Єдиний унікальний номер справи : 650/1513/20
Номер провадження : 11-кп/819/251/21 Головуючий в І інстанції : ОСОБА_1
Категорія : ч.2 ст.190 КК України Доповідач: ОСОБА_2
2021 року лютого місяця 16 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі: Головуючого судді : ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
Секретар судового засідання: ОСОБА_5
З участю прокурора: ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в залі Херсонського апеляційного в режимі відеоконференції суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020235100000053, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 грудня 2020 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Саблуківка Бериславського району Херсонської області, громадянина України, з початковою середньо освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований: за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 11.12.2007 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ст.ст. 186 ч.2, 27 ч.5, 15 ч.2, 152 ч. 3, 70 КК України до позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, звільнений з місць позбавлення волі 19.12.2013 року умовно - достроково з не відбутим строком 2 роки 15 днів, судимість за що у встановленому законом порядку не знята та не погашена, визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 190 КК України та призначено покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 326,90 грн. Речові докази передано потерпілому.
За вироком суду, ОСОБА_8 12 вересня 2020 року, близько 16.00 години знаходячись на території подвір'я домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем постійного проживання ОСОБА_9 , скориставшись тим, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливий мотив, діючи з прямим умислом, повторно, маючи мету заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_9 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та усвідомлюючи суспільно- небезпечний їх характер і бажаючи їх настання, зловживаючи довірою останнього, попросив у нього, без мети повернути, для того, щоб начебто подзвонити, належний йому, бувший у користуванні мобільний телефон марки «ХІАОМІ» модель «REDMI S2 3/32 Gb», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , сірого кольору, вартість якого становить 2650 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 та в подальшому, вийшов з ним з території подвір'я ОСОБА_9 , вимкнув, та відніс його до себе додому в с. Новопавлівка, де наступного дня, намагався його продати, тобто обернув вказане майно на свою користь та розпорядився ним на свій розсуд, внаслідок чого завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку на вище вказану суму.
На вказаний вирок суду від обвинуваченого надійшла апеляційна скарга в якій він просить вирок суду змінити призначивши йому покарання з застосуванням ст. 75,76 КК України посилаючись на те, що суд при призначенні покарання врахувавши обставини, що пом'якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що обтяжують покарання рецидив злочинів міг призначити йому менш суворе покарання в межах санкції статті.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, захисника, про підтримку скарги, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Вимогами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні правопорушень, за якими його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.190 КК України обґрунтовано доказами, які досліджено судом при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та ніким не оспорюються.
Тому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Зі змісту скарги обвинуваченого убачається, що він порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання Ї конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання, суд урахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу винного, який вину визнав, характеризується посередньо, перебуває на обліку лікаря психіатра з діагнозом легка розумова відсталість, раніше судимий за корисливі умисні злочини, обставини, які пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття та обставини, що обтяжують покарання це рецидив злочинів.
Доводи сторони захисту про пом'якшення покарання, із застосуванням ст.75 КК України, колегія суддів вважає безґрунтовними, оскільки враховуючи всі обставини, повне визнання вини обвинуваченим, на думку колегії суддів призначене ОСОБА_8 покарання. у виді обмеження волі, судом першої інстанції є достатнім і необхідним для його виправлення.
На думку колегії суддів, саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати, що призначене обвинуваченому покарання є несправедливим через його суворість, як про те зазначають в апеляційних скаргах не вбачається.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були б підставами для скасування або зміни вироку, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційного суду.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після постановлення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Судді: ОСОБА_2 (підпис) ОСОБА_3 (підпис) ОСОБА_4 (підпис)