Єдиний унікальний номер справи : 665/1526/19
Номер провадження : 11-кп/819/241/21 Головуючий в І інстанції : ОСОБА_1
Категорія : ч.2 ст.125 КК України Доповідач: ОСОБА_2
2021 року лютого місяця 16 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2
Суддів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретар судового засідання : ОСОБА_5
З участю прокурора: ОСОБА_6
Обвинуваченої : ОСОБА_7
Потерпілої : ОСОБА_8
Представника потерпілої : ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в залі Херсонського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019230250000387, за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, громадянки Українки, офіційно не працює, неодружена, на утриманні має малолітню дочку 2010 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст.125 КК України до штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду у розмірі 703 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом встановлено, що 26 липня 2019 року близько 03.00 години ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні магазину Продукти - 1024 ТОВ «АТБ-маркет», що знаходиться за адресою: вул. Грушевського,117, в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_8 , маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, в повній мірі усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесла три удари долонею правої руки в область голови ОСОБА_8 , продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 нанесла три удари коліном правої ноги в область голови та тулубу ОСОБА_8 , а також нанесла один удар стопою правої ноги в область ліктьового суглобу лівої руки останньої.
Своїми протиправними діями ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забоїв (травматичний набряк, підшкірна гематома), м'яких тканин голови, шиї, забоїв (травматичний набряк, підшкірна гематома), м'яких тканин грудей, лівого ліктьового суглобу, які виникли від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, можливо рук або ніг людини незадовго до госпіталізації, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 111/К-к від 06.08.2019 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
На вказаний вирок суду представник потерпілої подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з призначеним покаранням обвинуваченій та в частині стягнення моральної та майнової шкоди.
Вважає, що судом не враховано, що вказаний злочин обвинувачена вчинила із жорстокістю, так як удари наносила хаотично без зупинки, її дії були некерованими, на зауваження збоку свідків не реагувала, у вчиненому щиро не розкаялася, так як в судовому засіданні говорила, що потерпіла сама винна в тому, що вона нанесла їй тілесні ушкодження.
Не звернув суд уваги і на те, що потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні 10 днів та змушена була проходити реабілітацію, терпіла значний фізичний біль та не могла приділяти увагу своїй малолітній дитині. Всі ці страждання суд оцінив лише в 1703,00 гривні, як моральну та майнову шкоду.
Враховуючи обставини вчинення злочину, ставлення обвинуваченої до нього та відсутність щирого каяття, вважає, що штраф не буде достатнім для виправлення обвинуваченої.
Просить вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року змінити, в частині призначення покарання - призначити ОСОБА_7 покарання у виді 240 годин громадських робіт, та в частині стягнення моральної та майнової шкоди - позовні вимоги потерпілої задовольнити в повному обсязі. В іншій частині вирок суду залишити без змін. Вирішити питання про стягнення процесуальних витрат понесених під час апеляційного розгляду в сумі 2500,00 гривень з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілої та її представника про підтримку апеляції, прокурора, обвинуваченої, яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши і перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким її засуджено за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації її дій за ч.2 ст.125 КК України, обґрунтовано доказами, які досліджено судом при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та ніким не оспорюються, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував характер і ступень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше не судима, характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувалась, обставини, що пом'якшують покарання, такі як щире каяття та активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах кримінального провадження (а.п.162).
Враховуючи дані про особу обвинуваченої, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні малолітню дитину, переконує колегію суддів у тому, що призначене обвинуваченій покарання у виді штрафу в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.125 КК України, буде достатнім для виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів та у повній мірі відповідає меті покарання та положенням ст.50, ст.65 КК України.
Щодо цивільного позову, то відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Стаття 60 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за ст.91 КПК, підлягає доказуванню. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанціє обґрунтовано стягнув з обвинуваченої на користь потерпілої (майнову шкоду) понесені нею витрати на придбання ліків, які вказані у виписному епікризі №2503 від 06.08.2019 року, у розмірі 703 гривні, та не взяв до уваги решту наданих чеків, так як вони не знайшли свого документального підтвердження.
Стосовно моральної шкоди, то як передбачено ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За вироком суду, стягуючи з обвинуваченої на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, на думку колегії суддів суд обґрунтовано вказав, що дійсно потерпілій було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у моральних переживаннях, у зв'язку з отриманням фізичного болю внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень, погіршення стану здоров'я, порушення звичного ритму життя, при цьому, встановлюючи вказаний розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи те, що потерпілій було завдано тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, колегія суддів вважає, що стягнена моральна шкоду у розмірі 1000 гривень буде достатньою компенсацією за моральні страждання.
Щодо посилання в апеляції представника потерпілої про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 процесуальних витрат понесених під час апеляційного розгляду в сумі 2500,00 гривень, то вони задоволенню не підлягають.
Частиною 2 ст.120 КПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюються провадження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання, врахував наявність всіх обставин та дійшов правильного висновку, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, яке буде достатнім та необхідним для його виправлення.
На думку колегії суддів, саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати, що призначене обвинуваченій покарання є несправедливим, не вбачається.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим та ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування або зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.
Судді: ОСОБА_2 (підпис) ОСОБА_3 (підпис) ОСОБА_4 (підпис)