вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2021 р. Cправа №902/953/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик", м.Київ
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз", м.Вінниця
про стягнення 707236,61 грн заборгованості згідно договору розподілу природного газу
учасники процесу:
представник позивача: Сидоров П.В., діє на підставі довіреності;
представник відповідача: Приданчук В.В., діє на підставі довіреності.
30.09.2020 на офіційну електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від 07.09.2020 товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" суми боргу за отримані послуги в розмірі 697672,76 грн; 7306,49 грн пені; 430,74 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 1826,62 грн - 3% річних. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору №35А210-3553-20 розподілу природного газу в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг.
Ухвалою суду від 05.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/953/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
20.10.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №210007.1-Ск-5626-1020 від 20.10.2020, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а відтак, такими що не підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію відповідач зазначає, що сторонами було досягнуто згоди, що оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу за цим договором здійснюється виключно за фактичний об'єм розподіленого природного газу. Договором також передбачено, що обов'язковою умовою для виникнення у Замовника обов'язку для здійснення оплати послуг слугує наявність у Замовника підписаного акту наданих послуг та рахунку на оплату даних послуг, що надається Оператором ГРМ.
Поряд з тим, відповідач стверджує, що вимога позивача про стягнення 697672,76 грн заборгованості за період з червня по серпень 2020 року, що еквівалентна 379,17 тис.куб.м є хибною та недостовірною, оскільки сума заборгованості не відповідає обсягу фактично наданих Замовнику послуг за період, тобто не відповідає фактичному об'єму розподіленого природного газу.
Відповідач вважає, що зазначена сума заборгованості визначається позивачем та пред'являється до стягнення з розрахунку як плата за річну замовлену потужність, що не відповідає умовам Договору №35А210-3553-20 від 01.01.2020.
Тобто, згідно позиції акціонерного товариства "Вінницягаз", станом на момент написання відзиву у нього не виникає обов'язку проводити оплату послуг з розподілу природного газу за об'єми природного газу, що фактично не були розподілені товариству за період з червня по серпень 2020.
05.11.2020 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача від 04.11.2020 про зменшення суми позовних вимог у зв'язку із здійсненою відповідачем 25.09.2020 частковою оплатою боргу в розмірі 241152,12 грн.
В судовому засіданні, 05.11.2020, позивач просив суд прийняти подану ним заяву від 04.11.2020 до розгляду та постановити рішення, яким стягнути з відповідача 478165,28 грн, з яких: 456520,66 грн - основний борг; 15145,03 грн - пеня; 2713,34 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 3786,26 грн - 3 % річних.
30.11.2020 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звернув увагу суду, що зміни та доповнення в Типовий договір були внесені Постановою НКРЕКП, а позиція відповідача в цій частині є безпідставною та необґрунтованою. При цьому всі акти наданих послуг підписані уповноваженою особою, і на думку позивача, підтверджують наявність заборгованості та відповідають фактичним обставинам справи з урахуванням змісту ст.239 ЦК України.
03.12.2020 суд оголосив ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання), якою прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, постановив подальший розгляд справи здійснювати із врахуванням вимог, у ній викладених. Також за наслідками судового засідання, 03.12.2020, було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.01.2021.
19.01.2021 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він зазначив, що сторонами було досягнуто згоди стосовно того, що оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу за цим договором здійснюється виключно за фактичний об'єм розподіленого природного газу. При цьому відповідач вважає, що умовами Договору розподілу природного газу визначено, що Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості послуг з розподілу природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі належним чином оформленого сторонами акту наданих послуг та рахунку на оплату.
Поряд з тим, відповідач стверджує, що позивачем у спірний період з червня по серпень 2020 року оформлювалися акти наданих послуг, що за своїм змістом не відповідали дійсності та не відображали реальний обсяг наданих послуг, а отже і фактичне здійснення господарської операції на зазначену суму, що суперечить Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Таким чином, останній вважає, що підписані акти наданих послуг не є беззаперечним фактом прийняття та отримання акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" за вказаний період послуг із розподілу природного газу в об'ємі 379,17 тис.куб.м. Більш того, об'єми, які зазначені позивачем у актах наданих послуг, на переконання відповідача, спростовуються іншими належними доказами у вигляді підписаних актів фактично розподіленого природного газу за період червень-серпень та відомостями про фактичні витрати за 2020 рік.
З огляду на викладені обставини акціонерне товариство "Вінницягаз" вважає, що на день написання даних пояснень у нього не виникає обов'язку проводити оплату послуг з розподілу природного газу за об'єми природного газу, що фактично не були розподілені Товариству за період з червня по серпень 2020 року.
За результатами судового засідання, 21.01.2021, за клопотанням представника відповідача була постановлена ухвала (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення до 08.02.2021.
05.02.2021 надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив №210007.1-Ск- 888-0221 від 04.02.2021, в яких останній, з-поміж іншого, зазначає наступне:
"Фактичний (фізичний) обсяг природного газу, це об'єм газу який було спожито споживачем на протязі усього газового року, тобто на протязі 12 календарних місяців.
Згідно умова п.6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Отже, оплаті в рамках даного договору підлягає саме сума вартості фактичного ((Фізичного) обсягу природного газу у розрахунковому періоді, тобто календарному місяці.
На нашу думку Позивач заявляючи вимогу про стягнення суми боргу в розмірі 456 520,66 грн, належним чином не довів факт надання ним послуг Відповідачу саме на суму 456 520,66 грн.
В свою чергу, АТ "Вінницягаз" наданими до суду підписаними актами, та роздруківкою із бази про фактичні витрати за 2020 рік, повністю спростовує доводи Позивача про надання Відповідачу послуг з розподілу природного газу на об'єм 379,17 тис.м. куб., оскільки у даний період фактично було надано послуг на об'єм 57,7446 м.куб. природного газу, що і підтверджено самим Позивачем, шляхом підписання даних актів."
Під час судового засідання, 08.02.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення їх розміру та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали господарської справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі по тексту також - Оператор ГРМ, позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі по тексту також - Замовник, відповідач) укладено Договір розподілу природного газу № 35А210-3553-20 (далі по тексту також - Договір).
Цей Договір розподілу природного газу укладений між Оператором ГРМ та Замовником, що є суміжним Оператором ГРМ та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Замовника до газорозподільної системи Оператора ГРМ, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою Оператора ГРМ з метою його фізичної доставки до пункту приймання-передачі природного газу до ГРМ Замовника (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.1.2. Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, ще здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Згідно предмету Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Замовнику послугу з розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою Оператора ГРМ до пункту приймання-передачі природного газу до газорозподільної системи Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені цим Договором (п.2.1. Договору).
Пунктом 2.2. Договору сторони узгодили, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільний систем.
Облік природного газу, що передається Оператором ГРМ до ГРМ Замовника, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.5.1. Договору).
Відповідно до п.5.2. Договору визначення об'єму переданого (відібраного) природного газу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Замовником на підставі даних комерційного вузла обліку Замовника, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
За розрахункову одиницю переданого (відібраного) природного газу береться один кубічний метр (куб.м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем (п.5.3. Договору).
Порядок розрахунків сторонами визначено в VI розділі Договору.
Так, відповідно до п.6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Замовником за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг переданого (відібраного) природного газу.
Відповідно до п.п.32 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятором на ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою від 24.12.2019 №3054 Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ "ГАЗОВИК", відповідно до законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок природного газу", "Про природні монополії", Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року № 236, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 листопада 2016 року за № 1434/29564, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг установила Товариству з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВИК":
1) на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1.42 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ);
2) з 01 липня 2020 року: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,66 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2. Договору).
Згідно п.6.3. Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Пунктом 6.4. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Замовнику має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.5. Договору).
Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості послуг з розподілу природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі належним чином оформленого сторонами акта наданих послуг та рахунку на оплату (п.6.6. Договору).
У разі порушення Замовником строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.8.2. Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, та розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між Сторонами з 01.01.2020 (п.12.1 Договору).
На виконання умов Договору та із врахування зазначених вище тарифів Регулятора, позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу, про що сторонами обопільно підписано та скріплено печатками наступні Акти надання послуг: №60 від 30.06.2020 на суму 215368,56 грн, №77 від 31.07.2020 на суму 241152,12 грн, №94 від 31.08.2020 на суму 241152,12 грн.
Поряд з тим, відповідач за отримані послуги розрахувався частково, у розмірі 241152,12 грн, у зв'язку із чим за ним утворилася заборгованість в сумі 456520,66 грн.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору розподілу природного газу №35А210-3553-20 від 01.01.2020, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, яке підпадає під правове регулювання глави 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поряд з тим, із змісту правовідносин сторін слідує, що останні по різному тлумачать умови договору щодо порядку проведення розрахунків згідно Договору.
Так, позивач вважає, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Водночас відповідач вказує, що сторонами було досягнуто згоди, що оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу за цим договором здійснюється виключно за фактичний об'єм розподіленого природного газу.
Таким чином, оскільки сторони по різному розуміють зміст розділу VI Договору, який визначає порядок проведення розрахунків, суд вважає за можливе здійснити оцінку аргументів сторін із врахуванням наступних обставин: мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначалось раніше, сторонами в пункті 6.1. Договору узгоджено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Замовником за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг переданого (відібраного) природного газу.
При цьому пункт 6.3. Договору визначає, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
В запереченнях на відповідь на відзив №210007.1 Ск-888-0221 від 04.02.2021 відповідач дає наступне визначення:
"Фактичний (фізичний) обсяг природного газу, це об'єм газу який було спожито споживачем на протязі усього газового року, тобто на протязі 12 календарних місяців."
При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу розподільчих систем річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
З викладеного слідує, що сторони узгодили, що розрахунки Замовника за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Відповідно до пунктів 2, 3 глави 6 розділу VІ Кодексу розподільчих систем Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
На період до кінця 2019 року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року.
Споживач, що не є побутовим, який здійснив замовлення річної потужності відповідно до абзацу третього пункту 2 цієї глави, має право з 10 липня по 23 липня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.
На виконання вказаних положень Кодексу позивач проінформував підприємство про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктами підприємства за попередній газовий рік з 01.10.2018 по 30.09.2019, який склав 1516,676 тис.куб.м, що зазначено в актах приймання - передачі природного газу.
Поряд з тим, відповідач не подав заявки, спрямованої на уточнення величини замовленої потужності, що свідчить про вірність здійсненого позивачем розрахунку величини річної замовленої потужності на 2020 рік.
Згідно до пункту 6.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу розподільчих систем, місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Пунктом 6.5. Договору сторони передбачили, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Замовнику має підтверджуватися підписаними між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Як слідує з матеріалів справи: сторонами обопільно підписано та скріплено печатками наступні Акти надання послуг: №60 від 30.06.2020 на суму 215 368,56 грн, №77 від 31.07.2020 на суму 241152,10 грн, №94 від 31.08.2020 на суму 241152,10 грн.
Водночас суд зазначає, що відповідач в ході судового розгляду даної справи стверджував, що за своїм змістом зазначені вище Акти не відповідають дійсності та не відображають реальний обсяг наданих послуг, а отже і фактичне здійснення господарської операції на зазначену суму.
На підтвердження вказаної обставини відповідач посилається на обопільно підписані та скріплені печатками сторін Акти приймання-передачі природного газу в сумі 57,7446 тис.куб.м (а.с. 54-56).
Суд критично оцінює наведене твердження відповідача, оскільки зазначені Акти приймання-передачі природного газу засвідчують факт передачі ТОВ "Газовик" в розподільчі мережі АТ "Вінницягаз" природного газу, що не може підтверджувати обсяги наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за вказаний в Актах період.
При цьому суд враховує встановлену вище обставину, що розрахунки Замовника за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що і відображено сторонами в Актах наданих послуг (а.с.16-18).
Більше того, суд зазначає, що відповідач своєю поведінкою засвідчив вірність здійсненого позивачем нарахування обсягів наданих послуг, що відображено в Актах надання послуг, шляхом проведення часткового розрахунку.
Так, 25.09.2020 відповідач частково сплатив наявну заборгованість, у розмірі 241152,12 грн, з призначенням платежу: "за розподіл природного газу зг.рах. №79 від 31.08.2020, по договору №35А210-3553-20 від 01.03.2020 в т.ч. ПДВ 40192,02 грн +Р.5.9.6+".
При цьому суд зауважує, що рахунок №79 від 31.08.2020 виставлено відповідно до Договору №35А210-3553-20 від 01.01.2020 а суму 241152,12 грн за "Розподіл природного газу за серпень 2020 року".
