ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2021Справа № 910/15574/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/15574/20
За позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ж.А.КО ЮА»
про стягнення 597209,99 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ж.А.КО ЮА» (далі - відповідач) про стягнення 597209,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2019 відповідачем з використанням цифрового підпису було підписано заяву-договір №ID6539616 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів, що разом складають кредитний договір. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не повернув отримані кредитні кошти у встановлений договором термін, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 484645,47 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 71540,54 грн, заборгованість по комісії у розмірі 2374,81 грн та пеню у розмірі 38649,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито провадження у справі №910/15574/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.11.2020.
Судове засідання, призначене на 10.11.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 призначено підготовче засідання на 01.12.2020.
В судовому засіданні 01.12.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 18.12.2020.
09.12.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи коротких виписок по особовому рахунку відповідача щодо заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, комісії та пені.
В судовому засіданні 18.12.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 19.01.2021.
В судовому засіданні 19.01.2021 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 09.02.2021.
В судове засідання 09.02.2021 представник позивача не з'явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить протокол судового засідання від 19.01.2021 та розписка про оголошення перерви, про причини не явки суду не повідомив і будь-яких клопотань не подав.
В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з'являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення про розгляд справи судом та про право відповідача подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. а саме 13148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414.
Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 09.02.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В нарадчій кімнаті 09.02.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ж.А.КО ЮА» (далі - позичальник) з використання електронного цифрового підпису було підписано заяву-договір №ID6539616 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок»), які надаються Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - банк), що разом із заявою складають кредитний договір (далі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що за умови наявності вільних грошових коштів банк зобов'язується надати позивальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається у формі овердрафту та поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування.
У пункті 2.1, 2.2, 2.3 та 2.4 укладеного договору передбачено, що розмір кредиту становить 20000,00 грн, валюта кредиту - гривня, термін повернення - 13.06.2020 з фіксованим типом процентної ставки.
Вартість кредиту становить: розмір процентної ставки за користування кредитом 27,00% річних (п. 2.3.1 договору); розмір комісійної винагороди 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць (п. 2.3.2 договору).
Період сплати процентів та комісії з 01 по 10 число кожного місяця (пункти 2.5 та 2.6 договору).
У пункті 3.1 договору передбачено, що позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі необхідній для сплати процентів та комісії у період сплати визначений у підпунктах 2.5 та 2.6 договору.
У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення (п. 3.3 договору).
При цьому, пунктом 4.2.1 договору передбачено, що його умови визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Відтак, поповнення оборотних коштів і здійснення платежів відповідача, в обмін на його зобов'язання з повернення кредиту свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам статті 205 Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 484645,47 грн, в той час як останнім допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку відповідача у період з 14.06.2019 по 19.08.2020.
Згідно із п. 18.1.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві «Таскомбанк» (надалі - правила) кредитний ліміт на поточний рахунок - кредитний продукт у формі овердрафту на поточний рахунок юридичної особи або фізичної особи-підприємця (далі - клієнт), який надається на поповнення оборотних коштів (за виключенням надання фінансової допомоги) і здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування (далі - ліміт). Ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку «ТАС24|БІЗНЕС», мобільний додаток «ТАС24|БІЗНЕС», SMS-повідомлення або інших). Максимальний розмір ліміту, згідно цих правил, становить: для фізичних осіб-підприємців - 200000,00 грн, для юридичних осіб - 500000,00 грн. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
У відповідності до п. 18.1.9 Правил періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування кредитом складає не більше 30 днів.
Згідно із п.18.1.20.3 Правил у разі непогашення кредиту на дату закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню (період безперервного користування кредитом, вказаний в пункті 18.1.9 цих правил), починаючи з наступного дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленю, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користуванням кредитом, штраф та пеню в порядку та розмірі, встановленому ціновими параметрами.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою №20777/70 від 01.09.2020 щодо дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів у загальному розмірі 597209,99 грн. Надсилання вказаного листа підтверджено фіскальним чеком від 03.09.2020, накладною №0103275068512 та описом вкладення у цінний лист від 03.09.2020.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та відсутність доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.
Проте, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 484645,47 грн.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредиту та здійснення кредитних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 484645,47 грн.
Як вже було зазначено судом, у відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, до зобов'язань позичальника за кредитним договором належить і сплата процентів.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 18.1.16.2 Правил передбачено, що клієнт зобов'язується сплатити проценти та інші види винагороди банку за весь час фактичного користування кредитом згідно із пунктом 18.1.20.
У пункті 18.1.20.2 Правил визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, встановленому ціновими параметрами, зазначеними на сайті банку. Розрахунок процентів за користування кредитом проводиться щодня на фактичну заборгованість за кредитом, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається. Списання нарахованих процентів виконується з 1-го по 10-те число кожного місяця, за попередній місяць.
Відповідно до п. 18.2.1.3 Правил за користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.
Пунктами 2.3.1 та 2.3.2 заяви-договору сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитом - 27,00% річних та розмір комісійної винагороди - 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць.
Відтак, у відповідності до умов договору, позивачем нараховано відсотки за користування кредитом згідно пункту 2.3.1 заяви-договору, пункту 18.1.20.2 Правил в розмірі 71540,54 грн та комісію у розмірі 2374,81 грн на підставі пункту 2.3.2 заяви-договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків та комісії суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Пунктом 18.1.11 Правил передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості - за кожний день прострочення, починаючи з першого дня виникнення простроченої заборгованості та по останній день існування такої заборгованості включно. Положення цього пункту договору мають поновлювальний характер та можуть застосовуватися протягом всього строку дії цього Договору.
Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії за користування кредитом в повному обсязі не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 18.1.11 Правил позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у період з 27.02.2020 по 17.08.2020 у розмірі 38649,17 грн.
Приймаючи до уваги встановлення судом факту порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії, з огляду на погодження сторонами такого виду відповідальності, як пеня, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення повернення кредиту, процентів та комісії.
Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
При цьому, частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотню дію в часі.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12 березня 2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, з огляду на що кінцевою датою нарахування пені в даному випадку є - 11.03.2020.
Відтак, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ж.А.КО ЮА» на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4085,07 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом на подання відзиву, як і не надав доказів які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням висновків суду щодо обмеження періоду нарахування пені.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ж.А.КО ЮА» про стягнення 597209,99 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ж.А.КО ЮА» (13148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414; ідентифікаційний код 37355951) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 09806443) заборгованість за кредитом в розмірі 484645 (чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн 47 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 71540 (сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок) грн 54 коп, заборгованість по комісії у розмірі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 81 коп., пеню у розмірі 4085 (чотири тисячі вісімдесят п'ять) грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 8439 (вісім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн 69 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.02.2021.
Суддя Т.В. Васильченко