Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1420/20
Провадження № 1-кп/935/175/21
Іменем України
16 лютого 2021 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060190000274 від 28.06.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростишів Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, утриманців не має, працює полірувальником у ФОП « ОСОБА_8 », депутатом та інвалідом не є, не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
27 червня 2020 року близько 15 години 32 хвилин ОСОБА_6 , керував технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ ML320» реєстраційний номер НОМЕР_1 (литовська реєстрація), яким рухався у населеному пункті по проїзній частині по вул. Перемоги, м. Коростишів (поблизу першого озера) в напрямку м. Київ.
Керуючи у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом та рухаючись ним по правій смузі руху проїзної частини поблизу будинку №62 по вул. Перемоги, м. Коростишів Житомирської області, (поблизу першого озера) в напрямку м. Київ, водій ОСОБА_6 , під час руху в межах населеного пункту по прямій горизонтальній асфальтованій ділянці дороги, в задовільних умовах дорожнього руху, в умовах достатньої видимості, в порушення вимог пунктів 1.10, 1.5, 2.3.6) та 10.1, 12,1, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, натомість змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу праворуч, в результаті чого виїхав за межі проїзної частини, де на правому узбіччі здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка знаходилась у попутному напрямку поза межами проїзної частини.
В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки, синці на обох нижній кінцівках, перелом лонного щеленування та правого крижо-клубового щеленування, крововиливb в м'які тканини тазу, розриви тканини печінки, розрив капсули селезінки, надрив купола діафрагми зліва, перелом прямого характеру 6-го ребра по лівій середньо-підпахвовій лінії з ушкодженням плеври, знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні Коростишівської ЦРЛ померла.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 1.10, 1.5., 2.3.6) та 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст.337 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, вибачився перед потерпілою, пояснив суду, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, має стаж водія 6 років, протягом якого керував власними транспортними засобами. 27.06.2020 о15-30 годині рухався на автомобілі Мерседес в напрямку Києва зі швидкістю 50 км/г, обвинуваченому у русі створив перешкоду автомобіль, який різко виїхав з-за повороту перед автомобілем обвинуваченого, щоб уникнути ДТП обвинувачений з'їхав на узбіччя, там перебувала потерпіла, обвинувачений здійснив наїзд на останню. ОСОБА_6 одразу підбіг до потерпілої , намагався надати першу допомогу, попросив присутніх викликати поліцію та швидку. Швидка приїхала дуже швидко. Обвинувачений прибув одразу до лікарні у м.Коростишів, де перебувала потерпіла, купив всі медикаменти, які призначив лікар. Відшкодував потерпілій добровільно на теперішній час 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, визнав зменшені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоду у розмірі 180000 гривень, просив не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки у зв'язку із його роботою керує вантажними транспортними засобами, це є єдиним джерелом існування.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_9 є її сестрою, вона розповіла, коли перебувала в лікарні, що 27.06.2020 ходила в ліс по ягоди, знаходилась в момент ДТП поза проїзною частиною, стояла на узбіччі, побачила, як їде машина, втратила свідомість, коли повернулася до тями, вже приїхала швидка. ОСОБА_6 в лікарні всі ліки купував сам, потерпіла йому віддавала всі лікарські рецепти, відшкодував повністю витрати на лікування сестри, також відшкодував 20000 гривень в рахунок моральної шкоди, частково відшкодував витрати на поховання у розмірі 10000 гривень, зменшила позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, просила стягнути з обвинуваченого на її користь 180000 гривень моральної шкоди, яка полягає у втраті рідної сестри, у якої залишився неповнолітній син, потерпіла надає йому матеріальну допомогу. Вважає, що обвинуваченого не слід суворо карати, він може виправитись без позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 , прокурор, потерпіла ОСОБА_4 , представник потерпілої ОСОБА_5 , не заперечували фактичні обставини кримінального провадження і не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, і немає сумнівів у добровільності й істинності їх позиції. Учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. У зв'язку з викладеним, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 доведена, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як необережні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 .
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України є тяжким злочином, ОСОБА_6 неодружений, утриманців не має, працює полірувальником у ФОП « ОСОБА_8 », не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_4 20000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, 31769, 00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: 21769,00 гривень-витрати на лікування ОСОБА_9 , 10000 гривень- витрати на поховання ОСОБА_9 .
Щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку є обставинами, які пом'якшують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Судом взято до уваги ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку ОСОБА_6 під час судового розгляду, що була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, позицію потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому, і вважає, що його виправлення і перевиховання, попередження з його боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Кримінального Закону, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Обвинуваченим не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що робота водія для останнього є основним і єдиним родом діяльності для отримання заробітку та джерелом існування.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням, у даному випадку є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, як такою, що поважає сімейні цінності та має позитивне ставлення до праці, тобто працюючи забезпечить утримання себе та сім'ї, відповідно зменшивши ймовірний тягар його утримання у місцях позбавлення волі.
Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 23, ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і зокрема у зв'язку зі смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 3 зазначеної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 04 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що шкода, завдана потерпілій є наслідком неправомірних дій ОСОБА_6 , винуватість якого в судовому засіданні доведена повністю.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає задоволенню, суд враховує те, що внаслідок злочину потерпіла зазнала сильних психічних і душевних страждань через смерть сестри, внаслідок чого змінився звичний образ її життя.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 позов про відшкодування моральної шкоди визнав повністю, визнання позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 180000 гривень слід задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не обирався.
Питання про скасування арешту майна необхідно вирішити в порядку ч.4 ст.174 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити в порядку ст.100, 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 368-369, 370, 373, 374, ч.3 ст.349 КПК України, суд,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 1 (один) рік, в період якого, відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у розмірі 2451, 60 гривень, 1634, 50 гривень, 1307,60 гривень та 1307,60 гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2020 року у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль «MERCEDES-BENZ ML320» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить UAB TERYTORIALNA ROMADA, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_6 .
Речові докази: автомобіль «MERCEDES-BENZ ML320» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання ГУНП в Житомирській області-повернути ОСОБА_6 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1