вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5193/20
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Савенко О.О. розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Біжко Лілії Володимирівни, м.Дніпро
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м.Дніпро
Третя особа: Казенне підприємство "Південукргеологія", м.Дніпро
про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим
Представники сторін:
від відповідача: Іванченко І.С.
від позивача: Романенко П.В.
від третьої особи: не з'явився
Фізична особа-підприємець Біжко Лілія Володимирівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Третя особа: Казенне підприємство "Південукргеологія" про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим та стягнення судового збору.
Ухвалою господарського суду від 24.09.2020р. позовну заяву у справі № 904/5193/20 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання на 26.10.2020р.
13.10.2020р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 26.10.2020р. відкладено підготовче засідання по справі на 24.11.2020р.
18.11.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
24.11.20р. до суду надійшла заява від позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 24.11.2020р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/5193/20 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по справі на 21.12.2020р.
16.12.2020р. до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
21.12.2020р. до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії банківських квитанцій на оплату орендної плати по договору.
Судове засідання 21.12.2020р. не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листки непрацездатності АDЮ №627772 з 09.12.2020 по 22.12.2020р., АDЮ № 627846 з 23.12.2020р. по 28.12.2020р.).
Ухвалою суд від 29.12.2020р. відкладено судове засідання по справі № 904/5193/20 на 28.01.2021р.
Ухвалою суду від 28.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2021р.
12.02.2021р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в якій просить суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
06.10.2011р. між фізичною особою-підприємцем Біжко Лілією Володимирівною як Орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області як Орендодавцем був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4589-ОД від 06.10.2011р.
Відповідно до п.1.1.Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 6,6 кв.м за адресою м. Дніпро, вул. Чернишевського, 11 на 1 поверсі одноповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі КП "Південукргеологія" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 09 червня 2011р. і становить за незалежною оцінкою 52 338грн.
Майно передається в оренду з метою роздрібної торгівлі продовольчими (не подакцизними) товарами. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється. (п.1.2. Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування державним Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі Майна.
Відповідно до п.3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - червень 2011р. 350,32грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень, вересень, жовтень.
У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувача. (п.3.11. Договору).
Відповідно до п.5.20. Договору, орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Відповідно до п.7.4. Договору, орендодавець повинен повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного Договору.
Згідно п.10.1. Договору, цей договір укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 06 жовтня 2011 року по 05 вересня 2014 року включно.
04.11.2014р. між орендодавцем та орендарем була укладена додаткова угода про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2011р. № 12/02-4589-ОД.
Відповідно до п.5 розділу ІІ Додаткової угоди, доповнено п.10.1. Договору абзацем 2 та викладено в наступній редакції "Цей договір є пролонгованим з 06.09.2014 по 05.08.2017 включно".
17.08.2017р. між орендодавцем та орендарем була укладена додаткова угода про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2011р. № 12/02-4589-ОД.
Відповідно до п.1 розділу 1 Договору, викладено другий та третій абзаци пункту 10.1.Розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим на 2 роки 11 місяців, з 06.08.2017р. по 05.07.2020р. включно. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди".
Відповідно до п.10.2 Договору його умови зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря.
У зв'язку із закінченням строку дії Договору, позивач звернулася до Відповідача з листом №10 від 02.06.2020 з проханням продовжити дію Договору. (а/с 33)
У зв'язку з відсутністю заперечень з боку орендодавця проти продовження дії Договору на новий строк та внаслідок ухилення відповідача, додаткова угода про пролонгацію Договору не була укладена, а тому позивач вважає, що продовження строку дії Договору не оформлено належним чином та є спірним.
Також позивач вважає, що відповідно до п.10.1. Договору, ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України Договір продовжується на той самий строк, на який він був укладений - на 2 роки та 11 місяців, тобто на період з 06 липня 2020р. до 05 червня 2023р.
Позивачем надані копії банківських квитанцій від 27.07.2020р., 10.09.2020р., 15.10.2020р., 09.11.2020р., 09.12.2020р. на оплату орендної плати по договору. (а/с 89-91), а також Договір страхування орендованого майна та Договір страхування відповідальності від 11.01.2021р. (а/с 101-102).
Позивач просить суд звернути увагу на той факт, що нею орендоване майно використовується у підприємницькій діяльності багато років, дане місце відоме громадянам-споживачам як місце реалізації якісної продовольчої продукції та є звичним місцем придбання.
Таким чином, подальше використання предмета оренди безпосередньо пов'язане з діловою репутацією Позивача та у разі припинення оренди цього приміщення фактично будуть знищені результати багаторічної роботи та зусиль Позивача, буде завдано непоправної шкоди її підприємницької діяльності.
Отже продовження Договору оренди є необхідною умовою для безперешкодного продовження здійснення Позивачем законної господарської діяльності, задоволення потреб громадян у продовольчій продукції та отримання доходів і сплати податків.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що лист № 18-02-04016 від 27.07.2020р. про припинення договору оренди з 06.07.2020р. був направлений їй, оскільки реєстр рекомендованих поштових відправлень не містить інформації про те, що саме за документ та якого змісту був надісланий.
Вважає, що в листі відповідача № 18-02-04016 від 27.07.2020р. міститься інформація тільки одна підстава припинення договору - це «порушення строків подачі заяви на продовження терміну дії договору», який вона не порушувала.
Позивач просить звернути увагу на те, що відповідно до абзацу третього пункту 10.1 Договору оренди про припинення договору Сторона повинна подати заяву. Подання такої заяви - це правочин, спрямований на припинення правовідносин.
Відповідно до правил ст.92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відповідності до положень Цивільного та Господарського кодексів України від імені юридичної особи діє керівник, інша особа, уповноважена установчими документами, або представник на підставі довіреності.
А тому заява про припинення Договору від імені Відповідача може подаватись лише його керівником або іншою особою, уповноваженою належним чином.
Лист № 18-02-04016 від 27.07.2020р. був підписаний першим заступником начальника РВ ФДМУ у Дніпропетровській області Анною Калініною, але згідно з наданим Відповідачем наказом від 01.10.2020 № 321-К Калініна А.О. набула повноважень виконувача обов'язків начальника Регіонального відділення лише з 01.10.2020р., тобто на дату підписання цього листа Калініна А.О. не мала повноважень керівника Регіонального відділення.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб керівником Відповідача є Миргородська Ганна Юріївна, а тому позивач 02.06.2020р. зверталася з листом про продовження дії Договору оренди до керівника Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
А тому, позивач вважає, що перший заступник начальника РВ ФДМУ у Дніпропетровській області - Анна Калініна не мала повноваження подати заяву про припинення договору.
Позивач не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що позивач не звернулася до нього із заявою про продовження договору за 3 місяці до закінчення строку дії договору, оскільки відповідно до частини 3 ст.18 Закону України «Про орендну державного та комунального майна» від 03.10.2019р. № 157-ІХ (на яку посилається Відповідач) договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Однак, згідно з п.1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону він був введений у дію з 01.02.2020р.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже положення нового Закону України «Про орендну державного та комунального майна» від 03.10.2019р. № 157-ІХ поширюють свою дію саме на договори, що були укладена до введення в дію цього Закону.
Також, Додатковою угодою від 17.08.2017р. абзац третій пункту 10.1 Договору оренди був викладений у наступній редакції: «У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих саме умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди».
Даний пункт не містить вимоги про обов'язкове звернення орендаря до орендодавця не пізніше ніж за 3 місяці до дати закінчення строку дії договору оренди. Згідно з цією умовою звернення орендаря до орендодавця взагалі не є обов'язковим для продовження строку дії договору.
Передбачено продовження строку дії договору за мовчазної згоди сторін.
Єдиною обов'язковою умовою є наявність згоди органу, уповноваженого управляти майном.
Позивачем був наданий лист Третьої особи - балансоутримувача про згоду на
продовження строку договору.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
А тому, позивач вважає, що абз.3 п.10.1 Договору оренди в редакції Додаткової угоди від 17.08.2017р. зберіг свою чинність після введення в дію нового Закону.
Гарантія збереження дії договорів оренди незалежно від прийняття нового законодавства була передбачена частиною 4 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. № 2269-ХП. Аналогічна загальна гарантія для інвестиційних відносин встановлена частиною 1 ст.18 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Збереження чинності діючими умовами договорів незалежно від прийняття нового законодавства є невід'ємним елементом засади правової визначеності: сторони договору мають бути певні, що його умови не будуть змінені в майбутньому державою без їх згоди.
Позивач зазначає, що відповідач заздалегідь не інформував її про зміну порядку продовження договорів, зокрема, про необхідність звернення за 3 місяці до закінчення його дії.
Також, умовами Договору оренди продовження строку його дії не потребувало подання звіту про оцінку майна, а тому вважає, що його подання або неподання не має правового значення для продовження дії Договору.
Крім того, Позивачем був складений звіт про оцінку майна та наданий відповідачу.
Відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача, обґрунтовуючи наступним.
Відповідно до п.5.5 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря.
Пунктом 10.12 Договору зазначено, що взаємовідносини не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Згідно п.8 ч.2 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
Однак, позивач, в порушення вимог ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", подав заяву на продовження договору оренди № 12/02-4589-ОД до Регіонального відділення лише 02.06.2020
Крім того, позивачем не дотримано вимог п.8 ч.2 ст.18 Закону та не було подано Орендодавцеві разом із заявою про продовження строку дії договору звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Також, позивачем не виконано п.5.20.Договору, а саме, не було застраховане державне майно, попередній договір страхування втратив чинність 27.02.2017р.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється зокрема, у разі: закінчення строку, на який його укладено.
Згідно вимог статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідач відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.764 Цивільного кодексу України, листом від 27.07.2020р. № 18-02-04016 повідомило позивача про те, що договір оренди припинено з 06.07.2020, а також зазначило, про необхідність термінового повернення майна, що було предметом договору оренди №12/02-4589-ОД за актом приймання-передачі балансоутримувачу.
В підтвердження зазначених вище обставин, відповідач надав для долучення до матеріалів справи докази направлення на адресу позивача листа № 18-02-04016 про припинення терміну дії договору (а/с 50-53), але конверт був повернутий з відміткою Укрпошти "По данному адресу не розыскано".
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Водночас законодавство України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема відповідача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009р. (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Позивач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Враховуючи викладене, неперебування позивача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення зі сторони відповідача неналежного направлення до позивача листа від 27.07.2020р. № 18-02-04016
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу №910/719/19, дійшла висновку, що наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. (Постанова від 19.05.2020 Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/719/19).
Стосовно повноважень права підпису першого заступника начальника РВ ФДМУ у Дніпропетровській області - Анни Калініної в заяві про припинення договору, то відповідач зазначив, що відповідно наказу від 28.04.2020 №109-к Регіонального відділення «Про тимчасове підпорядкування підрозділів Регіонального відділення та розподіл функціональних обов'язків між керівництвом Регіонального відділення» управління орендних відносин підпорядковано заступнику начальника Регіонального відділення Токмаковій О.В. Також цим наказом встановлено тимчасову взаємозамінюваність між керівним складом Регіонального відділення: Миргородська Г.Ю. - Калініна А.О.; Калініна А.О. - Токмакова О.В. Згідно наказу від 02.07.2020р. №66-НВМ Регіонального відділення «Про надання відпустки» заступник начальника Регіонального відділення Токмакова О.В., якій станом на 27.07.2020р. було підпорядковано управління орендних відносин та оціночної діяльності, перебувала у щорічній відпустці з 13 липня 2020р. по 31 липня 2020р.
Щодо долучених до матеріалів справи копій квитанцій на оплату орендної плати після припинення строку дії договору оренди № 12/02-4589-ОД, то відповідач зазначає, що відповідно до п.3.11 договору оренди № 12/02-4589-ОД у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Умовою для продовження чинності укладеного між сторонами договору є заява орендаря, подана відповідно пункту 5.20 договору №12/02-4589-ОД, згідно якої орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та інше).
Відповідачем не здійснено заходів щодо страхування орендованого нерухомого майна станом після 27.02.2017р. на користь орендодавця від пожежі, залиття, протиправних дій 3-х осіб, стихійних явищ та не надано відповідачу копію договору страхування, страхового полісу та копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату страхового платежу; не забезпечено пожежну безпеку орендованого приміщення. Останній раз державне майно, що є предметом цього договору, було застраховано у період з 28.02.2016р. по 27.02.2017р. (копія договору добровільного страхування майна від 23.02.2016р. доданий відповідачем до матеріалів справи);
- не надано доказів належного виконання умов п.5.20 договору №12/02-4589-ОД, зокрема щодо істотних умов в частині страхування державного майна, що є самостійною умовою припинення спірного договору.
Оскільки, Регіональним відділенням виконано вимоги ст.ст.18,24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.764 Цивільного кодексу України, Договір оренди державного майна від 06.10.2011 № 12/02-4589-0Д не може бути продовжено на той самий строк, на тих самих умовах.
Відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.02.2021
Суддя С.П. Панна