17 лютого 2021 року
м.Суми
Справа №589/2970/20
Номер провадження 22-ц/816/167/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2020 року, в складі судді Литвинко Т.В., ухвалене у місті Шостка,
03 вересня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 березня 2018 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 1000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, станом на 13 серпня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 32706,77 грн, з яких: 21982,27 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1557,82 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 9166,68 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, яку банк просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 21982 грн 270 коп заборгованості за договором № б/н від 15 березня 2018 року та 1412 грн 75 коп судового збору,загалом до стягнення визначено 23395 грн 02 коп.
В іншій частині позовe відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в цій частині в повному обсязі.
Зазначає, що під час підписання анкети-заяви відповідач уклав договір приєднання, ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку щодо умов кредитування, Витяг з яких був наданий суду першої інстанції разом з розрахунком заборгованості за кредитним договором. Вважає, що не зважаючи на не зазначення процентної ставки в Анкеті-заяві від 15 березня 2018 року, є передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність домовленості сторін про розмір процентної ставки та штрафів, оскільки разом з Анкетою-заявою відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування: розмір та тип процентної ставки, порядок та строк погашення кредиту, відповідальність за порушення виконання зобов'язань, однак суд на це уваги не звернув. Вказує, що підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2018 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, розмір якого було збільшено до 10000 грн (а.с. 9, 11).
Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне: «Підписанням анкети-заяви я відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднуюся до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua., і які разом з Пам'яткою клієнта та Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого я отримав шляхом самостійного роздрукування. Погоджуюся із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах і з тим, що зміни в Умовах та правилах вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливе, банк повідомляє мене про зміни шляхом використання певних умов і правил каналів зв'язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням моєї згоди і повного безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Із змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов'язуюсь ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банка privatbank.ua.».
Тип кредитної картки, її номер, термін дії, сума бажаного кредитного ліміту або інші умови кредитування в анкеті-заяві не зазначено.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані (а.с. 14, 15-58).
Також банком до позовної заяви надано Паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 15 березня 2018 року (а.с. 12-13).
Із довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що на підставі вказаного кредитного договору б/н ОСОБА_1 була надано кредитна картка № НОМЕР_1 із терміном дії останньої до 07/21 року (а.с. 10).
З виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитним лімітом з березня 2018 року (а.с. 68-70).
Згідно з розрахунком позивача станом на 13 серпня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 32706,77 грн, з яких: 21982,27 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1557,82 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 9166,68 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 6-8).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками та за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин між сторонами неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України про укладення договору приєднання. Роздруківка з сайту позивача Умов та правил надання банківських послуг в ПиватБанку не є належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення банку, не має підтвердження, що саме Умови в цій редакції розумів, ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву, за відсутності на них підпису відповідача, між сторонами у справі не було досягнуто домовленості у належній формі, передбаченій законодавством, щодо істотних умов такого договору, а саме, не узгоджено у письмовій формі розміру відсотків за користування кредитом, строк повернення кредиту, відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування відсотків у порядку ст. 625 ЦК України.
Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
Підставами позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, прострочених відсотках, відсотках, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом правильно встановлено, що у заяві позичальника від 15 березня 2018 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Заяву позичальника, Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та правил надання банківських послуг», як невід'ємні частини спірного договору, а також на Паспорт споживчого кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 березня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і нею 15 березня 2018 року підписаний Паспорт споживчого кредиту, що згідно з абзацем 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору (а.с. 12-13).
Так, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши Паспорт споживчого кредиту, погодився із встановленням відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань з своєчасного повернення кредиту: штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії: процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту 86,4% (ліміт кредиту до 50000 грн), 84% (ліміт кредиту до 75000 грн).
Надаючи критичну оцінку Паспорту споживчого кредиту, підписаному відповідачем при укладенні кредитного договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що викладена у ньому інформація щодо умов кредитування є неактуальною, оскільки в момент його підписання ОСОБА_1 ознайомилися і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом.
Заперечень щодо умов та підписання вказаного паспорту споживчого кредиту відповідач суду не надала.
Розрахунок заборгованості за простроченими відсотками проведений позивачем на умовах, визначених у паспорті споживчого кредиту та погоджених відповідачем.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у сумі 1557,82 грн, не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи, так як матеріалами справи доведено, що підписаний відповідачем 15 березня 2018 року Паспорт споживчого кредиту є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 15 березня 2018 року.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 9166,68 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, позивач не довів обґрунтованість цих вимог пред'явленого позову.
Позовні вимоги в цій частині мотивовані банком посиланням на п 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, положеннями якого встановлено домовленість сторін про розмір процентів, які нараховуються на прострочену суму заборгованості у порядку ст. 625 ЦК України, однак у наданому суду витягу з Умов та правил надання банківських послуг зазначений пункт врегульовує дії клієнта та банку при закінченні строку дії картки, і не містить ніяких положень щодо нарахування відсотків на прострочену заборгованість (а.с. 50 зворот). За відсутності доказів погодження цих Умов та правил надання банківських послуг з позичальником, підстави для покладення на відповідача такої відповідальності відсутні.
В анкеті-заяві від 15 березня 2018 року та в паспорті споживчого кредиту, які підписала відповідач, нарахування відсотків на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України не обумовлено.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, з підстав, наведених вище.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 15 березня 2018 року в розмірі 1557,82 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні апеляційної скарги (14,53%) та позову (72%), з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає компенсації 1513,44 грн (2102 грн х 72% / 100%) фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову та 458,13 грн (3153 грн х 14,53% / 100%) у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, тому рішення в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками і прийняти в цій частині постанову.
Задовольнити позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 15 березня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 1557 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 82 копійки заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 15 березня 2018 року.
Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 1513,44 гривні компенсації судового збору за подання позову та 458,13 гривні компенсації судового збору за апеляційний перегляд справи.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О.Ю. Кононенко
Судді: В.І. Криворотенко
Т.А. Левченко