17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 466/4362/20
адміністративне провадження № К/9901/3182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Волинської митниці Держмитслужби на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 у справі №466/4362/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про порушення митних правил,
Волинська митниця Держмитслужби звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на помилкове відхилення судом апеляційної інстанції доводів про те, що на момент надходження ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору не було призначено керівника митного органу, що унеможливлювало сплатити судовий збір.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 судом з'ясовано такі обставини.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини шостої якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що за результатами звернення Волинської митниці Держмитслужби до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції вперше таку апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 через невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.
Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому останній вказував на обставини попереднього звернення й на те, що на момент подачі повторної апеляційної скарги судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено. Крім того посилався на те, що несвоєчасне звернення із апеляційною скаргою відбулося у зв'язку із запровадженням на території України карантину.
З огляду на те, що відповідачем було подано апеляційну скаргу із порушенням строків, встановлених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а наведені причини пропуску строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними, ухвалою від 07.12.2020 апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишено без руху для надання можливості скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги й зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
У межах встановленого ухвалою від 07.12.2020 строку Волинська митниця Держмитслужби звернулася до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому обґрунтування причин пропуску процесуального строку зводились до того, що на момент надходження ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху не було призначено керівника митного органу, що позбавляло можливості своєчасно сплати судовий збір, проте суд апеляційної інстанції такі доводи визнав неповажними, оскільки наведені причини не можуть вважатися перешкодою для виконання вимог процесуального закону щодо надання документу про сплату судового збору при зверненні із апеляційною скаргою вперше.
Так, судом зазначено, що питання організації діяльності органів державної влади, їх належного, безупинного функціонування, а також кадрового забезпечення покладається безпосередньо на державу. Бездіяльність держави у цих питаннях не може бути поважною причиною пропуску процесуальних строків, а також підставою для їх поновлення, оскільки ставить сторони у нерівне процесуальне становище та створює можливість недобросовісного виконання процесульних обов'язків та можливість для зловживання правами.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином особа, маючи намір добросовісної реалізації належного їй права на апеляційний перегляд справи, повинна забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників митного органу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Восьмий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 04.01.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.
Отже правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Волинській митниці Держмитслужби у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 у справі №466/4362/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про порушення митних правил.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.С.Пасічник
В.П.Юрченко
В.В.Хохуляк