Справа № 560/5870/20
іменем України
18 лютого 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1498,53 грн., завданої державі під час проходження публічної служби. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що солдат ОСОБА_1 допустив втрату державного військового майна, яке було видане йому у користування, що підтверджується результатами службового розслідування, з якими відповідач погодився. Оскільки заборгованість за втрачене відповідачем речове майно не погашена, позивач просить суд стягнути кошти в сумі 1498,53 грн.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу наданий строк для подання відзиву на позов.
Ухвалу про відкриття провадження направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка збігається з адресою, вказаною відповідачем у письмових поясненнях, а також зазначеною у військовому квитку позивача.
До суду повернулось судове відправлення з відміткою про те, що лист не вручено отримувачу. Як випливає зі змісту ч.4 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності учасників справи за адресою місцезнаходження (поштовою адресою) вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. Відповідно до ч. 11 ст. 125 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Оскільки судове повідомлення не вручене відповідачу ОСОБА_2 з незалежних від суду причин, вважається, що воно вручене адресату належним чином.
Дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 12.06.2015 року №122 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ВЧ та призначено на відповідну посаду. Під час проходження військової служби в умовах особливого періоду відповідач без дозволу командування військової частини та без поважних причин після завершення лікування 27.08.2015 не повернувся до військової частини. У період з 27 серпня 2015 року по 22 лютого 2019 року він був відсутній на службі без поважних причин. Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.02.2017 року №24 солдат ОСОБА_1 зарахований в розпорядження командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 як такий, що самовільно залишив військову частину.
Відповідно до атестату №182 відповідач був забезпечений речовим майном, зокрема в особисте користування було видано: куртку утеплену польову - 1 шт., балаклаву - 1 шт., рюкзак військовий «Польща» - 1 шт., казанок алюмінієвий - 1 шт., флягу алюмінієву - 1 шт. та чохол для фляги алюмінієвої - 1 шт.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2019 року у справі №591/1353/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України. Вирок набрав законної сили 02 травня 2019 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2020 №75 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та проведений розрахунок за час служби.
Як вбачається з довідки - розрахунку №170 від 26.02.2019 року про утримання коштів за втрату речового майна, відповідачем не здане речове майно на загальну суму із урахуванням кратності - 390,63 грн. Як вбачається з довідки - розрахунку №171 від 26.02.2019 року щодо утримання коштів за речове майно, терміни носіння якого не закінчились, солдатом ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню 1107,90 грн. Загальний розмір заподіяної шкоди через втрату військового майна становить 1498,53 грн.
За даним фактом наказом командира НОМЕР_4 «Про призначення службового розслідування» №164 від 27.02.2019 призначене проведення службового розслідування, за результатами якого складений акт службового розслідування.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що під час перевірки наявності військового майна, виданого в тимчасове користування, було виявлено відсутність майна речової служби, виданого в тимчасове користування, а саме: балаклава, рюкзак військовий «Польща», казанок алюмінієвий, фляга алюмінієва та чохол для фляги. За результатами службового розслідування запропоновано за шкоду завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 утримати з винної особи та занести в книгу грошових стягнень та нарахувань суму заборгованості, яка рахується за солдатом ОСОБА_1 та становить 1498,53 грн.
Заборгованість підтверджується витягом з книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 , атестатом військовослужбовця №182, довідками-розрахунками №170 та №171 від 26 лютого 2019 року.
11.03.2019 року командиром військової частини прийнятий наказ «Про результати проведення службового розслідування», відповідно до якого солдату ОСОБА_1 оголошено зауваження, позбавлено премії та надано термін на добровільне відшкодування завданої шкоди до 27 березня 2019 року. Згідно з рапортом та письмовими поясненнями солдата ОСОБА_1 , останній погодився з фактом втрати речового майна та розміром нестачі.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою.
Згідно з пунктом 4 Розділу І Положення встановлено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. Відповідно до пункту 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. Відповідно до Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Розділу IV Положення)
Вимоги закону щодо підтвердження розміру суми, яка підлягає стягненню, позивач дотримав, службове розслідування підтвердило обставини, на які позивач посилається у позові. Факт втрати майна військовослужбовцем не заперечувався.
Оскільки станом на час розгляду справи відповідач у добровільному порядку не забезпечив відшкодування сум заданої державі шкоди, обґрунтованих заперечень проти вимог позивача не надав, не довів погашення заборгованості, не надав доказів оскарження рішення позивача і не спростував правомірність та обґрунтованість вимог останнього, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму заподіяної державі матеріальної шкоди в розмірі 1498 ( одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн. 53 к.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18 лютого 2021 року
Позивач:Військова частин НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя І.С. Козачок