справа№380/1222/21
про повернення позовної заяви
17 лютого 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2020 роки відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2020 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою судді від 02.02.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, вказавши підстави для поновлення строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.
12.02.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, у якій позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду у зв'язку з його перебуванням у відрядженні в складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог та виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 - 2019 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій, тоді як з даним позовом звернувся до суду лише 20.01.2021 (датований штемпель поштового відділення на конверті).
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо не призначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо недоплати позивачу щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2016 - 2019 роки слід обчислювати з 30 вересня кожного із зазначених років.
Вказана грошова виплата є періодичним платежем, тому про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, протягом 2016 - 2019 років.
Позивач, в свою чергу, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги у 2016-2019 роках, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Так, рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд звертає увагу на те, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно- правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2019 року у справі №815/3087/18, в якій Верховний Суд вирішував питання щодо строку звернення позивача до суду з позовом стосовно виплати йому грошової допомоги до 05 травня та дійшов висновку пропуску строку звернення позивача до суду у червні 2018 року стосовно виплат грошової допомоги до 05 травня за 2011-2016 роки, оскільки одноразова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, тому позивач повинен був дізнаватися про порушення своїх прав щороку при її отриманні в розмірі, меншому ніж передбачено законом.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги, в меншому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, а не Законом, як зазначає позивач у позові, то суд зауважує, що в будь-якому випадку, не погоджуючись з сумою, порядком виплати разової грошової допомоги, законодавством не встановлено реалізації і захисту зазначеного права без обмеження строком.
Рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року, на яке посилається позивач у позові, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Даним рішенням визнано неконструкційними окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте питання щодо терміну виплати вказаної разової грошової допомоги, встановленої статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Конституційним Судом України не вирішувалось.
Суд зазначає, що прийняття 27 лютого 2020 рішення Конституційним Судом України №3-р/2020, на яке посилається позивач у позові, також не може слугувати підставою вважати строк не пропущеним чи для поновлення строку звернення до суду з метою отримання допомоги до 05 травня за 2016-2019 роки, оскільки його положення не можуть застосовуватись за минулий час, так як окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 27 лютого 2020 року.
Сам факт прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, яким визнано наведені положення неконституційними, не міг бути перешкодою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав в 2016-2019 роках.
На думку суду, обґрунтування позивачем поважності причин пропуску звернення до суду перебування його у відрядженні не є достатніми та прийнятними, оскільки незнання про порушення своїх прав через необізнаність із соціальним законодавством або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
На переконання суду, позивач не вказав на обставини непереборного і об'єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце у 2016-2019 роках та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на їх судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.
Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, та враховуючи, що позивач протягом вказаного періоду отримував щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, хоча і в меншому розмірі, а отже мав дізнатись про порушення своїх прав, відтак, на думку суду, вказані у заяві підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом не є достатніми.
Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені у заяві від 12.02.2021 обставини про не пропущення ним строку звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними, тому заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовну заяву ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій за період з 2016-2019 рік, зобов'язання вчинити дії за цей період повернути позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум.
Позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум.- повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Р.М. Брильовський