18 лютого 2021 року Справа № 160/16871/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо повернення ОСОБА_1 1% на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири на підставі договору № 5694 від 21.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 7093,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0034485 від 22.10.2020 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сплатив помилково збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 7093,00 грн. При цьому, за поясненнями позивача, житло придбавалося ним вперше.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7093,00 грн.
Проте, відповідач відповідь на означену заяву не надав.
З огляду на те, що позивач вважає, що має право на повернення сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, останній звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.12.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
28.01.2021 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що дійсно позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7093,00 грн. Однак, позивач звернувся до суду передчасно, оскільки не отримав відповідь на означене звернення, яке розглядається та вирішується відповідачем з дотриманням приписів Закону України "Про звернення громадян".
Крім того, відповідач зазначає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Так, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
03.09.2013 року № 787 встановлено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Означена заява складається платником у довільній формі та зазначається відповідна інформація, а саме, причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.
Разом з тим, як стверджує відповідач, чинним законодавством не передбачено порядок повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у випадку розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна. Тому, пенсійний орган вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за реєстровим № 5694, ОСОБА_1 придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями відповідного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 229066460 від 21.10.2020 року.
Під час оформлення вказаного договору ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 7093,00 грн. - 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу придбаного нерухомого майна, про що свідчить квитанція № 0034485 від 22.10.2020 року
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7093,00 грн.
Відповідач не надав відповіді на звернення позивача, а тому, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон № 400/97).
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 151 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пункт 153 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 819/1498/17 та від 31.01.2018 року у справі №819/1667/17.
Суд звертає увагу на те, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, зокрема, держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, яка зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.11.2018 року у справі № 819/976/17 та від 19.06.2018 року у справі №607/14722/16-а.
Як свідчать матеріали справи, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.
Так, пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Із матеріалів справи вбачається, зокрема, із квитанції від 22.10.2020 року № 0034485 та не заперечується відповідачем, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7093,00 грн. сплачений ОСОБА_1 на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Казначейство України, отримувач - УК у Соборному районі м. Дніпра.
З огляду на наведене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору в розмірі 7093,00 грн.
При цьому, частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача сформувати подання, зокрема, до Головного управління Державної казначейської служби України у Соборному районі міста Дніпра (49000, площа Шевченка, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 379809269).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо повернення ОСОБА_1 1% на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири на підставі договору № 5694 від 21.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., то суд зазначає, що означена вимога є передчасною, оскільки пенсійний орган ще не надав відповіді на заяву про повернення збору, з якої вбачалася відмова у її задоволенні. Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем були сплачені судові витрати у розмірі у розмірі 840,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 24952 від 11.12.2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Соборному районі міста Дніпра (49000, площа Шевченка, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 379809269) щодо повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 7093,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0034485 від 22.10.2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 18.02.2021 року.
Суддя І.О. Лозицька