Справа № 285/4804/20
провадження у справі №2/0285/233/21
17 лютого 2021 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 - не прибув,
відповідача: АТ КБ “ПриватБанк” - представник не прибув,
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.; Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - представники не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, Новоград-Волинський міськрайонний відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким. що не підлягає виконанню та його скасування,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 6 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором від 1 червня 2007 року в сумі 58 618 грн. 51 коп.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 1 червня 2007 року між ним та ПАТ “КБ “ПриватБанк” укладено кредитний договір, у зв'язку з неналежним виконанням положень якого виникла заборгованість за кредитним договором. 1 червня 2018 року державним виконавцем Новоград-Волинського МРВ ДВС відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-497, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованості за кредитним договором в сумі 13660 грн. 4 коп., з яких: заборгованість по відсоткам - 11 046 грн. 93 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 613 грн. 11 коп. та пені - 2000 грн. Позивачем, 8 грудня 2011 року повністю погашена заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим 16.01.2012 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Наразі жодних зобов'язань перед ПАТ “КБ “ПриватБанк” у позивача немає, оскільки вся заборгованість за кредитним договором позивачем погашена у 2011 році. Отже виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки відсутня безспірна заборгованість позивача перед стягувачем. Крім того, виконавчий напис виданий з порушенням 3-річного строку, передбаченого ст. 88 Закону України “Про нотаріт”, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
У січні 20221 року приватний нотаріус подав відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. Зазначив, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства. Той факт, що позивач не спростовує наявність заборгованості вже є підставою для відмови у позові. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У даному випадку певною подією для початку перебігу строку має бути дата припинення дії договору. Але договір не був припинений. Згідно п. 9.6. Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання договору, договір є дійсним до моменту належного виконання сторонами зобов'язань. Оскільки зобов'язання позивачем не виконано, то і строк, передбачений ст. 88 Закону України “Про нотаріат” не сплинув, оскільки кредитор вправі вимагати виконання договору допоки договір є чинним. Кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Позивач в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.
Приватний нотаріус в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 25).
Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 1 червня 2007 року між ЗАТ “КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено кредитний № ZHNWRX03790145, відповідно до умов якого банк надав у кредит кошти в розмірі 3 129 грн. 60 коп. на строк 12 місяців з 1 червня 2007 року до 1 червня 2008 року. Зазначені обставини встановлені рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22 лютого 2011 року № 2-497/11, та згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22 лютого 2011 року № 2-497/11, задоволено позов ПАТ “КБ “ПриватБанк” та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № ZHNWRX03790145 від 1 червня 2007 року в сумі 21 956 грн. 43 коп. (а.с. 65).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2011 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22 лютого 2011 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором в сумі 13 660 грн. 04 коп., з яких: заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 11 046 грн. 93 коп., заборгованість по комісії - 613 грн. 11 коп., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 2000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін (а.с. 66-67).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін (а.с. 69).
Постановою державного виконавця від 11 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-497, виданого 6 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “ПриватБанк” заборгованості за кредитним договором в сумі 13660 грн. 4 коп. (а.с. 8).
Постановою державного виконавця від 16 січня 2012 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-497 у зв'язку зі сплатою в повному обсязі заборгованості за кредитним договором в сумі 13660 грн. 4 коп. Згідно платіжного доручення № 5172 від 8 грудня 2011 року (а.с. 11).
6 квітня 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором від 1 червня 2007 року в сумі 58 618 грн. 51 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11 046 грн. 93 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 613 грн. 11 коп.; пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 42 548 грн. 06 коп.; штраф - 2 710 грн. 41 коп., а також витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1700 грн. (а.с. 50).
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умовами, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Обов'язком нотаріуса до вчинення виконавчого напису є перевірка наданих стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання боржником щодо наявності безспірності боргу. Безспірний борг - це борг, що визнається боржником і кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.
Як передбачено положеннями ст. 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2011 року № 2-497/11 частково задоволено позов ПАТ “КБ “ПриватБанк” та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № ZHNWRX03790145 від 1 червня 2007 року в сумі 13 660 грн. 04 коп.
Наявність судового рішення від 19 квітня 2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 свідчить про відсутність безспірної заборгованості боржника перед стягувачем, а тому приватний нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис від 6 квітня 2016 року, не перевірив зазначених обставин та допустив порушення вимог ст. 88 Закону України “Про нотаріат”.
Крім того, як встановлено рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22 лютого 2011 року та рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2011 року у справі № 2-497/11, відповідно до умов кредитного договору від 1 червня 2007 року, банк надав кредит строком 12 місяців, тобто до 1 червня 2008 року. Зазначені обставини згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Доказів того, що вказаний кредитний договір був пролонгований, відповідачем надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки у кредитному договорі був встановлений строк (термін) виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, тобто 1 червня 2008 року, тому видаючи оспорюваний виконавчий напис від 6 квітня 2016 рокупро стягнення заборгованості, приватний нотаріус не врахував, що право вимоги у банку виникло з наступного дня після закінчення строку виконання основного зобов'язання - 2 червня 2008 року, а відтак трирічний строк, передбачений ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» сплинув 2 червня 2011 року.
Отже, приватний нотаріус вчинив виконавчий напис від 6 квітня 2016 року, не врахувавши, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Посилання приватного нотаріуса на те, що відповідно до п. 9.6. Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання договору, кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а тому трирічний строк права вимоги не сплинув, не заслуговують на увагу, оскільки строк дії договору не має правового значення для застосування норми ч. 1 ст. 88 Закону, а поняття «строк дії договору» та «строк виконання основного зобов'язання» не є тотожними.
Окрім цього, відповідно до ст. 89 Закону України “Про нотаріат” у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема: строк, за який провадиться стягнення. Однак у порушення зазначеної норми, у змісті оспорюваного виконавчого напису відсутній строк, за який провадиться стягнення.
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що заборгованість, зазначена в оспорюваному виконавчому написі не є безспірною, а з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, тому приватний нотаріус допустив порушення процедури вчинення виконавчого напису.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, підтверджується належними доказами, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 6 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором від 1 червня 2007 року в сумі 58 618 грн. 51 коп.
Стягнути з акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Суддя Т.Б. Сташків