12 лютого 2021 року справа № 580/2968/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаботинський консервний комбінат «ГАЙ-ДА-МАКИ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, -
31.07.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Жаботинський консервний комбінат «ГАЙ-ДА-МАКИ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020р. №Ю-268/51У.
10.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2020р. закрито провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020р., ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2020р. про закриття провадження скасовано та направлено справу до суду пеншої інстанції для продовження розгляду.
Дана справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 11.12.2020р.
Ухвалою суду від 16.12.2020р. прийнято до свого провадження адміністративну справу №580/2968/20.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувану вимогу підписано О.М. Кожушко, який не є уповноваженою особою та не мав повноважень приймати (виносити), підписувати та направляти для виконання оскаржувану вимогу. Зазначено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Кожушко О.М. відсутній серед переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені ГУ ДПС у Черкаській області або уповноважені діяти у порядку самопредставництва, суб'єкта владних повноважень.
28.12.2020р., від представника відповідача надійшло заперечення у якому представник вказав, що Наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.01.2020 року №73 уповноважено начальника Смілянського управління Головного управління ДПС у Черкаській області Кожушка О.М. на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема підпис вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку із чим оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску підписана уповноваженою особою. Крім того, вказано, що платником самостійно погашено суму заборгованості по ЄСВ, відповідно до платіжного доручення №188 від 23.04.2020 року на суму 6450,00 грн., тобто, на дату розгляду справи вимога про сплату боргу (недоїмки) форми «Ю» №268-51У від 05.03.2020 року вважається відкликаною у зв'язку із самостійним погашенням заборгованості по ЄСВ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" зареєстровано 30.06.2009р. та взято на облік з 01.07.2009р. як платника єдиного внеску.
Судом встановлено, що у зв'язку із наявністю станом на 29.02.2020 у товариства з обмеженою відповідальністю “Жаботинський консервний комбінат “Гай-Да-Маки” заборгованості зі сплати єдиного внеску, що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника позивача, Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-268-51У від 05.03.2020р. у сумі 6412 грн. 16 коп.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункти 2, 3, 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).
Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено платників єдиного внеску та передбачено, що такими є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Єдиний внесок, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, нараховується:
- для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
За вимогами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою.
Згідно ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
За обліковими даними інформаційної системи Головного управління ДПС у Черкаській області, загальна сума заборгованості Позивача по ЄСВ, станом на дату винесення вимоги про сплату боргу становила 6412,16 грн., що виникла згідно:
- звіт за листопад 2019 року №9304416976 від 17.12.2019 року термін сплати 20.12.2019 року на суму 2340,76 грн.;
- звіт за грудень 2019 року №9331728700 від 17.01.2020 року термін сплати 20.01.2020 року на суму 1958,00 грн.;
- звіт за січень 2020 року №9027032246 від 17.02.2020 року термін сплати 20.02.2020 року на суму 2156,00 грн.
На підставі цих даних Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ю» №268-51 від 05.03.2020 року на суму 6412,16 грн.
З інтегрованої картки відповідача вбачається, що 23.04.2020 відповідачем здійснено сплату єдиного внеску у сумі 6450 грн. відповідно до платіжного доручення №188 від 23.04.2020р. станом на 23.04.2020 за відповідачем обліковується переплата з єдиного внеску у сумі 25 грн. 84 коп. Також станом на 31.12.2020р. недоїмка зі сплати єдиного внеску позивачем відсутня.
Відповідно до пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі (пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 ПК України).
З огляду на самостійне погашення позивачем заборгованості з єдиного внеску на суму вказану у вимозі, відповідно до платіжного доручення №188 від 23.04.2020р., суд доходить висновку, що оскаржувана вимога вважається відкликаною.
При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що з урахуванням приписів пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною та правомірність винесення останньої не може бути предметом судового розгляду є необґрунтованими, оскільки відкликання податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги на підставі пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України не є перешкодою для його скасування, позаяк не відновлюють становище позивача, яке існувало до моменту прийняття такого рішення.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що спеціальним законодавством не передбачено самостійне прийняття відповідачем рішення про скасування винесеної ним вимоги, а також обставину самостійного погашення позивачем суми податкового боргу визначену у вимозі в повному обсязі, суд доходить висновку про доцільність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020р. №Ю-268-51У.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку що позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 2102,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 30.07.2020р. №59001, наявного в матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 2102,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат, у зв'язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката при складанні позовної заяви в розмірі 1575 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем до позову надано: Договір про надання правової допомоги від 28.07.2020р. №389, додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 28.07.2020р. №389, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунок фактура №389/2 від 28.07.2020р., згідно яких вартість наданих послуг 1575 грн., а також квитанція №0.0.1784547358.1 від 28.07.2020р. на суму1575,00 грн. (призначення платежу - за професійну правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 28.07.2020р. №389).
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1575,00 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача у відповідності до положень Договору про надання правової допомоги від 28.07.2020р. №389, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунок фактура №389/2 від 28.07.2020р., згідно яких вартість наданих послуг 1575 грн. обумовлюють вартість юридичних послуг, а сплата коштів за правничу допомогу адвоката підтверджується квитанцією №0.0.1784547358.1 від 28.07.2020р. на суму1575,00 грн. Вказана квитанція містить необхідні реквізити, вказано призначення платежу з посиланням на договір про надання правової допомоги від 28.07.2020р. №389.
Суд зазначає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що підтверджено належними доказами, становить 1575,00 грн., у зв'язку із чим вказані витрати належить відшкодувати у заявленому розмірі - 1575,00 грн., у відповідності до вимог частини 1 статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020р. №Ю-268-51У.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 43142920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаботинський консервний завод «ГАЙ-ДА-МАКИ» (20822, Черкаська область, Кам'янський район, с. Жаботин, вул. Завадівська, буд.49, код ЄДРПОУ - 36543996) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко