Справа № 308/13586/20
12 лютого 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12020070030002797 від 17.12.2020 року - слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області рядової поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тячівський р-н, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -
Слідчий слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області рядова поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020070030002797 від 17.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що 17 грудня 2020 року в період часу з 08 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., гр. ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, таємно, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, шляхом віджиму дверей, проникли до квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали наступні речі:
-Приставка (тюнер) Т2 марки «ergo», вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/123-ТВ від 21.01.2021 становить 335 гривень 00 копійок (триста тридцять п'ять гривень 00 копійок);
-Роутер марки «ТР-Link» Укртелеком (TD-W8901N), вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/64-ТВ від 15.01.2021 становить 150 гривень 34 копійки (сто п'ятдесят гривень 34 копійки);
-Сонцезахисні окуляри «DESPADA» та футляра до нього, вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/120-ТВ від 20.01.2021 становить 671 гривня 00 копійок (шістсот сімдесят одна гривня 00 копійок);
-Гаманець рожевого кольору, вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/122-ТВ від 20.01.2021 становить 127 гривень 00 копійок (сто двадцять сім гривень 00 копійок), чим потерпілій ОСОБА_9 спричинили матеріальної шкоди на загальну суму 1283 гривні 34 копійки (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 34 копійки).
Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину втікли, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд.
ОСОБА_4 на шлях виправлення не став повторно вчинив корисливий злочин, а саме 17 грудня 2020 року в період часу з 08 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., гр. ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, таємно, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, шляхом віджиму дверей, проникли до квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали наступні речі:
-Музична колонка марки «XTERME2», вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/64-ТВ від 15.01.2021 становить 585 гривень 90 копійок (п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 90 копійок);
-Блок живлення марки «Samsung» ETA0U81EBE, вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/64-ТВ від 15.01.2021 становить 101 гривня 34 копійки (сто одна гривня 34 копійки);
-зарядний пристрій до мобільного телефону марки «Dogee», вартість якої згідно висновку експерта №11/СЕ-19/107-21/64-ТВ від 15.01.2021 становить 137 гривень 98 копійок (сто тридцять сім гривень 98 копійок), чим потерпілому ОСОБА_10 спричинили матеріальної шкоди на загальну суму 825 гривень 22 копійки (вісімсот двадцять п'ять гривень 22 копійки).
Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину втікли, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням до житла, вчиненого повторно.
Слідчий в клопотанні зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у справі доказами.
17.12.2020 року ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України та в подальшому останнього, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
19 грудня 2020 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_11 було задоволено клопотання слідчого, погодженого з прокурором та винесено ухвалу про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 136200, 00 гривень, строком до 14 лютого 2021 року.
03 лютого 2021 року виконуючим обов'язки керівника Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_12 задоволено клопотання слідчого Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області рядового поліції ОСОБА_6 , та продовжено строк проведення досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 17 березня 2021 року.
Оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою завершується 14 лютого 2021 року, завершити досудове розслідування до вказаних строків неможливо, та разом з тим ризики, які встановленні слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу 19 грудня 2020 року не зменшились, зокрема, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлює про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років, може незаконно впливати на потерпілих, свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та існує ризик його протиправної поведінки, враховуючи те, що майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 є незадовільним, останній не працює, у зв'язку з чим не має постійного джерела доходу та заробляє на життя вчиненням злочинів проти власності громадян, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам, слідчий просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 строком на 30 діб із визначенням розміру застави.
Слідчий також просить врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки даного кримінального правопорушення, адже, будучи раніше визнаний винним за вчинення тяжкого злочину, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний тяжкий злочин, що вказує на ігноруванням ОСОБА_4 соціальних норм та правил поведінки у суспільстві.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, зазначив, що ризики не зменшились, а обрання більш мякого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Прокурор зазначив, що завершити досудове розслідування в строк неможливо, так як не всі висновки судових експертиз надійшли, необхідно здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам провадження, скласти обвинувальний акт, що потребує додаткового часу. Просив продовжити строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 .
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 , просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу з підстав викладених у письмових заперченнях. Зазначив про можливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що зможе запобігти ризикам. Наголосив на тому, що прокурор не довів наявність ризиків, зазначених у клопотанні .
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні погодився з доводами захисника.
Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
19.12.2020 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_11 було застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 лютого 2021 року, із визначенням розміру застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 136200, 00 гривень.
03 лютого 2021 року виконуючим обов'язки керівника Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_12 задоволено клопотання слідчого Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області рядового поліції ОСОБА_6 , та продовжено строк проведення досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 17 березня 2021 року.
Завершити досудове розслідування у зазначений строк, прийнявши одне з рішень передбачених ч.2 ст. 283 КПК України, не можливо, у зв'язку із об'єктивними причинами. Зокрема, встановлено, що у ході досудового розслідування було призначено ряд судових експертиз .
На день звернення до суду із даним клопотанням, а також на день розгляду клопотання не всі висновки експертиз надійшли.
Крім цього, у даному кримінальному провадженні, необхідно здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження, скласти обвинувальний акт та здійснити його вручення, що потребує додаткового часу .
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції яко-го здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї стат-ті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав люди-ни щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 був обраний з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування ; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином , вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним, наявність ризиків та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою .
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру , копія якого йому вручена 18.12.2020 року.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)
При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України , слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні і для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ,5 ч.1 ст.177 КПК України і заявлені ризики не зменшились.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органів слідства або незаконно впливати на інших учасників провадження, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Водночас, продовжує залишатися реальним ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Існування такого ризику обгрунтовується характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу.
Встановлений ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків, є актуальним до моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то слідчий суддя вважає його триваючим і таким, що не зменшився, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На даний час існує реальна необхідність допиту потерпілих та свідків проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання слідчого судді, існує об'єктивна реальність ризику можливого впливу підозрюваного на свідків , потерпілих та іншого підозрюваного .
Тому, на думку слідчого судді, існування ризику можливого переховування ОСОБА_4 від органів досудового слідства та вплив на потерпілих та свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи, залишається високим.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухиленнявід кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного кримінального правопорушення , може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином.
Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілих, свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.
До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, не одружений, на даний час ніде офіційно не працевлаштований та не пов'язаний трудовими зобов'язаннями з жодним роботодавцем, що свідчить про відсутність тісних соціальних звязків, а також враховує стан його здоров'я, судимий, що не спростовує наявність встановлених слідчим суддею ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину .
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпціїневинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам встановлених слідчим суддею, передбаченим ст. 177 КПК України.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоровя ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоровя ОСОБА_4 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_4 , строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Оскільки слідчим суддею обиралася відносно обвинуваченого ОСОБА_4 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов'язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу, та визначена в порядку, визначеному ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.
Крім того, кримінально-процесуальним законом не передбачено право суду змінити розмір застави, який обраний як альтернатива до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності обґрунтованих підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_4 слід продовжити до 13.03.2020 року.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12020070030002797 від 17.12.2020 року - слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області рядової поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тячівський р-н, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в межах строку досудового розслідування строком до 30 днів тобто до 13.03.2021 року.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 16.02.2021 року о 15- 50 год.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1