єдиний унікальний номер справи 546/391/18
номер провадження 2/546/18/21
18 лютого 2021 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку загального позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу до позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
До Решетилівського районного суду Полтавської області звернувся позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Провадження у справі було відкрито ухвалою судді ОСОБА_2 від 04.05.2018 р. в подальшому у зв'язку зі звільненням 27.09.2018 р. у відставку судді ОСОБА_2 справу розподілено судді Лизенко І.В., яка ухвалою суду від 07.05.2019 р. прийняла справу до свого провадження та призначила судове засідання.
27 травня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачем на підставі ст. 93 ЦПК України було поставлено позивачу десять питань про обставини, що мають значення для вирішення справи.
23 жовтня 2010 року відповідачем подано письмове клопотання про застосування до позивача заходів процесуального примусу у зв'язку з ненаданням представником позивача відповідей на питання, постановлені у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості у формі заяви свідка. Клопотання вмотивоване тим, що у заяві по суті - відзиві, поданому згідно ухвали судді від 05.06.2019, відповідачем на підставі ст. 93 ЦПК України було поставлено десять питань про обставини, що мають значення для вирішення справи. Позивачем не виконано обов'язок щодо надання заяви свідка та не заявлено про наявність підстав для відмови від відповіді. Враховуючи, що позивачем проігноровано обов'язок, визначений ст. 93 ЦПК України, просив застосувати до позивача захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановити позивачу новий процесуальний строк на подання вичерпної відповіді у формі заяви свідка на кожне запитання по суті.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу було задоволено частково, стягнуто з позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576 (п'ятсот сімдесят шість) гривень 30 копійок як захід процесуального примусу та зобов'язано позивача надати відповіді на питання відповідача, які містяться у відзиві від 05.06.2019 р., у формі заяви свідка або повідомити про наявність підстав для відмови у їх наданні протягом 15-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.02.2020 скасовано ухвалу Решетилівського районного суду від 23.10.2019 в частині стягнення з позивача на користь держави штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576,30 грн, в порядку процесуального примусу.
У судовому засіданні 18 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 повідомив, що ним 15 жовтня 2020 року було подано клопотання про застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму та встановлення позивачу нового процесуального строку на подання вичерпної відповіді у формі заяви свідка на кожне запитання по суті. Повідомив, що заява свідка, яка міститься в матеріалах справи від 24.10.2019 не відповідає вимогам статті 93 ЦПК України, оскільки підписана не керівником юридичної особи, не містить всіх відповідей на поставлені запитання відповідача та не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Суд, заслухавши відповідача ОСОБА_1 та вивчивши матеріали справи, вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає до задоволенню з таких підстав.
З оглянутих матеріалів справи встановлено, що 27 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позову заяву в якому відповідачем ОСОБА_1 поставлено десять запитань позивачеві на підставі ч.1 ст. 93 ЦПК України (т.1, а.с.116-126). Відзив в той же день було направлено позивачу, що підтверджується відповідною квитанцією (т.1, а.с.130).
13 листопада 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява свідка, подана представником позивача ОСОБА_3 (т.1, а.с.188-194). Доказів направлення вказаної заяви свідка відповідачу матеріали справи не містять.
Відповідно до частин 1,2 статті 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання (частина 3 статті 93 ЦПК України).
Згідно частини 4 статті 93 ЦПК України у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь (частина 7 статті 93 ЦПК України).
Відповідно до пункту 6 частини другої та частини третьої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Частиною першої статті 144 ЦПК України визначено види заходів процесуального примусу, одним із яких є штраф.
Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового розгляду; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісного виконання процесуальних обов'язків учасником судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
Як було встановлено судом, заява свідка із відповідями на запитання відповідача ОСОБА_1 , які були ним поставлені у відзиві на позовну заяву, стороною позивача була направлена 19.11.2020 на адресу суду. Незважаючи на те, що копія такої заяви свідка не була надіслана учаснику справи, який поставив письмові запитання, з даною заявою свідка відповідач ознайомлений, що підтвердив в судовому засіданні.
Враховуючи, що позивачем надано заяву свідка, то ухилення від вчинення дій, а саме від подання заяви свідка, позивачем не допущено, внаслідок чого підстави для застосування заходів процесуального примусу відсутні.
Посилання відповідача на недотримання позивачем вимог частин 2,4 статті 93 ЦПК України щодо форми та змісту заяви свідка не може бути підставою для застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу.
З огляду на те, що дана справа перебуває в провадженні суду з 26.04.2018, а однією із засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом, враховуючи також те, що відповідач ознайомлений зі змістом заяви свідка, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача і в частині встановлення нового процесуального строку на надання вичерпної відповіді у формі заяви свідка на кожне запитання по суті, поставлене відповідачем у відзиві на позовну заяву.
На підставі викладеного, керуючись ст. 93, 143, 144 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу до позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та встановлення нового процесуального строку на надання вичерпної відповіді у формі заяви свідка у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Зіненко