17 лютого 2021 року
м.Суми
Справа №591/4436/20
Номер провадження 22-ц/816/205/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
сторони:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Сумська міська рада,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Стадника Семена Валерійовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2020 року, в складі судді Сидоренко А.П., постановлену у м. Суми,
23 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Сумської міської ради про визнання права спільної часткової власності, по 1/2 частині кожному, на переплановану квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень: літера А-1: 1 - кухня, площею 11,3 кв.м, 2 - коридор, площею 11,1 кв.м, 3 - житлова кімната, площею 21,9 кв.м, 4 - кладова, площею 3 кв.м, 5 - коридор, площею 8,1 кв.м, 6 - житлова кімната, площею 23,5 кв.м, 7 - тамбур, площею 1,7 кв.м, поверх м/с: 8 - сходи, площею 4,5 кв.м, 9 - житлова кімната, площею 76,8 кв.м, 10 - санвузол, площею 5,5 кв.м. Загальною площею 167,40 кв.м та житловою площею 122,20 кв.м.
17 листопада 2020 року від ОСОБА_3 в особі його представника - адвоката Стадника С.В. надійшла позовна заява як третьої особи, який заявив самостійні вимоги щодо предмета спору про зобов'язання власників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди заявнику в користуванні допоміжним приміщенням - горищем «мансардним поверхом», загальною площею 167,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , як об'єктом спільної сумісної власності власників багатоквартирного житлового будинку.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Позовну заяву ОСОБА_3 повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Стадник С.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити вимоги заяви.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачі за рахунок допоміжного приміщення - горища (мансардного) поверху, яке є спільною власністю мешканців будинку, у тому числі і заявника, реконструювали свою квартиру, а тому висновок місцевого суду про те, що заявлений у даній справі позов та позов третьої особи мають різний предмет спору є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні скарги відмовити. Звертає увагу, що розгляд даної справи здійснюється у загальному позовному провадженні, тобто передбачене ч. 1-4 ст. 52 ЦПК України право третьої особи заявити самостійні вимоги щодо предмету спору може бути реалізоване лише в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України стосується лише відповідача. Зазначає, що перепланування квартири було здійснено зі згоди сусідів та відповідно до дозвільних документів, у тому числі згоду надавала ОСОБА_4 як колишня власниця квартири АДРЕСА_3 , тобто мати ОСОБА_5 погоджується з висновком місцевого суду про те, що предмет позову у даній справі є визнання права власності на переплановану квартиру, а предметом заявлених третьою особою вимог є усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
Оскільки в апеляційному порядку оскаржується ухвала суду про повернення заяви, тому розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_3 спрямовані на предмет спору щодо усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як предметом позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є перепланована квартира АДРЕСА_4 у цьому ж будинку. Суд вважав, що позов ОСОБА_3 безпосередньо не спрямований на предмет спору у даній справі, а процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного ЦПК України не наділені. Відтак, суд не знайшов правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та повернув позов заявнику.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача (ч. 3 ст. 52 ЦПК України).
Водночас, ОСОБА_3 пред'явлено позов не до Сумської міської ради, а до позивачів у даній справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також заявлено клопотання про об'єднання позовної заяви третьої особи в одне провадження з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Статтею 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1). Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2). Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження за первісним позовом (ч. 3).
Отже, заявником ОСОБА_3 порушено загальні правила подання позову, а також правила пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством.
Так, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Заявлена ОСОБА_5 позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування.
Як правильно вказав суд першої інстанції вимоги ОСОБА_3 спрямовані на предмет спору щодо усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як предметом позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є перепланована квартира АДРЕСА_4 у цьому ж будинку.
Зв'язок між вимогами ОСОБА_3 та вимогами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є лише опосередкованим, адже задоволення вимог третьої особи унеможливить задоволення первісного позову, тобто позов заявника фактично є зустрічним позовом, однак ОСОБА_5 не є відповідачем у даній справі.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано повернув подану ОСОБА_5 позовну заяву у зв'язку з тим, що вона не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у розумінні вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 52 ЦПК України.
У зв'язку з викладеним вище апеляційний суд відхиляє доводи заявника апеляційної скарги як такі, що не ґрунтуються на нормах права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2020 року постановлено з додержанням вимог процесуального закону. Підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Стадника Семена Валерійовича залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина