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області (09011, Київська область, Сквирський район, с. Малі Лисовці, вул. Леніна, 1-а, код 31466247) № 465 від 18 грудня 2009 року в частині відмови у визнанні права власності за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке»(09011, Київська область, Сквирський район, с. Малі Лисовці, вул. Ленінська, 1-а, код 04362059) на наступні об'єкти нерухомості: приміщення корівника цегляного, приміщення складу будівельних матеріалів, будинок тваринника, приміщення водокачки з розташованою під ним свердловиною, пункт штучного запліднення, пилораму, водонапірну вежу, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Малі Лисовці, вул. Ленінська, 38.
3. Визнати за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Малолисовецьке» (09011, Київська область, Сквирський район, с. Малі Лисовці, вул. Ленінська, 1-а, код 04362059) право власності на наступні об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Малі Лисовці, вул. Ленінська, 38: Водокачка, яка складається з нежитлової будівлі «Водокачка», літ. «Б», площею 8,40 кв. м., та розташованої під нею водозабірної споруди № 1 «Свердловина»діаметром 100 мм; нежитлова будівля «Пилорама», літ. «В», площею 69,50 кв. м.; нежитлова будівля «Склад будівельних матеріалів», літ. «Г», площею 121,20 кв. м.; нежитлова будівля «Корівник», літ. «Ж», площею 737,8 кв. м.; нежитлова будівля «Будинок тваринника», літ. «З», площею 96,80 кв. м.; нежитлова будівля «Пункт штучного запліднення», літ. «К», площею 53,70 кв. м.; нежитлова будівля «Будівля водонапірної вежі», літ. «Н», площею 10,70 кв. м.
4. Стягнути з Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Малолисовецьке»- судові витрати: 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
рішення підписано 26.04.2010 року