Справа № 420/2031/21
17 лютого 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи:
за позовом: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 )
до: Юридичного департаменту Одеської міської ради (адреса: 65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302537, телефон: (048) 779 13 20, електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua)
в особі: Управління Державної (адреса: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6, телефон: (048) 705 63 40, e-mail: udr@omr.gov.ua)
треті особи:
Служба у справах дітей Одеської міської ради (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 8, телефон: (048) 724 35 71, e-mail: ssd@omr.odessa.ua)
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100, телефон: (044) 496 33 50, e-mail: udr@omr.gov.ua)
про: скасування рішення, запису про право власності та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі: Управління Державної, треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» в якому позивач просить:
скасувати рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:43872432 від 05.11.2018р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прийнятого державним реєстратором Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Одеської області Шарандак О.І. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50077126 від 06.12.2019р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прийнятого приватним нотаріусом Чапським А.Е на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис про право власності №28756339 від 01.11.2018 р., внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Одеської області Шарандак О.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43872432 від 05.11.2018р.;
поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНН НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНН НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках.
Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані із скасуванням запису про право власності №28756339 від 01.11.2018 р. внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Одеської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Одеської області Шарандак О.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43872432 від 05.11.2018р. та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на квартиру за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 цей позов спрямовано на захист права власності. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Така ж правова позиція викладена у Постанові ВП ВС від 15.05.2019 року по справі № 522/7636/14ц:
«…Тобто цей позов спрямовано на захист права власності. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК в редакції закону №2147-VІІ суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, тут і далі - у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій).
Пунктом 5 частини першої статті 19 закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
За змістом статті 26 цього закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
В даному випадку, вимоги про скасування державної реєстрації, пов'язані з ухваленням рішення по суті спору щодо витребування майна.
Також Велика палата Верховного Суду вважає, що незалежно від того, чи позивач був заявником щодо вчинення оскаржуваних реєстраційних дій щодо прав власності на нерухомість та чи ці дії вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право.
Крім того віднесення вказаної справи до категорії цивільних не залежить і від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються разом з вимогами про скасування оспорюваного рішення, зобов'язання скасувати запис у Державному реєстрі, також вимоги щодо правомірності правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.
Таким чином, оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом цивільного права, оскільки виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю володіння відповідачем - ТОВ «Аракс-Груп» об'єктом нерухомого майна. Такий спір не є публічно-правовим, оскільки має приватноправовий характер.
Саме такий правовий висновок викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (провадження №11-1093апп18), від 30 жовтня 2018 року (провадження №11-858апп18) та від 11 грудня 2018 року (провадження №11-994апп18), підстав для відступу від якого не вбачається…».
Також суд звертає увагу на правову позицію викладену у Постанові ВП ВС від 19.05.2020 року по справі № 916/1608/18:
«…66. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог з огляду на таке.
67. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
68. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
69. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
70. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
71. Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
72. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
73. Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
74. Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
75. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
76. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
77. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
78. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
79. Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
80. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98)…».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а вказаний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права позивача.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі у суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 2, 19, 170, 256, 295, 297 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі: Управління Державної, треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про скасування рішення, запису про право власності та зобов'язання вчинити дії.
Повернути сплачений судовий збір шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 ) за квитанцією № 30847076 від 12.02.2021 року у сумі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.)
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.