Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 лютого 2021 року № 520/17704/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати відмову Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену в Наказі від 26.11.2020р. №20402-СГ, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оріентовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020р. незаконною та зобов'язати його задовольнити дану заяву, надавши їй відповідний дозвіл.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.02.2020 року позивачка звернулась до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000га для ведення особистого селянського господарства. Наказом від 26.03.2020 № 6199-СГ позивачу було відмовлено у наданні дозволу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020р. по справі № 520/7431/2020 позов задоволено частково, а саме наказ ГУ ДГК у Харківській області від 26.03.2020 № 6199-СГ скасовано та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2020, з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 26.02.2020р. та наказом від 26.11.2020 № 20402-СГ відмовив в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вважає зазначену відмову протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки маючи на меті недопущення невиконання заходів щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було прийнято оскаржуваний наказ.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, правовідносинам, які розглядаються у даній справі, передували обставини, які не доказуються у даній справі, оскільки були встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі № 520/7431/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В рамках справи № 520/7431/2020 судом було встановлено, що 28.11.2019 року позивач звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища), розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області для подальшого отримання у власність.
Наказом № 15162-СГ від 24.12.2019 року позивачці відмовлено у наданні дозволу з підстави, що за інформацією Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Балаклійською районною державною адміністрацією на земельну ділянку на яку претендує заявниця надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам.
В подальшому Відділом у Балаклійському Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за результатами розгляду запиту на інформацію від 10.01.2020 № 01-03 було повідомлено, що у додатковій інформації до викопіювання з індексно кадастрової карти (плану), указано, що на зазначену земельну ділянку було надано дозвіл на виготовлення документації для ведення особистого селянського господарства Балаклійською районною державною адміністрацією, помилково.
26.02.2020 року позивачка повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовище), розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області для подальшого отримання у власність.
Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №6199-СГ від 26.03.2020, відповідачем відмовлено позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку із проведенням державної інвентаризації земель на території Харківської області. Земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, таким чином, з метою недопущення невиконання заходів щодо проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Харківської області, позивачці було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року позов - задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.03.2020 р. №6199-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовище) розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, з урахуванням висновків суду у даній справі. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та прийняв наказ від 26.11.2020 №20402-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 опрацьована Головним управлінням та запланована для передачі в комунальну власність територіальних громад (а.с.12).
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Окрім того, суд наголошує, що відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації і прав на землю.
Аналізуючи вищезазначені приписи Земельного кодексу України, суд приходить до висновку, що наведена підстава відмови, викладена у спірному наказі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №20402-СГ від 26.11.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не є визначеною у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Жодна з вказаних підстав відповідачем не зазначена.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, а тому відмова у вирішенні клопотання на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 та від 07.02.2019 у справі №814/702/17.
Доказів передачі земельної ділянки у комунальну власність територіальних громад станом на момент вирішення питання позивача до суду також не подано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмовляючи в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області відповідач, в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому, позовна вимога про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №20402-СГ від 26.11.2020 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зобов'язати задовольнити заяву ОСОБА_1 від 26.02.2020р., надавши їй відповідний дозвіл, суд зазначає наступне.
Доводи відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд вважає необґрунтованими. Обрана судом форма захисту порушених прав у цьому випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
У постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб'єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення щодо прийняття наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, у зв'язку із тим, що позивачем виконані всі умови, визначенні законом.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на отримання відповідного дозволу, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області прийняти наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до заяви від 26.02.2020р.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №20402-СГ від 26.11.2020.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, адреса: вул. Космічна, 21, поверх 8-9, м. Харків, 61145) прийняти наказ про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до заяви від 26.02.2020р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код 39792822) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17 лютого 2021 року.
Суддя Бадюков Ю.В.