вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2021 р. Справа№ 910/3158/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко А.І.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.02.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника Генерального прокурора
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 26.08.2020
у справі №910/3158/20 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1) Комунального підприємства "Путрівське"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектні інновації"
2) Державний реєстратор Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М.
про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію прав, усунення перешкод у користуванні майном,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бузівське"
до 1) Комунального підприємства "Путрівське"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд"
про скасування реєстраційного запису та усунення перешкод у користуванні майном
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 в задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/3158/20 відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 та постановити нову - про задоволення заяви заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/3158/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що під час проголошення ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 прокурор не був присутнім, копія судового рішення Офісу Генерального прокурора вручена 01.09.2020, що підтверджується витягом про відстеження поштового відправлення № 0105473221922 та копією конверта.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи свідчать про обґрунтованість, доцільність та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва та заборони ТОВ «Лігабуд» вчиняти будь-які дії з ним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.
05.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист № 15/2/1-21780-20 від 22.09.2020 з додатками на 3 арк., в якому останній просить долучити оригінал платіжного доручення від 15.09.2020 №2919 про сплату судового збору у сумі 2102.00 грн. до матеріалів апеляційної скарги та взяти до уваги при вирішенні питання про прийняття її до розгляду та відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20. Відновлено заступнику Генерального прокурора строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.
28.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 без змін.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційної скарги заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 не відбувся.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3158/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду справи №910/3158/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Призначено розгляд апеляційної скарги заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 на 23.12.2020.
17.11.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла відповідь на відзив ТОВ «Лігабуд» на апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у зв'язку перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3158/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 для розгляду справи №910/3158/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 10.02.2021.
В судовому засіданні 10.02.2021 представник позивача та прокурор підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 та постановити нову - про задоволення заяви заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
В судовому засіданні 10.02.2021 представник відповідача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 залишити без змін.
Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явилися. Про поважність неявки в судове засідання 10.02.2021 не повідомили.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників апеляційного провадження про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності учасників апеляційного провадження та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 10.02.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, прокуратури та відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3158/20 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства "Путрівське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні інновації", державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М., про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію прав, усунення перешкод у користуванні майном.
Відповідно до вказаного позову прокурором заявлено вимоги про:
- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М. від 18.01.2019 №45118562 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігабуд";
- скасування запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" від 18.01.2019 №45118562, вчинений державним реєстратором Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М.;
- усунення перешкод у користуванні територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041, розташованою на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, шляхом знесення об'єкта незавершеного будівництва та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" привести вказану земельну ділянку у стан, який існував до порушення прав територіальної громади міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог заступник Генерального прокурора вказує, що реєстрацію прав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" на спірний об'єкт незавершеного будівництва було проведено за відсутності документів та такий об'єкт та документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0041, в той час як на вказаній земельній ділянці будівництво заборонене.
Також, в межах розгляду справи №910/3158/20 до суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бузівське" з позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, в якому Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бузівське" просило суд:
- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" від 18.01.2019 №45118562, вчинений державним реєстратором Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М.;
- усунути перешкоди у користуванні Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бузівське" земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041, розташованою на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, шляхом знесення об'єкта незавершеного будівництва та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" привести вказану земельну ділянку у стан, який існував до порушення прав Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бузівське".
В обґрунтування позовних вимог третя особа із самостійними вимогами вказувала, що є належним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0041, створеної внаслідок поділу земельної ділянки, що на підставі рішення Київської міської ради №43/1253 від 12.02.2004 та відповідного договору оренди була передана у користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Бузівське", а відтак реєстрація прав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" на спірний об'єкт незавершеного будівництва порушує права саме Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бузівське".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 прийнято вказаний позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бузівське" до розгляду з первісним позовом у справі №910/3158/20; об'єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору; ухвалено почати розгляд справи №910/3158/20 спочатку.
В той же час, 25.11.2020 через відділ діловодства суду заступником Генерального прокурора подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої просить: накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва (готовність 22%), розташований на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва; заборонити ТОВ "Лігабуд" (код ЄДРПОУ 37053393) та іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним об'єктом незавершеного будівництва (готовність 22%), у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього.
Відмовляючи у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
Розглянувши апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача чи іншого учасника справи з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Судовою колегією враховано, що в даному випадку звернення прокурора з заявою про вжиття заходів забезпечення позову є повторним, адже попередньо в межах розгляду справи №910/3158/20 ним вже подавалася заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі з тими ж вимогами, за наслідками розгляду якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відмовлено в її задоволенні.
При цьому, попереднє звернення обґрунтовувалося прокурором тим, що реєстрація за ТОВ "Лігабуд" права власності на об'єкт незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва була здійсненна за відсутності у ТОВ "Лігабуд" будь-яких речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041, яка належить територіальній громаді міста Києва, та дозвільної документації на проведення будівництва, що вказує на недобросовісність такої особи, направлену на незаконне заволодіння комунальною землею шляхом проведення відповідної реєстрації. Тому, відчуження зазначеного об'єкта незавершеного будівництва або вчинення інших реєстраційних дій щодо нього призведе до утруднення виконання рішення суду у даній справі та необхідності вжиття додаткових заходів позовного характеру, у зв'язку з чим прокурор і просив вжити зазначених ним заходів забезпечення позову.
Розглядаючи таку заяву судом на підставі наявних в матеріалах справи документів було встановлено, що станом на момент розгляду справи за відповідачем 2 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041.
Однак, судом було зазначено, що саме по собі посилання прокурора на недобросовісність дій відповідачів при проведенні такої реєстрації не може бути правовою підставою для висновку про можливість вчинення за час вирішення даного спору в суді дій, що утруднять або унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, в той час як будь-яких доказів на підтвердження вчинення ТОВ "Лігабуд" реальних дій, спрямованих на відчуження чи обтяження об'єкту незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва матеріали справи при розгляді первісної заяви прокурора не містили.
До того ж, судом було враховано посилання прокурора на відсутність у ТОВ "Лігабуд" будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку чи дозвільної документації на проведення її забудови, що в силу приписів ст. 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 16 Закону України "Про іпотеку" та п.п. 1.14 п. 1, п. 4 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, унеможливлює його відчуження чи обтяження.
Саме за наслідками встановлення наведених обставин судом в ухвалі від 26.08.2020 було здійснено висновок про те, що посилання заявника щодо існування загрози утруднення виконання рішення суду у даній справі та необхідності вжиття додаткових заходів позовного характеру у випадку відчуження чи обтяження відповідачем-2 спірного об'єкту незавершеного будівництва за час розгляду даної справи, як на мету звернення з відповідною заявою до суду, не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин, а відтак, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
Наразі, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, мотиви повторного звернення прокурором з заявою про вжиття заходів забезпечення позову фактично ґрунтуються на тих же доводах (недобросовісності дій відповідачів при проведенні спірної реєстрації) без надання будь-яких нових доказів на їх підтвердження, однак з новими посиланнями на практику вирішення Верховним Судом питання вжиття заходів забезпечення позову та недобросовісність процесуальних дій СТОВ "Бузівське" та ТОВ "Лігабуд" в межах даної справи, направлених, на думку заявника, на затягування її розгляду.
Досліджуючи такі посилання судова колегія враховує наведену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №756/7833/19, від 16.08.2018 №910/1040/18 позицію відносно того, що сама по собі відсутність доказів реального вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, не є єдиним критерієм для вирішення питання про накладення арешту на таке майно, а має досліджуватися в комплексі з обґрунтованими припущеннями, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Проте, як і попередня, так і дана подана прокурором заява, на переконання колегії суддів, не містить обґрунтованих припущень про те, що за час вирішення спору у даній справі відповідачем-2 можуть бути вчиненні дії, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позову або ж нівелюють ефективність захисту і поновлення порушених прав та інтересів, адже жодним чином не спростовано висновку суду про те, що можливість вчинення таких дій законодавчо обмежена в силу приписів ст. 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 16 Закону України "Про іпотеку" та п.п. 1.14 п. 1, п. 4 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
Що ж стосується посилань прокурора як на підставу для вжиття визначених ним заходів забезпечення позову на недобросовісну, на його думку, процесуальну поведінку СТОВ "Бузівське" та ТОВ "Лігабуд" в межах розгляду справи №910/3158/20, яка за його доводами полягає у зловживанні своїми права при зверненні СТОВ "Бузівське" з позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та подальшому оскарженні ТОВ "Лігабуд" до апеляційного суду залишення його без розгляду в частині вимог, то судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що сам по собі встановлений факт зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами може бути предметом дослідження в комплексі з іншими підставами, визначеними приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, встановлення такого факту може мати місце не інакше як в порядку, визначеному положення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приписами якої визначено, що якщо подання скарги, заяви визнається зловживанням процесуальними правами, то суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути такі скаргу, заяву.
Тобто, посилання на звернення СТОВ "Бузівське" з позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та подача ТОВ "Лігабуд" апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення такого позову без розгляду в частині заявлених позовних вимог, як факт зловживання такими учасниками справи своїми процесуальними правами в межах розгляду даної справи, може мати місце виключно у випадку підтвердження в порядку, визначеному положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, існування таких обставин.
В той же час, судова колегія звертає увагу, що як при вирішенні питання про прийняття позову СТОВ "Бузівське" як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до розгляду, так і зупиненні провадження у справі у зв'язку із поданням ТОВ "Лігабуд" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/3158/20, судом першої інстанції не було визнано зловживанням такі дії учасників справи, що могло б мати своїм наслідком повернення таких заяв та скарг.
Отже, на переконання колегії суддів, заявником не доведено існування фактів визнання в порядку, визначеному положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, зловживанням СТОВ "Бузівське" та ТОВ "Лігабуд" своїми процесуальними правами при зверненні з позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та подачею апеляційної скарги, у зв'язку із чим колегія суддів дійшла висновку, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення заяви заступника Генерального прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відсутні.
Посилання скаржника, що відповідач-2 систематично вчиняє незаконні дії з метою збереження контролю за земельною ділянкою комунальної власності площею 5,3893 га, у тому числі шляхом реєстрації на ній права власності на об'єкт незавершеного будівництва за відсутності правовстановлювальних документів на земельну ділянку та дозвільної документації на будівництво, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 - залишити без змін.
Матеріали апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/3158/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2021.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
А.І. Тищенко