2010 року травня 21 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:
Головуючим -
з участю прокурора
Румянцевим П. О.,
Мороза К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську протест прокурора П'ятихатського району, внесений на постанову судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2010, якою справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією» про притягнення до відповідальності, -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має вищу освіту, обіймає посаду шостої категорії з присвоєнням 11 рангу державного службовця, мешкає на АДРЕСА_1 П'ятихатського району, -
провадженням закрита за п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу проступку, -
ОСОБА_3 притягався до відповідальності за те, що, обіймаючи посаду начальника Державної інспекції захисту рослин П'ятихатського району, четвертого і п'ятого березня 2010 року з метою отримання грошей та бензину в робочий час використовував службовий автомобіль НОМЕР_1, для перевезення розрізаних труб водогону КП ПМР «П'ятихатський водоканал» з с. Грушуватки до місця збуту лому чорних металів у с. Нерудсталі П'ятихатського району, сприяючи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у здійсненні ними підприємницької діяльності зі збору та продажу металобрухту, чим порушив спеціальні обмеження за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Провадження закрито через те, що не знайшло свого підтвердження здійснення фізичними особами підприємницької діяльності, оскільки вони не зареєстровані у встановленому законом порядку, а дії з протиправного використання службового транспорту не за призначенням до форм сприяння не відносяться, утворюючи самостійний склад адміністративного проступку.
Прокурор, не опротестовуючи істинність встановлених суддею в постанові обставин, приніс протест на предмет незаконності постанови судді через тлумачення поняття підприємницької діяльності всупереч його точному змісту за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а так само тлумачення суб'єкта проступку, внаслідок чого особа уникнула відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи прокурора, який підтримав протест, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів протесту, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
За порушення спеціальних обмежень, визначених ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», адміністративна відповідальність, при умові відсутності в діянні складу злочину, встановлена ст. 8 цього Закону, що характеризується, таким чином, як складний одиничний проступок з альтернативними діями, чим визначаються межі судового розгляду за ст. 280 КУпАП, в яких суддя за розгляду справи згідно з ст.ст. 254, 280, 283 КУпАП, дотримуючись засад судочинства та здійснення правосуддя, має встановити тільки здійснені дії особою, яка притягається до відповідальності, та обставини їх здійснення, оцінивши їх на наявність ознак складу проступку за Законом, що ставився особі за вину, не маючи повноважень змінювати правову кваліфікацію вчиненого особою діяння.
До уповноважених на виконання функцій держави осіб, які несуть адміністративну відповідальність за правопорушення, пов'язані з корупцією, пунктом «а» статті 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією» віднесені державні службовці, у зв'язку з чим за ч. 3 ст. 5 цього Закону спеціальні обмеження встановлені для державних службовців, які є посадовими особами, до яких належить віднести ОСОБА_3, як керівника територіального органу державного контролю.
З урахуванням цього суддя мав зважити, що дії ОСОБА_3 підлягають оцінці за ознаками сприяння, визначеними п. «а» ч. 3 ст. 5 зазначеного Закону, до суб'єктів якого він відноситься, і для якого дійсно не має значення, чи йдеться про підприємницьку діяльність, епізодичну господарську діяльність непідприємницьких товариств та установ, або ж про промисел, який за визначенням Декрету КМ України № 24-93 від 17.03.1993 не потребує державної реєстрації суб'єктом господарської діяльності, на що вказував Пленум Верховного Суду України в абзаці 4 п. 11 постанови № 13 від 25.05.1998 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією». Відповідно, доводи опротестування належить визнати прийнятними лише в частині неточного тлумачення того, що особа не відноситься до суб'єктів пов'язаного з корупцією правопорушення.
Проте, разом з прийняттям Закону України «Про боротьбу з корупцією» 05.10.1995 також прийнято Закон № 358/95-ВР, яким КУпАП доповнений статтею 1841, якою встановлена відповідальність за використання посадовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях наданих їй у службове користування засобів транспорту або іншого державного майна, зокрема, якщо це завдало державі шкоди на суму, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим Пленум Верховного Суду України в абзаці 3 п. 1 вказаної вище постанови № 13 від 25.05.1998 наголосив на неприпустимості кваліфікації таких дій як корупційних діянь, на що справедливо звернув увагу суддя, встановивши, що особі ставлять за вину саме використання службового автомобіля у неслужбових цілях.
За таких обставин суддя на засіданні, проведеному з суворим дотриманням ст.ст. 279, 280 КУпАП, під час розгляду справи з'ясував всі обставини, що мали значення для її вирішення, правильно дійшовши висновку про відсутність протиправного діяння у будь-якій формі сприяння з об'єктивної сторони складу проступку за ч. 1 ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією», чим визначаються підстави для закриття справи провадженням.
З урахуванням наведеного, встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що суддя виконав завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 245 КУпАП), а допущені ним порушення ст. 283 КУпАП щодо викладених мотивів, які стали приводом для внесення протесту, не вплинули на правильність, по суті, і справедливість винесеної постанови, не відносячись до істотних, через що така постанова не може бути переглянута (скасована чи змінена) лише з формальних міркувань.
Разом з цим апеляційний суд звертає увагу, що відсутнє розуміння прокурором району розмежування протесту, що приноситься згідно з ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», як форми прокурорського реагування на акт, що суперечить закону, з підстав здійснення нагляду за додержанням законів, який згідно зі ст. 1 цього Закону і ст. 1 Закону України «Про судоустрій України» за судами не здійснюється, та як форми представництва інтересів держави в суді - протесту у справах про адміністративні правопорушення, який прокурор вносить згідно з ст. 250 КУпАП, переслідуючи виконання поставлених перед ним згідно з ст. 34 Закону України «Про прокуратуру» завдань у судовому процесі. В сукупності з ігноруванням прокурором, який вніс протест, зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в питаннях кваліфікації корупційних діянь та історичного і системного тлумачення Закону таке ставлення до виконання прокурором покладених на нього Законом функцій вказує на його роботу лише заради досягнення статистичних показників, що порочить високе звання працівника прокуратури, маючи ознаки дисциплінарного проступку за ст.ст. 2, 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Керуючись ст. 294 КУпАП, судова палата, -
Протест прокурора П'ятихатського району залишити без задоволення, а постанову судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2010 про закриття справи провадженням за п. 1 ст. 247 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.
Суддя апеляційного суду