П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-175/10
Іменем України
20 травня 2010 р. м. П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Резніченка М.С., при секретарі Москалець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Вересень» в особі голови ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним,
13.04.2010 р. ОСОБА_3, як представник позивача за довіреністю, звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до селянського фермерського господарства «Вересень» в особі голови ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, обґрунтовуючи його тим, що 15.01.2009 р. між сторонами було укладено договір оренди землі (далі - Договір), предметом якого є земельна ділянка, належна ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно Державного акта на право приватної власності на землю загальною площею 8.80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка була передана ОСОБА_1, а ОСОБА_2 прийнята відповідно до акта про її передачу та прийом від 15.01.2009 р.. Однак ОСОБА_1 заперечує дійсність договору і вважає, що він повинен бути визнаний недійсним, оскільки правочин був вчинений із застосуванням психічного тиску на нього з боку відповідача з метою спонукання його до вчинення цього правочину проти його внутрішньої волі не вчиняти його. ОСОБА_1 не мав на меті вчиняти правочин, та під психічним тиском земельна ділянка стала предметом Договору. Крім того, відповідач навмисно ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладання Договору, а саме, при укладанні Договору домовилися про строк оренди землі в 1 рік і щорічне укладання договору на вигідних для нього умовах, однак строк дії Договору становить 10 років і укладений на невигідних для ОСОБА_1 умовах. Домовленістю було те, що орендна плата буде становити 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач надаватиме послуги по обробітку землі та присадибної ділянки поза рахунком орендної плати, однак орендна плата за умовами Договору складає лише 3%, а вказані послуги не передбачені взагалі. Договором не передбачено істотну умову, передбачену ст. 15 Закону України «Про оренду землі», як то умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду право оренди земельної ділянки. Просив визнати Договір недійсним та повернути земельну ділянку ОСОБА_1, стягнути на його користь понесені судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і підтвердив вищевикладені обґрунтування та додав, що відсутність у Договорі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки з дня укладання Договору і на момент розгляду справи не потягло ніяких цивільно-правових наслідків, права та інтереси позивача не були порушені, однак відсутність цієї умови може порушити права ОСОБА_1 в майбутньому.
Позивач ОСОБА_1, допитаний відповідно до ст. 62 ЦПК України за його згодою в якості свідка показав, що спірний Договір укладався не 15.01.2009 р., а підписувався ним 13.09.2008 р. за його місцем проживання. Однак він підписав не спірний Договір, а бланк Договору без заповнення відповідних граф, який йому надав батько відповідача - ОСОБА_5. Текст Договору він не читав При цьому останній застосовував психічний тиск та ввів його в оману, що виражалося у тому, що він обіцяв сплату орендної плати у розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки, а зазначив у Договорі лише 3%, безкоштовне оброблення присадибної ділянки, однак це в Договорі не передбачив, а він вимушений окремо наймати працівників, витрачати на оброблення 1 га власної земельної ділянки 1800 грн. щороку. Крім того, домовлялися з ОСОБА_5 про строк оренди ділянки землі в 1 рік, та в Договорі той зазначив 10 років. При цьому ОСОБА_5 говорив, що у разі не підписання ним Договору він оформить його самостійно. Орендну плату за 2009 р. отримав у натуральній формі і претензій щодо плати не висловив. Підтвердив, що у Договорі та акті передачі та прийому земельної ділянки від 15.01.2009 р. стоять його підписи. Звертався до прокуратури П'ятихатського району з приводу вказаних фактів, однак рішення не прийнято.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали і кожен окремо пояснили, що Договір відповідає Типовому договору оренди землі, вчинений правочин відповідає і дійсній волі ОСОБА_1, земельна ділянка використовується за призначенням, позивач отримує орендну плату і претензій з моменту укладення договору до теперішнього часу не висловлював, тому підстави для визнання правочину недійсним відсутні.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є дружиною позивача і їй відомо про те, що Договір підписувався не 15.01.2009 р., а 13.09.2008 р., оскільки в той день сім'я відзначала її і чоловіка дні народження. Договір підписувався чоловіком в їхньому будинку з ОСОБА_5, а не з відповідачем. Того дня вона підписала Договір і від свого імені, повіривши ОСОБА_5, що Договір укладається на 1 рік, що передбачено відробіткову форму у вигляді надання послуги з оброблення присадибної ділянки. Пізніше з'ясувалося, що він обманув їх і передбачив у Договорі строк дії Договору 10 років, орендну плату не 4%, а 3% від грошової оцінки земельної ділянки, не зазначив безкоштовні послуги по обробітку присадибної ділянки. Фізичних чи словесних погроз в їх адресу ОСОБА_5 не висловлював.
Допитаний свідок ОСОБА_8 пояснив, що він являється сином позивача і 13.09.2008 р. приїздив до батька на день народження. В будинку окрім позивача знаходився ще й ОСОБА_5, який умовляв батька підписати Договір оренди. Бачив, як він підписував незаповнений ще бланк Договору. Він попередив ОСОБА_5 про те, що батьки похилого віку і щоб той добросовісно виконував умови Договору.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона працює в Біленщанській сільській раді землевпорядником. Скарг з боку ОСОБА_1 до сільської ради на дії ОСОБА_2 не надходили. В 2008 р. вирішувалося питання щодо переукладання договорів оренди земельних ділянок жителями села, і сім'я ОСОБА_1 не зверталася ні з письмовими ні з усними заявами до неї про небажання переукладати Договір з ОСОБА_2, якому до укладання спірного Договору також передавали землю в оренду, та не заявляли про бажання бути одноосібниками, тобто, самостійно обробляти свої земельні ділянки. Земельна ділянка була передана та прийнята сторонами Договору, що скріплено їхніми підписами у відповідному акті.
З пояснень свідка ОСОБА_10 слідує, що її сім'я займається обробітком орендованих земельних ділянок і вона особисто пропонувала ОСОБА_7 у 2008 р. передати належну їй земельну ділянку їм в оренду, на що позивачка заперечила і пояснила, що землю орендує ОСОБА_2 і її все влаштовує. З позивачем вона не спілкувалася.
Заслухавши сторони, представників та свідків, дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на землю (а.с. 11) являється власником земельної ділянки площею 8.880 га., розташованої на території Біленщинської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 15 січня 2009 р. між сторонами по справі було укладено договір оренди землі (а.с. 8-9), за яким ОСОБА_1 передав в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва селянському фермерському господарству «Вересень» в особі голови ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку, яка знаходиться в с. Липове Біленщинської сільської ради, строком на десять років з оплатою готівкою, яка становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі (84195,76 грн.), з урахуванням коефіцієнта індексації 2,623, що складає 2525,87 гривень. Вказаний договір пройшов державну реєстрацію у Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 15.01.2009 р. за № 040913800057.
Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються цивільним та земельним законодавством щодо порядку укладення договорів оренди землі та підстав визнання їх недійсними.
За положеннями ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
В ст.15 Закону вказано, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки ,яка передається в оренду, відповідальність сторін.
Згідно із ст. ст. 16, 18, 19 Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Таким чином, відповідачем було дотримано вимог закону щодо строку дії оспорюваного договору.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Договір оренди землі також може бути визнаний недійсним у разі відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17 та 19 вказаного Закону.
Статтею 3 Закону встановлено, що об'єктом оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Власність позивача на спірну земельну ділянку засвідчена Державним актом на право власності на землю, у якому відображено місце розташування земельної ділянки, її межі та розміри. Вказаний Державний акт серія IV-ДП № 084874 від 14 червня 2001 р. сторонами не оспорюється.
Як вбачається із матеріалів справи і позовних вимог, позивач і його представник заперечували дійсність Договору, посилаючись на застосування психічного тиску на ОСОБА_1, нібито правочин вчинено проти його волі, однак у судовому засіданні зазначені факти позивачем не доведені, не підтверджені і показами свідків. Адже і ОСОБА_1 як свідок вказав на те, що з боку ОСОБА_5, батька відповідача, не лунали погрози про вчинення дій, які б він сприймав реально. До того ж, сам відповідач ОСОБА_2 ніякого тиску чи дій відносно нього не вчиняв.
На протязі часу з моменту укладення договору до теперішнього часу Договір сторонами виконувався.
Орендар використовував земельну ділянку за призначенням, а орендодавець отримував орендну плату, що підтверджується відомістю про одержання орендної плати за 2009 р. (а.с. 22).
Указом Президента України № 725 від 19 серпня 2008 р. мінімальний розмір орендної плати за землю було збільшено до 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, на підставі якого відповідачем СФГ «Вересень» було передбачено в п. 9 Договору зазначений розмір 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та погодженого його з ОСОБА_1.
Суд дійшов висновку про те, що спірний договір підписаний сторонами, засвідчений печаткою орендаря, строк його дії становить 10 років, державна реєстрація договору проведена відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 р. № 174, за яким така реєстрація здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, при укладенні між сторонами договору оренди землі останнім передбачені і погоджені сторонами усі істотні умови договору, передбачені ст. 15 Закону України ?ро оренду землі. Відсутність у Договорі умови передачі орендованої землі у заставу та внесення до статутного фонду право оренди земельної ділянки не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки така умова взагалі не передбачена ст. 15 Закону України «Про оренду землі» як істотна умова договору оренди землі . Відповідно до зазначеної норми за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови , зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін , порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини , що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
З інформаційного листа прокурора П'ятихатського району від 14.05.2010 р. № 757вих-10 вбачається, що в період з 01.01.2010 р. по теперішній час ОСОБА_1 до прокуратури району зі зверненнями та скаргами не звертався.
Так як укладений договір відповідає положенням Закону України «Про оренду землі» та Типовому договору оренди землі, вимогам ст.ст. 202, 203, 204 ЦК України і не суперечить ст. 13 Закону України «Про оренду землі», в якій визначено поняття договору оренди землі, та відповідає ст. 14 Закону щодо форми договору, суд відмовляє позивачу в задоволені позову на підставі недоведеності вимог. Крім того, договір містить визначені законом істотні умови для таких договорів.
Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні селянського фермерського господарства «Вересень» на підставі вищевказаного договору оренди, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в частині повернення її власнику.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 24, 124-126, 152, 158, 212 ЗК України, ст.1, 3-6, 11, 13-21, 35 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 202- 204, 210, 215-216, 220, 638, 640, 792 ЦК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Вересень» в особі голови ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 25 травня 2010 р.
Суддя: