01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"01" квітня 2010 р. Справа № 9/029-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма
«Червоний маяк»
До Закритого акціонерного товариства «Фріззант»
Про стягнення 31943,78 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача Пламов А.Б. (дов. № б/н від 19.02.2010 р.)
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»(позивач) до Закритого акціонерного товариства «Фріззант» (відповідач) про стягнення 31943,78 грн. заборгованості.
Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»на виконання умов договору поставки б/н від 21 листопада 2008 року, поставило Закритому акціонерному товариству «Фріззант»винну продукцію, але відповідач, станом на день подання позову, за отриманий товар не розрахувавс у повному обсязія, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 31943,78 грн.
Ухвалою суду від 08.02.2010 р. порушено провадження у справі № 9/029-10 та призначено розгляд справи на 23.02.2010 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
В судове засідання 23.02.2010 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 08.02.2010 р. не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 16.03.2010 року.
В судове засідання 16.03.2010 р. представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.02.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 01.04.2010 року; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінал договору поставки товарів від 21.11.2008 року;письмове замовлення відповідача позивачу на отримання товару; оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи) рахунку-фактури № СФ-0000049 від 12.03.09 р.; вдруге зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 08.02.2010 року.
В судове засідання 01.04.2010 р. представник відповідача втретє не з'явився, не виконав вимоги ухвали суду від 08.02.2010 р. в частині вимоги суду надати в судове засідання відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків та надання суду необхідних документів; представник позивача надав в судове засідання оригінал договору поставки товарів від 21.11.2008 року та інші необхідні документи; позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.
Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи кінцевий строк вирішення спору -08.04.2010 р.
Представники сторін із заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися.
Оскільки, строк, встановлений статтею 69 ГПК України для вирішення спору, закінчувався і той факт, що справа № 9/029-10 двічі відкладалась у зв'язку з необхідністю витребування документів, а також невиконанням вимог ухвал суду представником відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-
21 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк» -Поставщиком (далі -позивач) та Закритим акціонерним товариством «Фріззант»-Покупцем (далі - відповідачем) укладено договір поставки б/н (далі - Договір), який підписано уповноваженими особами товариств та скріплено мокрими печатками сторін (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2008 року (п. 9.1 Договору).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується передати відповідачу винну продукцію, а відповідач в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію (товар).
Відповідач в письмовому або електронному вигляді подає позивачу заявку на підставі прайс-листів, наданих позивачем. Зазначена заявка в обов'язковому порядку узгоджується з керівництвом позивача. Після узгодження заявки на товар, товар поставляється відповідачу (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1 договору назва, кількість та асортимент товару визначаються зі змісту отриманої заявки та зазначаються у накладних на відпуск товару відповідачу.
Ціна на товар включає в себе вартість самого товару, вартість упаковки та транспортування (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.4 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або іншим незабороненим законодавством способом з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару.
За ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»на виконання умов Договору надало відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною та довіреністю відповідача на отримання товару.
В якості доказів передачі товару позивач долучив до матеріалів справи, підписану уповноваженими представниками сторін товарно-транспорту накладну на переміщення алкогольних напоїв Серія 01 АААЧ № 2925555 від 12.03.09 р., відповідно до якої відповідачу, в особі Мельничук Андрія Євгеновича, на підставі довіреності Серія НВП № 8888005 від 10.03.09 р. відпущено товар у кількості 16755 на загальну суму 77665,35 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься накладна № РН-0000055 від 12.03.09 р. на підставі рахунку-фактури № СФ-0000049 від 12.03.09 р. на суму 77665,35 грн., підписана та скріплена мокрими печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідачем оплачено зазначену поставку товару частково на суму 51011,76 грн. (підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Таким чином сума заборгованості з урахуванням часткової проплати складає 26653,59 грн.
Враховуючи умови договору, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання та розрахуватися за отриманий товар в повному обсязі в строк до 11.04.09 р.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, -у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в судових засідання жодного разу не з'явився; вимоги ухвал суду від 08.02.2010 р., 23.02.2009 р. та 16.03.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 26653,59 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 6.3 Договору за прострочення оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобов'язання від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 26653,59 грн. за період з 11.04.09 р. по 10.10.09 р., тобто за 6 місяців.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв'язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 2969,14 грн. за розрахунком позивача.
Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Крім того, зазначена позиція підтверджується рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року, в яких зазначено, що порядок застосування індексів інфляції при розгляді справ повинен обраховуватись за весь час прострочення.
Позивачем заявлено у позовній заяві про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1679,17 грн. (за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р.) та 3 % річних у сумі 641,88 грн. (за період з 01.04.2009 р. по 28.01.2010 р.).
Судом встановлено, що, оскільки відповідач припустився порушення зобов'язань щодо оплати боргу, то з нього підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 1599,22 грн. та 3 % річних у сумі 584,92 грн. за уточненим розрахунком суду.
На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 80-85 ГПК України, ст. ст.22, 525, 526,549 ЦК України господарський суд Київської області,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(08124, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Музичі, код ЄДРПОУ 24923175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»(74370, Херсонська область, Бериславський район, с. Червоний маяк, вул. Центральна,1, код ЄДРПОУ 24105074) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 26653 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 2969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. пені, 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп. інфляційних збитків, 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 92 коп. -3 % річних та судові витрати: державне мито в сумі 318 (триста вісімнадцять) грн. 07 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 98 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко