16 лютого 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/7999/19
Провадження № 22-ц/4815/224/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є
ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року у складі судді Бердія М. А., ухвалене в м. Рівне,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 липня 2018 року відповідач пошкодив пластикове вікно у квартирі АДРЕСА_1 , яка є його власністю. Завдану майнову шкоду оцінив в 1010 грн. Просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 1010 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку із тим, що будучи людиною похилого віку та інвалідом ІІ групи змушений був відновлювати пошкоджене вікно та витрачати кошти.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року у зв'язку із смертю ОСОБА_1 залучено до участі у справі його правонаступника ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1 010,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн..
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди вмотивоване передбаченим законом обов'язком винної особи відшкодувати майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам, а також майну фізичної або юридичної особи, та обґрунтоване належними і достовірними доказами на підтвердження того, що саме відповідачем було завдано збитків позивачу на суму 1 010,00 грн..
Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди вмотивоване закріпленим ст. 23 ЦК України правом особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та обґрунтоване доказами моральних страждань позивача, які полягають в моральних та психічних переживаннях, фізичному болю, погіршенні здоров'я, вимушеній необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення майна, яке пошкоджене відповідачем. При визначенні розміру морального відшкодування судом враховано характер, глибину та тривалість моральних страждань позивача, а також принципи розумності, виваженості та справедливості.
Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування моральної шкоди незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що у зв'язку із протиправними діями відповідача, які виявилися у пошкодженні пластикового вікна, її чоловік, правонаступником якого вона є, зазнав суттєвої моральної шкоди. Додає, що на той час він був смертельно хворим, і всі їхні кошти, джерелом яких була лише пенсія, витрачалися на придбання ліків. Зазначає, що у них як малозабезпечених пенсіонерів, інвалідів ІІ групи, не було матеріальної можливості швидко відновити пошкоджене вікно, а з боку відповідача була повна байдужість і небажання усувати проблему, яку він створив. Вказує, що вони були змушені закривати вікно плівкою. Така ситуація призвела до того, що її чоловік невдовзі захворів на запалення легень і помер. Доводить, що несправедливість, байдужість з боку відповідача створювали постійне психоемоційне напруження, жодних вибачень від нього не було, а натомість в їхній бік лунала нецензурна лайка. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди залишити без зміни, а в частині відшкодування моральної шкоди змінити та ухвалити нове судове рішення про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 3000,00 гривень.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_3 - адвокат Клекотка Юрій Олегович вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим. Зазнчає, що покликання позивача про ухилення від відшкодування матеріальних збитків з боку його довірителя не відповідають дійсності та спростовуються наявними у справі доказами, а доводи про моральну шкоду, якої зазнав позивач не підтверджені жодними доказами. Вказує, що відповідач готовий повторно принести свої вибачення за пошкодження майна, однак не готовий бути об'єктом заробітку та безпідставних наклепів з боку позивача. Додає, що його довіритель є безробітним інвалідом ІІІ групи, відчуває брак коштів та потребує регулярного психологічної допомоги лікарів, що підтверджується відповіддю КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» Рівненської обласної ради. Просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди сторонами не оскаржене, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 28 березня 1994 року (а.с. 8).
22 липня 2018 року близько 18 години ОСОБА_3 пошкодив пластикове вікно у зазначеній квартирі, тим самим порушивши громадський порядок та спокій громадян.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2018 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В тексті постанови зазначено, що ні з протоколу про адміністративне правопорушення, ні з долучених до нього документів не вбачається фактичних даних (доказів), на основі яких у визначеному законом порядку можна було б встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відтак провадження у справі підлягає закриттю.
Таким чином, суд закрив провадження у справі у зв'язку з тим, що дії, вчинені ОСОБА_3 невірно кваліфіковані особою, що уповноважена на складання протоколу.
Згідно ч.6, 7 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала: зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, тощо. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як встановлено судом, моральні страждання позивача ОСОБА_1 виникли у зв'язку з діями відповідача ОСОБА_3 , і виявилися у тому, що він, будучи інвалідом ІІ групи та людиною похилого віку, змушений був витрачати кошти на відновлення вікна, тим самим вживаючи вимушених заходів до налагодження звичайного способу життя.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральне відшкодування в сумі 3 000,00 гривень.
Позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 09 травня 2019 року, актовий запис №833. Спадкоємцями після його смерті є дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 , відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом.
Апеляційний суд погоджується із фактом заподіяння позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, однак заявлений розмір морального відшкодування вважає завищеним і необґрунтованим.
Покликання апеляційної скарги на те, що з боку відповідача була повна байдужість і небажання усувати проблему, яку він створив, грубе поводження, нецензурна лайка, не знайшли свого підтвердження жодними доказами в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Як встановлено судом, подія, з приводу якої заявлено цей позов, мала місце 22.07.2018 року. Постанова про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 Рівненським міським судом Рівненської області винесена 07 серпня 2018 року.
Наявна у справі копія комерційної пропозиції - пропоз/82257 ТзОВ «Реноме-партнер» про вартість склопакета, який підлягав заміні з оплатою послуг по встановленню та транспортними витратами в сумі 1 010,00 грн, датована 12 вересня 2018 року.
Грошовий переказ в сумі 1000, 00 гривень надійшов від відповідача для позивача через відділення «Укрпошти» 17.10.2018 року з поміткою «за розбите скло» та був виплачений особисто ОСОБА_2 у відділенні поштового зв'язку 33022, що підтверджується її розпискою.
Наведені обставини вказують на виконання відповідачем своїх зобов'язань по відшкодуванню матеріальної шкоди та відсутність зволікань, а тому доводи про зухвалу поведінку відповідача та небажання компенсувати заподіяні збитки, і тим самим завдання моральних страждань позивачу у тій формі, про яку він зазначає, не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи обставини справи у їх взаємозв'язку з нормами закону, котрими ті регулюються, оцінюючи тривалість, глибину моральних переживань позивача, їх характер, беручи до уваги принцип розумності, справедливості, апеляційний суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 500,00 гривень є достатньою та справедливою компенсацією щодо нього, так і пропорційним стягненням для відповідача.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року залишити без зміни.
Відновити дію заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2021 року.
Головуючий Н. М. Ковальчук
Судді: С. В. Хилевич
С. С. Шимків