вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2021 р. Справа№ 911/2607/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.02.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 (повний текст рішення підписано 23.11.2020)
у справі №911/2607/20 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"
про стягнення 531980,33 грн,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 531980,33 грн, з яких: пеня 326151,69 грн, 64514,61 грн процентів річних та 141314,03 грн інфляційних втрат, які нараховані за прострочення оплати за природний газ, отриманий у листопаді 2017 р. - березні 2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №2133/1718-КП-17 від 18.09.2017 в частині оплати переданого природного газу у встановлений договором строк.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково. При цьому зазначив, що природний газ за договором постачався для виробництва теплової енергії, яка постачалася споживачам. Відповідач є об'єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища міста Вишгородського району та створене для забезпечення споживачів тепловою енергією, при цьому частка населення у загальному обсязі споживання складає 92%. Всі кошти, які надходили на рахунки відповідача із спеціальним режимом використання, розподілялися у автоматичному порядку відповідно до алгоритму, затвердженому постановою КМУ від 18.06.2014 №217, у зв'язку з чим відповідач практично не мав змоги впливати та строки та обсяги розрахунків з позивачем. Відповідач вказував, що розрахувався з позивачем у повному обсязі, а прострочення заборгованості виникло не з вини відповідача. Відповідач просить суд відповідно до свого права зменшити розмір пені на 99%, оскільки, крім вищевикладеного, позивач не подав доказів існування у нього збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а відповідач, який не має змоги не постачати теплову енергію споживачам незалежно від будь-яких зовнішніх факторів, має критично велику заборгованість по основним енергоресурсам в загальному розмірі 20938005,32 грн, з яких перед позивачем в розмірі 15744761,97 грн, що ставить під загрозу існування та функціонування підприємства. Відтак, відповідач просив суд задовольнити позовну заяву частково, стягнути з відповідача на користь позивача 1% пені, у задоволенні решти вимог відмовити.
06.11.2020 від представника позивача до суду надійшли пояснення, у яких позивач не погодився із доводами відповідача; стверджував, що умовами договору сторони прямо передбачили обов'язок відповідача оплати за отриманий природний газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки, при цьому відповідач не був позбавлений права та можливості сплачувати за природний газ власними коштами у разі, якщо надходжень на рахунок із спеціальним режимом використання було недостатньо. При цьому позивач зазначав, що у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і не був обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань. Позивач стверджував, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання; нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем у відповідності до чинного законодавства та умов договору. Позивач, посилаючись на загальнодоступні відомості консолідованого звіту про фінансовий стан позивача на кінець 2017 року, стверджував, що торгова дебіторська заборгованість мала тенденцію до зростання та на 2017 рік становила 58988 тис. грн., торгова кредиторська заборгованість складала 8137 тис. грн., відстрочені податкові зобов'язання 67304 тис. грн., розмір короткострокових позик 44579 тис. грн., довгострокових - 14736 тис. грн., що свідчить про значний обсяг несплаченої заборгованості, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів. Позивач зазначав, що продаж природного газу на умовах постанови КМУ від 19.10.2018 №867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, принесла Компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд.грн. Компанія отримує прибутки за рахунок інших видів діяльності, відтак позивач просить суд при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій взяти до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Також позивач посилався на правову позицію, викладену в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, відповідно до якої положення Постанови №217 не змінюють строків розрахунків і не виключають застосування до підприємства-боржника пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2607/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 97845,51 грн. (дев'яносто сім тисяч вісімсот сорок п'ять гривень п'ятдесят одну копійку) пені, 64514,61 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень шістдесят одну копійку ) 3% річних, 141314,03 грн. (сто сорок одну тисячу триста чотирнадцять гривень три копійки) інфляційних втрат, 7979,70 грн. (сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень сімдесят копійок) судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, з урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем. При цьому, зважаючи на співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та враховуючи майновий стан відповідача (відповідно до поданих копій звітів про фінансовий стан, звітів про фінансові результати наявні значні показники непокритих збитків), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 70% від заявленої позивачем суми.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2607/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, та процесуального права, зокрема, ст. ст.236, 238 ГПК України. Апелянт стверджує, що при зменшенні розміру пені, судом не було враховано ступеню виконання боржником зобов'язання щодо сплати основного боргу, інтересу позивача, не враховано, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як гарантований постачальник, несе обов'язок щодо своєчасного розрахунку з газодобувними підприємствами за договорами; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019- 2020 рр.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2607/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
18.09.2017 між НАК "Нафтогаз України". як постачальником, та КП "Вишгородтепломережа", як споживачем, укладено договір №2133/1718-КП-17 постачання природного газу (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору);
- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 420,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): жовтень 2017 - 20,0; листопад 2017 - 80,0, грудень 2017 - 100,0, січень 2018 - 100,0, лютий 2018 - 70,0, березень 2018 - 50,0 (п. 2.1. Договору);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7. Договору);
- ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. (п. 5.2. Договору);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 Договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3. Договору);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2924284,99 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно місяця, наступного за місяцем поставки, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 63260,76 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 408713,68 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 465379,84 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 741821,88 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 656016,11 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 589092,72 грн.
Згідно з умовами спірного Договору остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 8.2 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що відповідач розрахувався за газ із порушенням строків, які встановлені Договором.
Як вбачається із бухгалтерських довідок про сальдо, операціям по підприємству, банківських виписок:
за актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 63260,76 грн зі строком оплати до 27.11.2017 (в порядку ч.5 ст.254 ГПК України, оскільки 25.11.2017 припадає на вихідний), відповідач розрахувався у повному обсязі 21.11.2017, прострочення відсутнє;
- за актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 408713,68 грн зі строком оплати до 25.12.2017, відповідач розрахувався остаточно 18.01.2018;
- за актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 465379,84 грн зі строком оплати до 25.01.2018, відповідач розрахувався остаточно 17.04.2018;
- за актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 741821,88 грн зі строком оплати до 26.02.2018, відповідач розрахувався остаточно 29.01.2019;
- за актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 656016,11 грн зі строком оплати до 26.03.2018, відповідач розрахувався остаточно 09.09.2019;
- за актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 589092,72 грн зі строком оплати до 25.04.2018, відповідач розрахувався остаточно 17.04.2020.
У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, НАК "Нафтогаз України" нараховано КП "Вишгородтепломережа" та заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню, а саме:
за зобов'язаннями листопада 2017 року: 1302,27 грн. пені та 134,72 грн. 3% річних за період з 26.12.2017 по 17.01.2018;
за зобов'язаннями грудня 2017 року: 16459,62 грн. пені та 1510,69 грн. 3% річних за період з 26.01.2018 по 16.04.2018; 3382,49 грн. інфляційних втрат за період лютий-березень 2018;
за зобов'язаннями січня 2018 року: 91319,41 грн. пені за період з 27.02.2018 по 26.08.2018, 11084,34 грн. 3% річних за період з 27.02.2018 по 28.01.2019; 26970,71 грн. інфляційних втрат за період березень-грудень 2018;
за зобов'язаннями лютого 2018 року: 114 164,78 грн. пені за період з 27.03.2018 по 26.09.2018, 20624,65 грн. 3% річних за період з 27.03.2018 по 08.09.2019; 54421,67 грн. інфляційних втрат за період квітень 2018 - серпень 2019;
за зобов'язаннями березня 2018 року: 102905,61 грн. пені за період з 26.04.2018 по 25.10.2018, 31160,21 грн. 3% річних за період з 26.04.2018 по 16.04.2020; 64514,61 грн. інфляційних втрат за період травень 2018 - березень 2020.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті вартості переданого природного газу не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, та пені, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 326151,69 грн пені, 64514,61 грн 3% річних, 141314,03 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, отриманий у листопаді 2017 р. - березні 2018 р.
Разом з тим, відповідач в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на до 1%.
У відповідності до ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Колегія суддів вважає, що при зменшенні розміру пені на 70% від заявленої позивачем суми, судом першої інстанції враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, враховано те, що відповідач є комунальним підприємством, майно якого є спільною комунальною власність територіальних громад Вишгородського району; підприємство створене для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів; судом взято до уваги загальновідомий факт затвердження місцевих тарифів на теплопостачання на рівні, нижчому від собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримувати прибуток від власної діяльності, але й не дає змоги покривати витрати на виробництво комунальних послуг; судом взято до уваги існування значної заборгованості відповідача перед постачальниками енергоносіїв, перш за все перед НАК "Нафтогаз України", одночасне примусове стягнення якої загрожує блокуванням роботи підприємства відповідача та створює загрозу зриву опалювального сезону; взято до уваги наявну у позивача можливість отримувати прибутки за рахунок інших видів діяльності, яка у відповідача відсутня; взято до уваги те, що правовий зміст інституту неустойки, основною метою якої є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, а також те, що неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд апеляційної інстанції вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, відповідно до конкретних обставин справи зробив правильний висновок про можливість зменшення нарахованої позивачем пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України та відповідає сформованій та сталій судовій практиці щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 97845,51 грн пені, 64514,61 грн 3% річних, 141314,03 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги в частині стягнення 228306,18 грн пені не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2607/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2607/20 повернути Господарському суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.02.2021.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир