Номер провадження: 11-кп/813/997/21
Номер справи місцевого суду: 522/1933/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2021 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12019161500003014 від 05.12.2019 року,
встановив:
оскарженою ухвалою районного суду застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.03.2021 року, з визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 гривень, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області, громадянки України, українки, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, з середньою освітою, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої в кримінальному провадженні №12019161500003014 від 05.12.2019 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження №12019161500003014 від 05.12.2019 року, стосовно ОСОБА_9 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 6, 9 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_8 - у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження судом розглянуто клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 . Прокурор просив задовольнити клопотання та застосувати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачена та її захисник, заперечили проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2021 року клопотання прокурора задоволено та обрано відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21.03.2021 року, з визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 гривень.
Мотивуючи прийняте рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції послався на те, що остання ухилялася від виконання покладеного на неї положеннями КПК України процесуального обов'язку щодо необхідності явки до суду, залишила встановлене органом досудового розслідування місце проживання, достовірно знаючи про те, що кримінальне провадження відносно неї перебуває на розгляді в суді і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченої.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вказує, що стороною обвинувачення не доводяться жодні ризики, передбаченні ст. 177 КПК України, оскільки вони відсутні. Судом не враховано, що обвинувачена ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, визнає себе винною у вчиненні злочину, має на утримані двох малолітніх дітей, сім'ю та місце проживання.
Також, захисник ОСОБА_7 просила провести розгляд апеляційної скарги за присутності обвинуваченої ОСОБА_8 , однак в судовому засіданні апеляційного суду відмовилась від цієї вимоги та просила провести розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд виконав вимоги ст. 331 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого на даній стадії судового розгляду обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків, того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання її винним у скоєнні інкримінованого злочину, може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, виправдовують обрання найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченої.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та ухвали суду про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_8 ухилялася від виконання покладеного на неї положеннями КПК України процесуального обов'язку щодо необхідності явки до суду, залишила встановлене органом досудового розслідування місце проживання, достовірно знаючи про те, що кримінальне провадження відносно неї перебуває на розгляді в суді.
15.10.2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси за клопотанням прокурора було надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , оскільки вона тривалий час ухиляється від явки у судове засідання з розгляду справи стосовно неї по суті.
21.01.2021 року о 18 годині 15 хвилин, ОСОБА_8 було затримано згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси.
22.01.2021 року ОСОБА_8 доставлено до суду для розгляду клопотання про застосування їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно положень п. 24 ч.1 ст. 3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо обрання запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 , вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваної.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Посилання захисника на те, що обвинувачена має постійне місце проживання, наявність двох малолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, апеляційний суд вважає такими, що частково відповідають дійсності, натомість зазначені обставини, хоча й характеризують особу обвинуваченої з позитивної сторони, однак враховуючи обставини вчинення інкримінованого їй злочину, не можуть слугувати підставою для обрання відносно останньої більш м'якого запобіжного заходу.
Також в ході апеляційного розгляду встановлено, що малолітні діти обвинуваченої проживають окремо та не перебувають на її утриманні. Вказані відомості не заперечувались ОСОБА_8 під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.
Відсутність у обвинуваченої офіційного працевлаштування, відсутність відомостей про джерела її доходів також свідчить про відсутність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, що дає апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду.
Стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків.
Більше того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник повідомила, що ОСОБА_8 залишила місце проживання з наміром пройти курс лікування від алкоголізму шляхом кодування.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд обґрунтовано врахував, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання її винною та той факт, що з урахуванням даних про особу обвинуваченої, існуючі ризики не зменшилися.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і судом апеляційної інстанції, встановлено не було.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, та з урахуванням необхідності запобігання ризикам можливого переховування обвинуваченої від суду, а також можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином,з метою забезпечення судового розгляду кримінального провадження, у районного суду існували підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченої під вартою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2021 рокупро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4