Іменем України
17 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4924/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
17 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області), в якій позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з 01.10.2019 періодів ведення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткуванні з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі (місяць за місяць) у відповідності до п. 3-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати відповідача здійснити зарахування до страхового стажу з 01.10.2019 періодів ведення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткуванні з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі (місяць за місяць) у відповідності до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію.
Позивач 05.10.2020 звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування з 01.10.2019 у страховий стаж періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі (місяць за місяць), а саме 4 роки і 8 місяців. Провадження позивачем підприємницької діяльності підтверджується свідоцтвом від 24.05.2006 № 112930 про державну реєстрацію фізичної особи підприємця і повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем від 11.04.2012.
На своє звернення від 05.10.2020, позивач отримав від відповідача лист від 06.10.2020, в якому зазначено, що відповідач вже давав відповіді на попередні звернення позивача від 31.08.2020, від 18.09.2020 за вх.№ 228-230/3-02/8-1216/20, від 11.09.2020 № 263-270//3-02/8- 1216/20 від 28.09.2020.
Позивач вважає, що має право на зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі і це зазначено у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 по справі № 360/5194/19, однак відповідач протиправно відмовив позивачу в цьому.
З урахуванням зазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 22 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 45-46).
Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 15 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 67-69).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі - управління) задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність управління щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною; зобов'язано управління провести перерахунок пенсії за віком з 01 жовтня 2019 року з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено. В зазначеному судовому рішенні судом встановлено, що досліджуючи індивідуальні відомості про застраховану особу позивача від 15.08.2016, форма ОК-5, встановлено, що страхові внески сплачені позивачем за такі періоди: жовтень 2002 року - 230,00 грн, листопад 2002 року - 100,00 року, квітень - грудень по 253,01 грн, квітень 2008 року - червень 2010 року по 253,01 грн, липень - вересень 2010 року по 888,00 грн, жовтень - листопад 2010 року по 907,00 грн, грудень 2010 року - 922,00 грн, січень - березень 2011 року по 941,00 грн, квітень - вересень 2011 року по 960,00 грн, жовтень - листопад 2011 року по 985,00 грн, грудень 2011 року 1004,00 грн. Згідно з матеріалами справи в І кварталі 2008 року (з 01.01.2008 по 31.03.2008) позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, з матеріалів справи доходів не отримував, страхові внески не сплачував, сплатив лише єдиний податок в сумі 200,00 грн 13.03.2008. Беручи до уваги наведене, судом встановлено, що у 1-му кварталі 2008 року позивач перебував на загальній системі оподаткування та не сплачував страхові внески. Таким чином, суд вважає, що період здійснення підприємницької діяльності за 1-й квартал 2008 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 360/5194/19 апеляційну скаргу управління залишено без задоволення. В постанові апеляційного суду зазначено, що враховуючи, що позивач вперше звернувся до відповідача про перерахунок пенсії 23.09.2019, з урахуванням викладеного належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку пенсії, та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.10.2019. Щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок трудового стажу за спірні періоди, то в цій частині рішення суду позивачем не оскаржується , а тому з урахуванням частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційним судом не переглядаються.
На виконання вищезазначеного рішення суду управлінням в червні 2020 року було проведено перерахунок пенсії позивача за віком з 01 жовтня 2019 року з урахуванням висновків суду. В рішенні Луганського окружного адміністративного суду чітко зазначено, що у задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок трудового стажу за спірні періоди - відмовити, підприємницьку діяльність з 01.03.2007 по 31.01.2012 обчислено відповідно до законодавства по сумам сплачених внесків. Також зазначено: зобов'язати управління здійснити перерахунок пенсії за заявою від 23.09.2019, а не перерахунок трудового стажу та його зарахування.
Після перерахунку за рішенням суду пенсія розрахована зі стажу 33 роки 6 місяців 17 днів або 402 місяці (стаж враховано по 08.07.2016) та заробітку за період з 01.01.1985 по 31.12.1989 та за період з 01.07.2000.
Таким чином, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19 управлінням виконано в повному обсязі та проведено перерахунок пенсійної виплати, але на розмір пенсії це не вплинуло, оскільки період з 01.03.2007 по 31.01.2012 вже було обчислено відповідно до законодавства по сумам сплачених внесків.
На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Від позивача 21.01.2021 надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 73-74), в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 09.08.2016 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 52).
Згідно з протоколом від 18.08.2016 № 4133 позивачу призначено пенсію за віком з 09.08.2016 (арк. спр. 51).
За розрахунком стажу для визначення права на пенсію загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 6 місяців 17 днів (арк. спр. 51, 51 зв.).
09.12.2019 позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не проведення перерахунку пенсії і трудового стажу та виплати пенсії з 03.10.2018 із зарахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області провести перерахунок пенсії і трудового стажу та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.10.2018 із врахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області провести ОСОБА_1 (перерахунок пенсії за віком з 01 жовтня 2019 року з урахуванням висновків суду; в решті позовних вимог відмовлено (арк. спр. 76-82).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 у справі № 360/5194/19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення відмовлено (арк. спр. 83-84).
31.08.2020 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про перерахунок пенсії на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19 та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 у справі № 360/5194/19 (арк. спр. 25, 26-27).
З листа Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської від 11.09.2020 № 228-230/3-02/8-1216/20 встановлено, що відповідачем у червні 2020 року було проведено перерахунок пенсії позивача за віком з 01 жовтня 2019 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 360/5194/19. Оскільки у мотивувальній частині судового рішення чітко зазначено, що у задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок трудового стажу за спірні періоди - відмовити, підприємницьку діяльність з 01.03.2007 по 31.01.2012 обчислено відповідно до законодавства по сумам сплачених внесків. Також у судовому рішенні зазначено: зобов'язати управління здійснити перерахунок пенсії за заявою від 23.09.2019, а не перерахунок трудового стажу та його зарахування. Після перерахунку за рішенням суду пенсія розрахована зі стажу 33 роки 6 місяців 17 днів або 402 місяці (стаж враховано по 08.07.2016) та заробітку за період з 01.01.1985 по 31.12.1989 та за період з 01.07.2000 по 08.07.2016 (арк. спр. 28-29). На підставі викладеного управління повідомляє, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19 виконано в повному обсязі та проведено перерахунок пенсійної виплати. Окрім того, управлінням 14.07.2020 отримано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 360/5194/19 від 01.06.2020 (арк. спр. 27-29).
18.09.2020 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою та просив надати йому рішення за результатами розгляду його заяви про перерахунок пенсії від 31.08.2020 (арк. спр. 30).
Листом від 28.09.2020 № 263-270/3-02/8-1216/20 відповідачем на заяву ОСОБА_1 від 18.09.2020 надано відповідь аналогічну за змістом відповіді, наданій у листі від 11.09.2020 № 228-230/3-02/8-1216/20 (арк. спр. 31-32).
05.10.2020 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 та перерахунок пенсії, виходячи з страхового стажу, встановленого рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19, та який складає 35 років і 5 місяців (арк. спр. 23).
Відповідач у листі від 06.10.2020 № 281-299/№-02/8-1216/20 щодо розгляду зави позивача від 05.10.2020 заначив, що згідно абзацу другому статті 8 Закону України від 02.20.1996 № 3933/96-ВР «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення громадян одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, вказавши що ОСОБА_1 надані відповіді за його зверненнями від 31.08.2020 та від 18.09.2020 (арк. спр. 24).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За змістом статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Абзацом 5 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Підпунктом 1 пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 1 Указу Президента від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727/98), який припинив дію з 01 січня 2012 року, установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Пунктом 2 Указу № 727/98 визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Згідно з пунктом 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка у проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємницькою діяльністю, для його страхового стажу є сам лише факт сплати ним страхових внесків (єдиного внеску), незалежно від їх розміру.
З огляду на положення Указу № 727/98 фізичні особи-підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування до 01 січня 2012 року були звільнені від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачували його у складі єдиного податку. Як наслідок, такі особи звільнялися від обов'язку подання відомостей до Пенсійного фонду України про суми нарахованого прибутку та утриманої з них суми страхового внеску.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 360/5194/19, розрахувавши страховий стаж позивача 33 роки 6 місяців 17 днів, без врахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування у період з 01.03.2007 по 31.01.2012.
Суд зазначає, що мотивувальна частина рішення суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19 містить висновки про те, що відповідачем з 4 років 8 місяців, зараховано позивачу страховий стаж лише 2 роки 9 місяців 17 днів (за час здійснення підприємницької діяльності), тобто, стаж зараховано не в повному обсязі.
Так у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19 зазначено: «Судом встановлено, що за період з 01.03.2007 по 31.12.2007 (10 місяців) та з 01.04.2008 по 31.01.2012 (3 роки 10 місяців), всього 4 роки 8 місяців, відповідачем зараховано позивачу страховий стаж 2 роки 9 місяців 17 днів (за час здійснення підприємницької діяльності), тобто, стаж зараховано не в повному обсязі.
Загальний страховий стаж відповідачем нараховано 33 роки 6 місяців 17 днів + 1 рік 10 місяців 13 днів (не зарахований страховий стаж) = 35 років 5 місяців.
З урахуванням встановлених судом обставин та відповідно до наведених вище правових норм, позивач має право на зарахування до його страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності (не зарахованих), та відповідно на перерахунок призначеної пенсії за віком з врахуванням вказаного періоду, яке порушено внаслідок протиправної бездіяльності відповідача».
З огляду на викладене, відповідач мав керуватися правовим висновком суду, викладеним у мотивувальній частині судового рішення суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19, а саме щодо врахування спірного періоду підприємницької діяльності позивача до його страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії виходячи з розрахунку стажу 35 років 5 місяців.
Судовим рішенням також встановлено: «Згідно матеріалів справи в І кварталі 2008 року (з 01.01.2008 по 31.03.2008) позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, з матеріалів справи доходів не отримував, страхові внески не сплачував, сплатив лише єдиний податок в сумі 200,00 грн 13.03.2008. Беручи до уваги наведене, судом встановлено, що у 1-му кварталі 2008 року позивач перебував на загальній системі оподаткування та не сплачував страхові внески. Таким чином, суд вважає, що період здійснення підприємницької діяльності за 1-й квартал 2008 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача».
Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі № 360/5194/18 встановлено, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.12.2007 (10 місяців) та з 01.04.2008 по 31.01.2012 (3 роки 10 місяців), всього 4 роки 8 місяців підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, та позивач має право на перерахунок призначеної пенсії за віком з врахуванням вказаного періоду з 01.10.2019, відповідно вказані обставини не підлягають доказуванню.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявами з метою перерахунку пенсії на підставі рішення рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19.
Відповідач, розглянувши заяви позивача направив листи від 11.09.2020 № 228-230/3-02/8-1216/20, від 28.09.2020 № 263-270/3-02/8-1216/20.
05.10.2020 позивач звернувся з заявою про зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 та перерахунок пенсії, виходячи з страхового стажу, встановленого рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 360/5194/19, та який складає 35 років і 5 місяців (арк. спр. 23).
На заяву від 05.10.2020 відповідач надав відповідь листом від 06.10.2020 № 281-299/№-02/8-1216/20.
Тобто, відповідач відмовив позивачу в зарахуванні спірних періодів без прийняття обґрунтованого рішення.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із допущенням бездіяльності УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо незарахування до страхового стажу спірного періоду ведення підприємницької діяльності, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності, та як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності з 01 жовтня 2019 року.
При цьому, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 360/5194/19 періоди з 01.03.2007 по 31.12.2007 (10 місяців) та з 01.04.2008 по 31.01.2012 (3 роки 10 місяців).
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності повністю період з 01.03.2007 по 31.01.2012 є необґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (арк. спр. 7).
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 420,40 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 з 01.10.2019 періодів ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.03.2007 по 31.12.2007 (10 місяців) та з 01.04.2008 по 31.01.2012 (3 роки 10 місяців).
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 з 01.10.2019 періодів ведення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.03.2007 по 31.12.2007 (10 місяців) та з 01.04.2008 по 31.01.2012 (3 роки 10 місяців).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова