16 лютого 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/4889/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Борзаниці С.В.,
при секретарі судового засідання: Печегіній Є.Є.,
розглянувши у підготовчому засідання клопотання Головного управління ДПС у Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 № 0003704001, -
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Луганський області від 13.12.2017 № 0003704001 про застосування штрафних санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 1700,00 грн.
Від Головного управління ДПС у Луганській області до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначено таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 (адміністративне провадження № К/9901/19455/20) сформулював правовий висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не встановлює процесуальних строків звернення до суду.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.
Отже, Верховний Суд вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, Верховний Суд вважає помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України.
15.12.2020 ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 № 0003704001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17 000,00 гривень.
При цьому, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 13.12.2017 № 0003704001 вважається врученим позивачу 16.01.2018 (з моменту повернення поштового конверту до ГУ ДФС у Луганській області за закінченням встановленого терміну зберігання). Тобто, з урахуванням норм частини другої статті 122 КАС України, позивач мала право оскаржити в суді вищевказане податкове повідомлення-рішення у строк не пізніше 16.07.2018.
Розглянувши клопотання відповідача, судом встановлено таке.
Відповідно до статті 182 КАС України у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.
Інші учасники справи мають право подати свої письмові пояснення щодо відповіді на відзив та заперечення до закінчення підготовчого провадження, якщо судом не встановлено інший строк.
Таким чином, позивач має право подати свої пояснення щодо заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В матеріалах справи відсутня позиція позивача стосовно строків звернення до адміністративного суду з позовом з урахуванням постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне встановити позивачу строк до 04.03.2021 для реалізації свого права надати пояснення стосовно клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 9, 182, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Встановити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк до 04.03.2021 для реалізації свого права надати пояснення стосовно клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення або підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяС.В. Борзаниця