Справа № 22ц-2179/10 Головуючий в 1-шій інстанції - Олефіренко Н.А.
Категорія: 48 Доповідач - Калиновський А.Б.
20 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Калиновського А.Б.
Суддів: Варенко О.П., Сіромашенко Н.В.
При секретарі: Керімовій Л.К.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення їх виплати, -
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 і посилаючись на те, що вона знаходилась з ним у зареєстрованому шлюбі з 22.01.2005 року, який розірвано 28.03.2008 року і від нього мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з виконавчим листом № 2-7456 від 28.12.2006 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області з відповідача на її користь на утримання дитини стягуються аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку. Відповідач аліменти не сплачує, у зв'язку з чим за період з 05.07.2007 року по 19.01.2010 року утворилась заборгованість у сумі 13052,51 грн., тому просила стягнути з відповідача заборгованість по аліментам на утримання сина у розмірі 12568,51 грн., неустойку за несплату аліментів в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення у сумі 46048,34 грн., аліменти на її утримання в розмірі 9802,01 грн. та неустойку за несплату аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення у сумі 46744,30 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволені позову, суд виходив з того, що хоча ОСОБА_3 і має заборгованість по сплаті аліментів, однак позивачка не надала доказів порушення ним її прав на отримання пені та доказів отримання відповідачем листа позивачки з вимогами сплатити пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів та відправки такого листа позивачкою за місцем проживання відповідача.
З такими висновками суду погодитись не можна.
В рішенні суд не послався на норму права, якою передбачено покладення на позивачку обов'язку щодо відправлення нею листа відповідачу з вимогами сплатити пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.12.2006 року ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 09.11.2006 року, а також аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною 3-річного віку, тобто до 21.04.2009 року, починаючи з 16.11.2006 року.
На січень 2010 року платник аліментів ОСОБА_3 допустив заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини та дружини.
Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суду слід було б з*ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановивши строк, до якого кожне із цих зобов'язань повинно бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір неустойки (пені), виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої неустойки (пені) за кожен із прострочених платежів та визначивши його загальну суму.
Однак на підставі змісту ст.. 196 СК України та в порушення ст..ст. 214, 215 ЦПК України, суд зазначені факти та обставини не встановив та не зазначив їх у своєму рішенні.
Як видно з матеріалів справи, позов ОСОБА_2 подано до суду як про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини та на своє утримання до досягнення дитиною 3-річного віку, так і про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Однак суд вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів на своє утримання та на утримання дитини не розглянув та рішення в цій частині позовних вимог не ухвалив. що є підставою, відповідно до п.5 ч.1 ст. 311ЦПК України для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Судом також порушені вимоги ст.. 197 ЦПК України щодо фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314 ЦПК України, колегiя суддiв -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: