Справа № 686/16449/18
Провадження № 2/686/1748/21
09.02.2021 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання Кшановській Є.З, за участю позивача та представника ОСОБА_1 , представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання будинковолодіння об'єктом спільної сумісної власності, визнання коштів особистою власністю та їх стягнення
встановив:
20 липня 2018 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернувся з вказаним позовом в якому просив визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: будинок (А-2) АДРЕСА_1 загальною площею 86,2 кв.м, житловою площа - 46.8 кв.м, допоміжною площею - 39,4 кв.м; приміщення автомайстерні, загальною площею 70 кв.м; двоповерхове приміщення, загальною площею 50 кв.м (перший поверх - сауна другий поверх - офісне приміщення).
Визнати особистою приватною власністю кошті в сумі 26 000 доларів США. які були витрачені на будівництво та облагородження будинко володіння АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідачів на користь позивача 1/2 частину ринкової вартості будинку і добудованими приміщеннями (А-2) АДРЕСА_1 з вирахуванням коштів, ясі є особистою власністю ОСОБА_4 в сумі 26 000 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.08.1997 року ОСОБА_4 одружився із відповідачкою ОСОБА_5 від даного шлюбу народилось двоє дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.08.2015 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду шлюб, розірвано.
Після одруження, разом почали проживати у частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 власником якого являвся відповідач ОСОБА_6 . Дана частина будинку складалася із двох кімнат (приблизно по 12 кв.м кожна), коридору та кухні. Туалету, ванни та води у будинку не було взагалі.У 1999 році народилася дочка, а умов для проживання в даному будинку не було, оскільки стіни промерзали, дах протікав в різних місцях.
Коли народилася дочка, в таких умовах проживати було неможливо, тому запитавши дозволу увласника будинку ОСОБА_6 , чи можна добудувати, перепланувати дану частину будинку та зробити усі належні умови для проживання, на що власник не заперечував, лише повідомив, що участі у даних питаннях приймати не буде, оскільки він не має часу та коштів.
Після отримання дозволу від власника, звернувся до будівельної бригади, які виконували усі будівельні роботи. Було розвалено будинок, всі прибудови і почато будівництво із заливання фундаменту для судинку приблизно 12мх9м. Будівництво будинкузайняло шість місяців без внутрішніх робіт. Під час будівництва було вимуровано стіні зроблено дах, встановлено вікна, простінки, міжкімнатні двері та інше.
Також зроблено опалення, яке складалось з металевих труб та чавунних радіаторів, через два роки було зроблено сучасне опалення.
Фасад даного будинку утеплено пінопластом і зроблено короїд з покраскою фасад. Також, виготовив проектну документацію і провів водопровід та підключився до міської водовідведення.
У будинку зроблено повністю евроремонт, встановлено електропроводку, нову лінію електропередач і новий сучасний лічильник, стабілізатор напруги, теплу підлогу та інше.
Крім того, по периметру земельної ділянки встановлено паркан, подвір'я встелене тротуарною плиткою, приблизною площею 120 кв.м.
Крім будинку, на земельній ділянці було побудовано автосервіс, а також приміщені розміром 5мх5м у два поверхи, де на першому поверсі - сауна, на другому поверсі - офісі приміщення, де проведено холодну та гарячу воду, зроблено каналізацію, опалення, встановлено металопластикові вікна, теплу підлогу, зроблено євроремонт та інше.
Територія під автосервісом заасфальтована приблизно 340 кв.м, а середині автосервісу зроблено евро ремонт, встановлено водяні відливи.
Коли будинок було побудовано, відповідач ОСОБА_6 виготовив технічний паспорт на даний будинок, реєстровий номер 3965 від 27.09.2003 року, де зазначена експлікація приміщень будинку, а саме:2-1 коридор, загальною площею 14.5 кв.м;2-2 коридор (гардероб), загальною площею 5.1 кв.м; 2-3 кладова-постірочна (ванна), загальною площею 6.9 кв.м;2-4 кухня, загальною площею 12.9 кв.м; 2-5 житлова кімната, площею 23.4 кв ;2-6 житлова кімната, площею 11.8 кв.м;2-7 житлова кімната, площею 11.6 кв.м. Тобто, загальна площа будинку складає 86,2 кв.м, житлова площа - 46.8 кв. допоміжна - 39,4 кв.м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.05.1975 року відповідач ОСОБА_6 придбав глинобитний будинок, критий етернітом, загальною площею 25.09 кв.м.
Також, біля будинку побудоване приміщення, яке використовувалось, автомайстерня, загальною площею 70 кв.м (дане приміщення прийнято в експлуатацію).
Крім того, біля будинку побудовано приміщення у два поверхи, зроблено ремонт загальною площею 50 кв.м, де на першому поверсі знаходиться сауна, а на другому поверсі офісне приміщення (дані приміщення не прийнято в експлуатацію).
Побудував даний будинок з усіма його прибудовами, облагородив, вклав усі свої кошти та кошти, які позичав на будівництво та облагородження будинку, оскільки на меті спільно проживати в зазначеному будинку із дружиною дітьми.Позивач проживав в даному будинку 18 років.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.07.2018 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
03.09.2018 року відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подано відзиви на позов у якому заперечуються позовні вимоги.
16.10.2018 року ухвалою суду призначено судову будівельно-технічну експертизу щодо визначення ринкової вартості спірного будинку та зупинено провадження по справі.
Розпорядженням №108 від 06.03.2019 року керівника апарату суду справу передано іншому судді Логіновій С.М. в порядку повторного автоматичного розподілу.
19.11.2019 року ухвалою суду призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу щодо визначення вартості спірного будинку, комерціного приміщення та зупинено провадження по справі.
Розпорядженням №1057 від 03.06.2020 року керівника апарату суду справу передано іншому судді Стефанишину С.Л. в порядку повторного автоматичного розподілу.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.09.2020 року справі прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
09.02.2021 року по справі ухвалено рішення.
У судове засідання позивач та представник з'явилися, підтримали заявлені вимоги, просить їх задовольнити та надали суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.
Представники відповідачів у судовому засіданні, заперечили проти позовних вимог просять в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.08.2015 року, що набрало законної сили 18.08.2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , який був зареєстрований 29 серпня 1997 року. З лютого 2015 року фактичні шлюбні стосунки між подружжям було припинено.
16 травня 1975 року ОСОБА_6 придбав житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (згідно договору купівлі-продажу від 16 травня 1975 року, що наданий позивачем).
З 14.09.1995 року земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництво належить на праві власності ОСОБА_6 (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6806882762018).
У висновку судового експерта ОСОБА_10 на сторінках 5-7 детально описаний склад спірного нерухомого майна в різні роки. Експертом встановлено, що станом на 1975 рік будинок складався з п'яти приміщень і мав площу 36,08 кв.м., з них житлової 25,09 кв.м.
З даних витягу з рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про затвердження акту від 14.08.2003 року № 699 підтведжується, що в експлуатацію прийнято будинок АДРЕСА_1 , який складається частково з приміщень старого будинку (приміщення 1-3 та 1-5) танових прибудованих приміщень.
Згідно даних технічного паспорту від 23.09.2003 року наявний будинок має дві квартири, одна з яких повністю складається з старого будинку, а друга з нових прибудованих приміщень.
На сьомій сторінці експертного висновку експерт вказує, що інформація в технічному паспорті співпадає з даними Інвентаризаційної справи домоволодіння після 2003 року.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.
Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 р. визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Суд вважає, що участь позивача у процесі будівництва чужих приміщень не є підставною для визнання збудованого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 345/4159/13-ц викладена правова позиція, згідно якої індивідуальне житлове будівництво здійснюється з метою забезпечення житловою площею тих громадян і членів їх сімей, яким у встановленому порядку надано право на земельну ділянку для будівництва будинку. У зв'язку з цим сама по собі участь інших осіб у спорудженні будинку не може слугувати підставою для визнання за такими особами права власності на частку у спорудженому будинку. Такі особи можуть лише вимагати відшкодування власником будинку понесених ними затрат.
Лише у виняткових випадках, якщо з урахуванням всіх обставин справи та в результаті з'ясування істинних правовідносин сторін буде встановлено, що сторонні особи брали участь у спорудженні будинку на підставі укладеної із забудівником та членами його сім'ї угоди про створення спільної власності на будинокз метою забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями, за особами, які, не будучи членами сім'ї забудівника, брали участь у спорудженні будинку, може визнаватися право на частку в будинку.
Наведене свідчить, що у зв'язку із відсутністю угоди з власником земельної ділянки ( ОСОБА_6 ) про створення спільної власності, належним способом захисту прав позивача є на думку суду, відшкодування понесених ним затрат.
Крім цього, в силу вимог ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем та представником у судовому засіданні не доведено, що в процесі спірного будівництва понесені будь-які затрати. Надані позивачем накладні, чеки та квитанції на думку суду, не свідчать про використання купленого ним товару в будівництві будинку АДРЕСА_1 чи інших споруд ОСОБА_6 .
Крім цього, більша частина цих документів виписана на ім'я осіб на думку суду, які жодного відношення до будівництва не мають: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ПП ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Представником та позивачем не надано доказів використання куплених ним товарів у спірному будівництві та понесення витрат на будівництво, а також витрат на оплату праці осіб, які залучалися для будівництва спірного майна.
Письмових доказів оплати виконаних робіт позивачем суду не надано, а допитані в судовому засіданні свідки, не назвали розміру винагороди за надані послуги.
Твердження позивача, що будівництво спірних об'єктів здійснювалось виключно його зусиллями спростовується показаннями, що надані свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання об'єктами спільної сумісної власності будинок та приміщення та про стягнення Ѕ частини ринкової вартості будинку є необгрунтованою та не відповідає обставинам по справі.
Крім цього суд ваажає, що грошові кошти в сумі 26000 доларів США. які були витрачені на будівництво та облагородження будинко володіння АДРЕСА_1 та будинок і добудованими приміщеннями за зазначеною адресою, не є спільною сумісною власністю подружжя, тому позивач не має права на їх стягнення, що свідчить також про необгрунтованість зазначеної вимоги.
З врахуванням наведених вище аргументів суд рахує, що позивачем та представником не представлено доказів, що спростовують заперечення представника відповідача щодо відсутності порушених прав позивача зі сторони відповідачів.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обгрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження у судовому засіданні тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.60, 70, 71 СК України, суд
Ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання будинковолодіння об'єктом спільної сумісної власності, визнання коштів особистою власністю та їх стягнення - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 15.02.2021 року.
Суддя С. Стефанишин