Отже, із врахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що на підставі укладеного договору позивачем протягом червня 2020 року - серпня 2020 року надано відповідачу послуги по розподілі природного газу, загальна вартість яких становить 697672,76 грн.
Тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за надані послуги виконав частково на суму 241152,10 грн, у зв'язку із чим борг за надані послуги становить 456520,66 грн.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів проведеного відповідачем повного розрахунку за отримані послуги по розподілу природного газу, суд вважає позовні вимоги про стягнення 456 520,66 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 15145,03 грн - пені; 2713,34 грн - інфляційних втрат та 3 486,26 грн - 3 % річних.
Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.п. 3, 4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Сторонами в пункті 8.2. Договору узгоджено міру відповідальності Замовником за порушення ним строків оплати за цим Договором, а саме сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, а також враховуючи встановлену обставину прострочення відповідачем виконання зобов'язань в частині оплати вартості послуг, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені та компенсаційних нарахувань є правомірною та обґрунтованою.
Судом проведено перевірку правильності нарахування пені, сум інфляційних втрат, 3% річних, в межах визначених позивачем періодів та встановлено допущення останнім арифметичних помилок у визначенні сум пені та 3% річних. Тоді, як визначений позивачем розмір інфляційних не перевищує розмір визначений судом.
Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних у розмірах, визначених судом, а саме пеня - 11417,86 грн, 3% річних - 2 854,47 грн, а також інфляційні втрати у визначеному позивачем розмірі - 2713,34 грн.
Враховуючи викладене позовні вимоги щодо стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань підлягають частковому задоволенню судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення нарахування. При цьому аргументи останнього спростовуються встановленими та зазначеними вище обставинами.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги частково, при вирішенні питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу суд враховує, що їх пропорційний розмір задоволених позовних вимог становить 73278,99 грн.
Разом з цим, вирішуючи питання стосовно розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
07.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі по тексту також - Клієнт) та адвокатом Сидоровим Петром Віталійовичем (далі по тексту також - Адвокат) укладено Договір (правочин) №1юр про надання правової допомоги (далі по тексту також - Договір №1).
За цим Договором (угодою) адвокат приймає на себе доручення Клієнта про надання Клієнту юридичної допомоги в інтересах Клієнта на умовах та обсязі, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також всі понесені Адвокатом фактичні витрати, пов'язані з виконанням Договору.
Характер та зміст прийнятого Адвокатом доручення: надання правової допомоги стосовно стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (код-32736800) заборгованості з транспортування та/або розподілу природного газу (п.1.1. Договору №1).
Відповідно до п.1.2. Договору №1 сума гонорару за прийнятим дорученням: 134 000,00 грн. Сума гонорару може збільшитися в разі збільшення у обсягу послуг.
Згідно до п. 1.3. Договору № 1 порядок оплати гонорару: готівкою.
Пунктом 2.2. Договору №1 сторони узгодили права та обов'язки Адвоката, зокрема адвокат має право:
"2.2.1. на оплату фактично виконаної роботи, яка розраховується згідно з затвердженими адвокатом нормо годинами, з якими Клієнт попередньо ознайомлений.
2.2.2. тариф оплати фактичної роботи Адвоката становить 40% від розміру мінімальної заробітної плати за станом на 1 січня поточного року, за 1 (одну) годину роботи адвоката".
Гонорар за цим Договором вноситься клієнтом протягом двадцяти днів з дня підписання цього Договору. На підтвердження внесення гонорару Адвокатом складається письмовий документ (розписка, прибутковий касовий ордер тощо). Порушення Клієнтом строків внесення гонорару, або внесення гонорару в неповній сумі дає Адвокату право достроково розірвати Договір із залишенням Адвокатом частини внесеної Клієнтом неповної суми гонорару пропорційно виконаній Адвокатом роботи (п.3.1. Договору № 1).
Відповідно до вказаного Договору №1 Адвокатом надано ТОВ "Газовик" рахунок б/н від 07.09.2020 за надання юридичних послуг, згідно якого підлягає сплаті аванс за надання послуг по стягненню заборгованості з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в розмірі 74000,00 грн.
Згідно платіжних доручень №№: 8244366SB від 09.09.2020, 8244359SB від 09.09.2020, 8244360SB від 09.09.2020, 8244365SB від 09.09.2020, 8244361SB від 09.09.2020, 8244362SB від 09.09.2020, 8244364SB від 09.09.2020, 8244363SB від 09.09.2020 позивачем сплачено на рахунок Адвоката 74000,00 грн.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 по справі №922/2749/19, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
19.01.2021 відповідачем до суду подано клопотання №210007.1-Ск-289-0121 від 15.01.2021 про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на те, що заявлена позивачем сума (74000,00 грн) є необгрунтованою, неспівмірною щодо складності справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову, а відтак має бути зменшена судом з урахуванням принципу розумності з огляду на наступне:
"... матеріали справи не містять, а Позивачем та його представником не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 74000,00 грн.
При цьому, подана Позивачем позовна заява, що вміщена на 4 аркушах (2 із яких це титульна сторінка та перелік додатків ) значною мірою (текстуально й по суті) ґрунтується на викладені лише статей нормативно правових актів, виготовлення якої на нашу думку не вимагало значного обсягу затраченого часу від адвоката.
Також, звертаємо увагу суду, що в рамка даної справи від представника Позивача було надано заяву про зменшення збільшення позовних вимог, та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, інших процесуальних документів подано не було. Більш того з боку позивача та його представника було проігноровано право на подання заперечення на відзив на позовну заяву.
Інші можливі види правових послуг які могли надаватися Позивачу адвокатом нам як стороні по справі не відомі оскільки адвокат їх перелік/опис не надав до суду, а відтак враховуючи незначну на нашу думку тривалість затраченого часу на ведення даної справи № 902/953/20 адвокатом наголошуємо, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу за участь у даній судовій справі не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу на підготовку процесуальних документів, а тому обсяг наданих послуг адвокатом Позивачу не відповідає критерію реальності таких витрат на суму у 74 000,00 грн.
Додатково слід наголосити, що загальна сума витрат на правову допомогу, що пред'явлена до стягнення у співставлені із кількістю складених процесульних документів які були підготовлені адвокатом позивача та затраченим на них часу, на відвідування судових засідань в рази перевищують рекомендовані розцінки на правову допомогу, що встановлені на території України... .
Окрім розцінок адвокатського об'єднання, пред'явлена сума до стягнення на правову допомогу перевищує і рекомендовані для адвокатів розцінки Харківської та Чернігівської області (копії рішень Ради адвокатів Чернігівської та Харківської області додаються).
Також заслуговує на увагу суду той факт, що позивачем та його представником належним чином документально не підтверджено реальний та достовірний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу саме на суму 74 000.00 грн, тобто не надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в даній справі."
Надаючи оцінку аргументам сторін щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує наступне.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Як вірно зазначено відповідачем, Адвокатом не надано детальний опис робіт, за допомогою якого суд міг би оцінити обсяг виконаних останнім робіт.
Поряд з тим, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується виготовлення Адвокатом наступних документів: позовної заяви, заяви про зменшення розміру позовних вимог (у зв'язку із включенням до суми боргу сплаченої відповідачем до пред'явлення позову заборгованості), відповіді на відзив та супровідного листа від 03.12.2020. При цьому Адвокатом взято участь у чотирьох судових засіданнях.
Водночас слід зазначити, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 74000,00 грн є неспівмірними із: часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; складністю справи; ціною позову, отже такі витрати позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд зауважує, що позивачем не надано доказів протилежного.
З урахуванням викладених обставин, оцінивши заявлені до стягнення витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що відповідно до ст.ст. 126, 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача частково та пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 36639,49 грн (73278,99 грн / 2).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (провулок Костя Широцького, буд.24, м.Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.4Б, офіс 5, м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 32736800) 456520,66 грн - основного боргу; 2713,34 грн - інфляційних втрат; 11417,86 грн - пені; 2854,47 грн - 3% річних; 7102,60 грн - судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 36639,49 грн.
3. В позові в частині стягнення 3727,17 грн - пені та 931,79 грн - 3% річних відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень та додатково на наступні електронні адреси: позивача (gaz-004@ukr.net), представника позивача (petrsid1@ukr.net), відповідача (office@vngas.com.ua).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 18 лютого 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи