Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1427/20 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.
Категорія 82 Доповідач Коломієць О. С.
17 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Галацевич О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №935/1427/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Янчук В.В. в м.Коростишів
встановив:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким: визнати незаконними дії Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар») щодо відмови надати ОСОБА_1 інформацію про похвилинний тариф надання послуг в мережі, інформацію про вартість роумінгу з Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (далі-ПАТ «Укртелеком»), з Приватним акціонерним товариством «Vodafone Україна» (далі-ПрАТ «Vodafone Україна») та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» (далі - ТОВ «Лайфселл») за його зверненням від 21.05.2020. Зобов'язати ПрАТ «Київстар» негайно надати ОСОБА_1 вищевказану інформацію за його зверненням від 21.05.2020 та стягнути з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн та витрати пов'язані з розглядом даного позову в сумі 1022,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є користувачем мобільного телефонного зв'язку, який надає ПрАТ «Київстар», та має абонентський номер НОМЕР_1 , який офіційно зареєстрований на його ім'я. Так, 21.05.2020, керуючись ст.34 Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про доступ до публічної інформації» позивач звернувся до ПрАТ «Київстар» із заявою, в якій просив надати йому інформацію про похвилинний тариф надання послуг в мережі; інформацію про вартість роумінгу з ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ», з ПрАТ «Vodafone Україна» та з ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ». Вказане звернення було підписане за допомогою електронного цифрового підпису (далі-ЕЦП) та надіслане на електронну адресу відповідача електронним відправленням. Проте, позивачу не було надано письмової обґрунтованої відповіді про відмову в задоволенні його вимог, викладених у заяві від 21.05.2020, яка повинна бути підписана керівником ПрАТ «Київстар» або особою, що виконує його обов'язки. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що ненаданням відповіді на його звернення відповідачем порушено його права визначені ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 39 ЗУ «Про телекомунікації».
Крім того позивач зазначає, що відповідач своїми діями щодо ненадання інформації про телекомунікаційні послуги, завдав йому моральної шкоди, яка полягає у порушенні стосунків з оточуючими людьми; порушенні нормальних життєвих зв'язків; необхідності неодноразового повторного звернення з метою встановлення дійсної інформації по справі; доказування з метою вирішення питання протиправної бездіяльності відповідача; витрачання особистого часу та значних коштів; витрачання сил для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на психоемоційному стані позивача. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у 25000,00 грн.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що заява ОСОБА_1 є зверненням громадянина відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян», а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що надісланий позивачем запит не містить ознак звернення громадян та не є зверненням громадянина в розумінні Закону України «Про звернення громадян». Неналежна оцінка доказів підтверджує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки лист адресований ОСОБА_1 від 29.05.2020 №6460529753/03/03/02 та роздруківки відповідних електронних відповідей не можуть бути належними доказами у даній справі, оскільки лист хоча і направлено електронною поштою, однак, його не було надано у звичайному форматі та не було підписано електронним цифровим підписом, як це передбачено ч. 12 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги». Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції відмовивши визнати незаконними дії ПрАТ «Київстар» щодо ненадання інформації за зверненням ОСОБА_1 , фактично не розглядав суті заявлених вимог. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що протиправними діями відповідача позивачу було завдано немайнової шкоди та не враховано, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини та характеру страждань, які зазнав позивач. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем не було надано жодної оцінки тому факту, що внаслідок незаконного позбавлення телекомунікаційних послуг позивач змушений був звертатись до суду за захистом свого порушеного права, витрачав свій час та кошти, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. А тому, суд безпідставно зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною та не підлягає задоволенню у зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про визнання дій відповідача протиправними.
ПрАТ «Київстар» надіслано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін. Зазначає, що всі доводи апеляційної скарги фактично дублюють зміст позовної заяви ОСОБА_1 . Позивач звернувся до ПрАТ «Київстар» з інформаційним запитом в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не Закону України «Про звернення громадян». В свою чергу 29.05.2020 позивачу була надана відповідь на його інформаційний запит в частині надання інформації щодо тарифів про надання послуг. Відповідач зазначає, що інформація щодо вартості роумінгу з іншими операторами не є публічною інформацією. Відповідач дотримався всіх вимог чинного законодавства в даному випадку, при цьому, позивачем не було наведено конкретних обставин та правового обґрунтування порушень з боку ПрАТ «Київстар» допущених під час розгляду поданої позивачем заяви. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Статтею 39 Закону України «Про телекомунікації» також передбачено, що оператори телекомунікацій зобов'язані безоплатно надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають.
Так, судом встановлено, що 21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Київстар» на підставі ст.34 Конституції України, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.10, пп.1, пп. 4 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» із заявою про надання інформації, в якій просив надати: 1) інформацію про по хвилинний тариф надання послуг в мережі; 2) інформацію про вартість роумінгу з ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ»; 3) інформацію про вартість роумінгу з ПрАТ «Vodafone Україна»; 4) інформацію про вартість роумінгу з ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» (а.с.6).
Вказана заява була підписана ЕЦП та 21.05.2020 направлена на електронну адресу ПрАТ «Київстар» - info@kyivstar.net (а.с.7).
Встановлено, що 29.05.2020 ПрАТ «Київстар» надало ОСОБА_2 відповідь за №6460529753/03/03/02, зі змісту якої вбачається, що абонентський номер позивача НОМЕР_2 обслуговується на тарифному плані «Київстар Онлайн 3G 2018». Роз'яснено, що отримати інформацію по тарифному плану «Київстар Онлайн 3G 2018» можна на веб-сайті компанії Київстар. Абоненти Компанії мають можливість перевіряти нарахування по всім з'єднанням з абонентського номера у системі самообслуговування «Мій Київстар» на відповідному веб-сайті або встановленому додатку на кінцевому обладнанні.
Згідно статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частина 1 статті 5, статті 6, 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлює вимоги до звернення, а саме: звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно ч.3,4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Разом з тим, звертаючись до ПрАТ «Київстар» з заявою від 21.05.2020, позивач керувався не нормами Закону України «Про звернення громадян», а ст.10, пп.1, пп. 4 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» .
Статтею 40 Конституції України гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, законодавство розмежовує поняття запит на отримання інформації та поняття і види звернень громадян України.
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено поняття запиту на отримання інформації, відповідно до якої - це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Звернення громадян та запит на інформацію відрізняються між собою своїм змістом: запит - прохання надати інформацію, звернення - прохання вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах.
Запит на інформацію подається з метою реалізувати конституційне право на отримання інформації, передбачене статтею 34 Конституції України і детально врегульоване Законом України «Про доступ до публічної інформації», а звернення громадян - з метою реалізації низки конституційних прав, зокрема, прохання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення або надання пропозицій (зауважень) щодо діяльності відповідного органу державної влади, установи, підприємства, організації незалежно від форм власності (ст.3 Закону України «Про звернення громадян»).
Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 21.05.2020 до ПрАТ «Київстар» був направлений саме запит на отримання інформації.
29 травня 2020 року ПрАТ «Київстар» направило на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідь за вихідним № 6460529753/03/03/02, що підтверджується роздруківкою файлу електронного повідомлення та файлу «ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому викладена відповідь на заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 та яка підписана із використанням електронного цифрового підпису, який є аналогом власноручного підпису ОСОБА_3 , начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПрАТ «Київстар». При цьому відповідач дотримався всіх вимог чинного законодавства в даному випадку. Разом з тим, позивачем не було наведено конкретних обставин та правового обґрунтування порушень з боку ПрАТ «Київстар» допущених під час розгляду поданого ним запиту, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що надісланий позивачем запит не містить ознак звернення громадян та за своєю суттю не є зверненням громадянина в розумінні Закону України «Про звернення громадян», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання ПрАТ «Київстар» розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.05.2020 в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим, оскільки вимоги про відшкодування шкоди є похідними від зазначених вище вимог, то підстав для їх задоволення у суду першої інстанції також не було.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий Судді