Справа № 740/2046/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/186/21
Категорія - інші справи та матеріали Доповідач ОСОБА_2
16 лютого 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року, -
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року внесено виправлення описки в ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року, а саме пункт п'ятий третього абзацу резолютивної частини викладено в наступній редакції: «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, носити електронний засіб контролю».
Вказано, що ухвала суду від 24.12.2020 року є невід'ємною частиною ухвали від 17.12.2020 року.
Таке рішення суду мотивоване тим, що з технічних причин в ухвалі від 17.12.2020 року не відображено словосполучення «носити електронний засіб контролю» і вказане виправлення описки не тягне за собою зміну змісту ухвали, а має на меті усунення неточностей щодо обов'язку, який може виникнути в обвинуваченого при внесенні застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду про виправлення описки захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про скасування ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року.
Звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала постановлена без письмового клопотання прокурора, без інших учасників провадження, а також у відсутність апелянта, який є захисником обвинуваченого, та після закриття судового засідання.
Автор скарги, посилаючись на положення п.5 ст. 194 КПК України, зазначає, що носити електронний засіб контролю є окремим видом обов'язку, який може покладатися на підозрюваного, обвинуваченого. Попри це, ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року такого окремого виду додаткового зобов'язання як носити електронний засіб контролю покладено не було. За таких підстав, вказане виправлення суду не є виправлення описки в судовому рішенні, а є застосуванням додаткового виду зобов'язання, що суперечить чинному законодавству, оскільки порушує процесуальний закон, а також вказує, як стверджує адвокат, про порушення присяги судді, його упередженість та зловживання процесуальними правами.
До розгляду апеляційної скарги по суті прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. В задоволенні апеляційних вимог просив відмовити. Крім того, повідомив апеляційному суду, що на даний час Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області ухвалено вирок щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , яким обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
08 лютого 2021 року на адресу апеляційного суду засобами електронного зв'язку судом першої інстанції направлено вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2021 року. З даного вироку встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Автор скарги - адвокат ОСОБА_5 повідомлений про розгляд справи у передбачений законом порядку, що стверджується телефонограмою апеляційного суду (а.с.21). На день розгляду справи жодних заяв на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Стаття 406 ч.1 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Колегія суддів вважає, що подана заява прокурором є обґрунтованою, а тому розгляд даного подання слід здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Згідно з частиною 2 цієї ж норми закону питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
З матеріалів провадження вбачається, що згідно ч.1 ст. 379 КПК України, суд за власною ініціативою вирішив виправити технічну описку, допущену в ухвалі від 17.12.2020 року. Крім того, апеляційним судом встановлено, що учасники судового процесу були повідомленні про дату, час і місце судового засідання, як це стверджується копіями розписок наявних у кримінальному провадження (Том №1, а.п.231-236).
Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив (постановив) рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати. Цю властивість судового рішення в праві називають «незмінністю судового рішення». Допущені в судовому рішенні помилки, внаслідок яких воно стає незаконним і необґрунтованим, виступають підставою для зміни і скасування рішення в апеляційному і касаційному порядку та у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 5 ст. 371 КПК України виправлення в судовому рішенні мають бути засвідчені підписами суддів того складу суду, який його ухвалив.
Передбачену статтею 379, а також ч. 5 ст. 371 КПК України можливість усунення судом окремих недоліків свого рішення не можна вважати його зміною. Саме тому деякі недоліки судового рішення можуть бути усунені судом, який ухвалив (постановив) рішення шляхом виправлення описок і очевидних арифметичних помилок.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання судового рішення в цілому.
Дослідивши зміст ухвали від 17.12.2020 року, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи адвоката заслуговують на увагу, оскільки оскаржуваною ухвалою суду від 24.12.2020 року фактично змінено судове рішення від 17.12.2020 року.
Так, із тексту ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року, а саме її мотивувальної частини апеляційним судом не встановлено жодних даних про те, що суд будь-яким чином обґрунтовує своє рішення з приводу необхідності при визначенні застави покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язку носити електронний засіб контролю, як не встановлено жодних недописок чи розділових знаків у резолютивній частині, які б вказували про незавершену думку чи то технічну помилку суду.
Більше того, відповідно до п.5 ст. 194 КПК України, такий обов'язок, як «носити електронний засіб контролю» є окремим обов'язком, оскільки не встановлено діючим законодавством взаємозалежності між обов'язками та необхідності одночасного покладення одного обов'язку разом з іншими, визначеними у частині п'ятій зазначеної статті, а тому необхідність його покладення є правом суду, який вирішує питання щодо запобіжного заходу та обґрунтовує своє рішення відповідним чином.
А отже, на думку колегії суддів, таке виправлення описки в ухвалі не носить арифметичної чи механічної помилки, а стосується рішення по суті в цілому та фактично призвело до зміни змісту судового рішення.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд приходить до висновку, що судом допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що є підставою для скасування такого рішення.
Тому в цій частині доводи адвоката ОСОБА_5 є слушними.
За вказаних підстав, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.379, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року, якою внесено виправлення описки в ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року, а саме пункт п'ятий третього абзацу резолютивної частини викладено в наступній редакції: «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, носити електронний засіб контролю», - скасувати.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4