18.02.2021 Справа № 904/4406/20
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/4406/20 (суддя Петренко І.В., повне рішення складено 15.10.2020)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 29 086 грн 09 коп. шкоди, завданої нестачею вантажу
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 у справі №904/4406/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Запоріжкокс" задоволено частково; з Акціонерного товариства (далі-АТ) "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь позивача стягнуто 22 302 грн 68 коп. шкоди, завданої нестачею вантажу; в решті позовних вимог відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо вагової недостачі вантажу, який прибув на адресу позивача, підтвердження відповідних обставин комерційним актом № 460005/648 від 03.06.2020 та визначення такої недостачі в сумі 22 302грн 68 коп, тобто з урахуванням норми природної втрати в розмірі 2 процентів від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Запоріжкокс" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необґрунтованість в частині відмови в задоволенні позовних вимог, невірне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення у відповідній частині, ухвалити нове рішення та задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, завданої нестачею вантажу в сумі 6783 грн 42коп.
- апеляційна скарга мотивована тим, що:
позивач є виробником коксової продукції, для виробництва якої використовується вугілля та вугільний концентрат, а вологість вугілля та вугільного концентрату шкідливо впливає на процес коксування, вона знижує вихід коксу і продуктивність коксових печей, сприяє їх руйнуванню, погіршує умови роботи хімічних цехів, але вугілля та вугільний концентрат не може бути стовідсотково сухим, без вмісту вологи, у зв'язку з чим до постачальників пред'являється вимога про постачання вугілля та вугільного концентрату з оптимальним, граничним показником якості щодо вмісту вологи, який обумовлюється в договорах на поставку вказаної продукції, а будь-яке підвищення вологості вугілля та вугільного концентрату знижує його ціну і таким чином, транспортувати вугілля та вугільний концентрат у вологому стані невигідно ні постачальникам, ні покупцям;
графа 20 залізничної накладної № 40244444 не містить фрази про те, що вантаж має завантажуватися (або завантажувався) у вологому стані, між тим, саме така фраза повинна бути внесена у зазначену графу залізничної накладної у разі наявності відмінних ознак вантажу (вологого стану), що і передбачено Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі-Правила №644) щодо перевізних документів, в залізничній накладній вказано показник якості щодо вмісту вологи 9,94 процента, який передбачено умовами договору;
в матеріалах справи відсутні пояснення відповідача та докази, якими було б обґрунтовано, що якісний показник вугілля кам'яного - внутрішня волога має вплив на зменшення ваги концентрату вугільного за час його транспортування;
комерційним актом № 460005/648 від 03.06.2020, складеним на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, зафіксовано факт викрадення вантажу маркованого вапном, зокрема, підтверджено викрадення вантажу при його транспортуванні залізницею, відсутність слідів течі вантажу, відсутність сирого, намоклого стану вантажу і відсутність просипу вантажу;
залізнична накладна № 40244444 не містить даних щодо маси вантажу, переданого до перевезення в сирому або у вологому стані;
посилання відповідача на судову практику у справах залізниці з іншими суб'єктами господарської діяльності не може розглядатися як належний доказ у даній справі, оскільки у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, на яку посилається апелянт, вказано, що кам'яне вугілля, яке відповідно до зазначеної інформації у накладних (графа 20 "Найменування вантажу"), перевозилося у вологому стані, проте графа 20 залізничної накладної № 40244444 (основний перевізний документ у даній справі) не містить фрази про те, що вантаж має (або завантажувався) у вологому стані, однак така фраза повинна бути внесена у графу 20 накладної у разі наявності відмінних ознак вантажу (вологого стану), що і передбачено Правилами щодо перевізних документів;
відсутні докази, якими було б обґрунтовано що якісний показник вугільного концентрату - внутрішня волога має вплив на зменшення ваги вугільного концентрату за час його транспортування;
відповідач не надав будь-яких доказів, що втрата (нестача) вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, обставини, які безпосередньо стосуються предмету доказування;
- відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, про розгляд справи апеляційним господарським судом відповідач повідомлений належним чином.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Запоріжкокс", ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
12.11.2019 між ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (постачальником) та ПрАТ "Запоріжкокс" (покупцем) укладено договір №0103/11798/1349 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (а.с. 17-19 т.1), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали (ресурси) на умовах, передбачених договором.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за договором.
Відповідно до пункту 1 специфікації №22 від 22.05.2020 до договору №0103/11798/1349 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів від 12.11.2019 ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" зобов'язалося поставити позивачу 7671,55т вугілля Г, концентрат Г (0-50), країна походження Росія (а.с. 20 т.1). В розділі 2 специфікації "Показники якості ресурсів" зазначено, зокрема, вологість в робочому стані максимально 10 процентів.
31.05.2020 ТОВ "Метінвест-Шіппінг" на адресу ПрАТ "Запоріжкокс" зі станції Миколаїв-Вантажний на станцію призначення Запоріжжя-Ліве відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки "Г", G COAL (0-50), вологість 9.94 процента, код вантажу ГНГ 27011900, ЕТСНГ 161202, вантаж марковано вапном, вагон №63243968, що підтверджується наявною в матеріалах справи залізничною накладною №40244444 (а.с. 11 т.1).
Відповідно до рахунку-фактури № 93266091 від 31.05.2020 та акту прийому-передачі № 93266091 від 31.05.2020 (а.с. 14-15 т.1) вартість вантажу складає 2876 грн 28 коп. за 1 тонну, всього 2 531 183 грн 93 коп. у кількості 733,350 т.
03.06.2020 на підставі акту загальної форми №10888 від 01.06.2020 станції Миколаїв, акту загальної форми №43154 від 02.06.2020 станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено комерційний акт №460005/648 (а.с. 12-13 т.1) про наявність виїмки, яким зафіксовано, що вагон №63243968 вантажопідйомністю 70т прибув поїздом №2162, вагон у технічному стані справний. У розділі "Д" комерційного акту міститься опис виявленої втрати вантажу під час перевезення із зазначенням кількості недостачі, згідно з яким: на підставі актів загальної форми № 10888 від 01.06.2020 станції Миколаїв, № 43154 від 02.06.2020 станції Запоріжжя Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, який прибув за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту, зі зважування вагону на справних, електронних, вагонних вагах вантожоодержувача № 085 огляд-перевірка 18.05.2020, приймальником потягів ОСОБА_1 , приймоздавальником заводу ОСОБА_2 , слідчим Заводського ВП Нестеренко О.С. у присутності заступника начальника станції Тетері О.М., згідно з перевізним документом у вагоні значиться нетто 67300 кг та 23500 кг, фактично виявилось брутто 81700 кг, тара з документу 23500 кг, нетто 58200 кг, що менше документу 9100 кг, у комерційному відношенні навантаження у вагоні нижче рівня бортів 30 см, нерівномірне, вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу, виїмки над 1-3-ми люками довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 30 см, праворуч над 5-6-ми люками довжиною 200 см, шириною 100 см, глибиною 50 см, над 6-7-ми люками довжиною 250 см, шириною 280 см, глибиною 40 см, виїмки замарковані вапном згідно з актом загальної форми № 10888 від 01.06.2020 станції Миколаїв, відсутній вантаж у вагоні вміститися міг, в технічному відношенні вагон справний, бездверний, люки закриті, просипу вантажу немає, при повторному зважуванні дані не змінилися, завідувач вантажного двору відсутній.
24.06.2020 ПрАТ "Запоріжкокс" перерахувало ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" 258 000 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4500014504 з призначенням платежу - "Оплата за вугільний концентрат для коксування за договором №0103/11798/1349 від 12.11.2019, в т.ч. ПДВ 43 000 000 грн. " (а.с. 16 т.1).
Предметом позову у даній справі є вимога ПрАТ "Запоріжкокс" про стягнення з АТ "Українська залізниця" 29 086 грн 09 коп. вартості втраченого вугілля кам'яного під час залізничного перевезення з урахуванням норми природної втрати в розмірі 1 процента.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 ГК України та ст. 909 Цивільного кодексу України (даі- ЦК України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно із ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів.
Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Частиною 1 ст. 31 Статуту передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства тарнспорту і зв'язку України № 1454 від 01.12.2008 (далі-Правила№ 1454), вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як вбачається з матеріалів справи при перевірці ваги вантажу на залізничній станції був складений комерційний акт № 4600058/648 від 03.06.2020, який за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 40244444 від 31.05.2020 фактичній масі вантажу та недостачі вантажу, який перевозився у вагоні № 63243968.
Водночас на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу. Комерційний акт не містить відомостей про те, що вагон № 63243968 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.
Також залізницею не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Отже, втрата під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне перевезення відповідачем вантажу позивача та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності залізниці.
Частиною 3 ст. 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
За приписами ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи розрахунок збитків, позивач скористався коефіцієнтом норми природної втрати вантажу в розмірі 1 процента.
Між тим, як зазначено вище, у накладній № 40244444 від 31.05.2020 у графі 20 "Найменування вантажу", вугілля кам'яне перевозилося у вологому стані (9.94 процентів).
За таких обставин та з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 процента маси, вказаної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення вантажів у вологому стані.
На необхідності застосування 2 процентів коефіцієнту норми природної втрати з огляду на перевезення кам'яного вугілля у вологому стані наголошував і відповідач у відзиві на позовну заяву.
Тобто з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2 проценти для вантажів у сирому (свіжому) або у вологому стані вартість недостачі вантажу за залізничною накладною № 40244444 від 31.05.2020 становить 22 302 грн 68 коп., а саме:
- вагон №63243968, залізнична накладна № 40244444 від 31.05.2020: 67 300 кг (маса нетто у вагоні) х 2 процента (норма природної втрати та граничного розходження визначення маси) = 1346 кг; 9100 кг (маса недостачі вантажу за комерційним актом) - 1346 кг = 7754 кг; 7754 кг х 2 876 грн 28 коп. (вартість 1 тонни) = 22 302 грн 68 коп. збитків.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування у данй справі при розрахунку недостачі вантажу, який перевозився за накладною № 40244444 у вагоні № 63243968, норми природної втрати у розмірі 2 процентів, а не 1 процента як розраховано позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.01.2021 у справі №910/118/20, від 03.09.2020 у справі №910/15076/19 та від 04.03.2020 у справі № 905/487/19.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Дніпропетровської області та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/4406/20 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.
У цьому зв'язку підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/4406/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 18.02.2021
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В.Чус