ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" лютого 2021 р. справа № 300/3237/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов'язання до здійснення виплати недоплаченої частини разової допомоги, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Дмитренко Володимир Вікторович (надалі по тексту також - представник позивача Дмитренко В.В.), 11.11.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі по тексту також - відповідач 1, Департамент), Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (надалі по тексту також - відповідач 2, Управління) про визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов'язання до здійснення виплати недоплаченої частини разової допомоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідачем, на підставі постанови до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", виплачено таку допомогу у розмірі 1 390,00 гривен, що, на переконання позивача, є протиправним. Як стверджує ОСОБА_1 , з 27.02.2020 він набув право на соціальне забезпечення в порядку, передбаченим редакцією Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка визначала розмір щомісячної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій, що становить п'ять мінімальних пенсій за віком. Оскільки станом на 01.01.2020 розмір мінімальної пенсії встановлено в сумі 1 638,00 гривень, загальна сума щорічної разової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу становить 8 190,00 гривень. Таким чином, враховуючи протиправні дії відповідачів щодо виплати разової допомоги в меншому розмірі, недоплата якої становить 6 800,00 гривень, ОСОБА_1 просить позов задовольнити в повному обсязі та зобов'язати відповідачів здійснити виплату недоплаченої частини разової допомоги. Позивач, серед іншого, вказує на необхідність самостійного визначення судом відповідача, до повноважень якого входить обов'язок з виплати спірної грошової допомоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.17).
Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 24.11.2020, який надійшов на адресу суду 26.11.2020. Представник відповідача 1 щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації не вправі здійснювати виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня, оскільки це непередбачено жодним нормативним актом, а лише здійснює розподіл коштів між структурними підрозділами, уповноважених на таку виплату. В зв'язку із наведеним, позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені у позовній заяві до Департаменту, є необґрунтованими та такими, що звернені до неналежного відповідача, на підтвердження чого відповідач 1 покликається на правову позицію, визначену в постанові Верховного Суду від 29.09.2020 № 440/2722/20. Зважаючи на таку мотивацію адміністративний позов до Департаменту не підлягає задоволенню (а.с.24-26).
Крім того, на виконання пункту 4 ухвали про відкриття провадження у справі відповідач 1 подав 26.11.2020 в суд письмові пояснення та повідомив суд, що листом за №4347/07.1-1-17/09-20 ОСОБА_1 надано роз'яснення та скеровано його до органу, який здійснює нарахування і виплати відповідно до законодавства України, оскільки ні виплата ні нарахування спірної допомоги Департаментом не проводиться (а.с.27-29).
Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації отримало 19.11.2020 копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №76501 0115396 7 (а.с.22). Однак, правом на подання відзиву на позов Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації не скористалося та не повідомило суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
За правилами частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020, керуючись пунктом 9 частини 3 статті 236 КАС України, зупинено провадження в адміністративній справі №300/3237/20, до набрання чинності рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №440/2722/20 (провадження Пз/9901/14/20), ухваленого 29.09.2020 (а.с.37-38).
В результаті усунення обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі №300/3237/20 (набранням чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20), ухвалою суду від 28.01.2021 провадження у даній справі поновлено (а.с.44).
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що засвідчується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.07.2019 (а.с.6).
На виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2020 році Управлінням соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 1 390,00 гривень, що підтверджується повідомленням №265/05-36 від 05.02.2021 (а.с.54).
За результатом розгляду адвокатського запиту щодо нарахування і виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня, Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації відповіддю від 20.10.2020 за №4347/07-1-17/09-20 рекомендував для подальшого вирішення даного питання звертатись до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення райдержадміністрацій та виконкомів міських рад міст обласного значення за місцем проживання (а.с.9).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування і виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-XII (надалі по тексту також - Закон №3551).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені статтею 12 вказаного Закону.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною 4, згідно з якою: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Статтею 17 цього Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Законом України від 28.12.2014 за №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26 яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На реалізацію приписів цієї норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 за №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі по тексту також - Постанова №112), де, серед іншого, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1 390,00 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яке передбачає, серед іншого, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі змісту вказаного рішення, Конституційний Суд України, проаналізувавши положення Конституції України та законодавства України, яке регулює спірні відносини, дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
У рішенні також зазначено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави.
Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзаци 2, 3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).
Водночас, Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018 за №12-р/2018 уже наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 ні положення пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ні приписи статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня, зокрема, для учасників бойових дій.
Починаючи з 27 лютого 2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції статті 12 Закону від 25.12.1998 за №367-XIV, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і позбавляти позивача вищевказаного права. Відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, статтею 7 Закону України від 14.11.2019 за №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2020 у розмірі 1 638,00 гривень.
Враховуючи внесені рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 зміни у законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що позивачу Управлінням соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації мала бути виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 190,00 гривень (1 638,00 х 5).
Попри вказане, як слідує із матеріалів справи та повідомлення №265/05-36 від 05.02.2021 (а.с.54), позивачу Управлінням соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (відповідачем 2) виплачено кошти в сумі 1 390,00 гривень, що суперечить положенню статті 12 Закону №3551 в редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV і рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020.
Відтак, сума недоотриманих позивачем коштів складає 6 800,00 гривень.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Коментована норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої витребовується майно.
У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення Європейського суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - ЄСПЛ, Суд) "Стретч проти Сполученого Королівства", заява №44277/98 (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (пункт 34 рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України", заяви №68385/10 та №71378/10).
"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", заява №44912/98, пункт 52).
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Формер Кінг з Греції та інші проти Греції", заява №25701/94, пункт 79 та пункт 82).
У справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) Суд, встановлюючи наявність порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Дослідивши та проаналізувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність "законних сподівань" на отримання позивачем власності у розумінні статті 1 Протоколу 1 Конвенції, оскільки статус учасника бойових дій передбачає право на нарахування та виплату щорічної разової допомоги у розмірі, визначеному положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що становить 5 мінімальних пенсій за віком. Натомість, відповідач, відмовляючи у здійсненні доплати сум грошової допомоги, фактично звужує право позивача на отримання гарантованої виплати.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у неналежному розмірі, всупереч вимогам статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25.12.1998 за №367-XIV є обґрунтованою, відповідає приписам чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання хто із двох відповідачів відповідає за позовними вимогами ОСОБА_2 , суд виходить із змісту повідомлення Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації №265/05-36 від 05.02.2021, з якого слідує, що позивач безпосередньо перебуває на обліку у відповідача 2, і саме Управлінням здійснено неповне нарахування і виплати щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня (а.с.54).
В розумінні абзаців 1 і 2 пункту 1 Постанови №112 Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації регіональним органом соціального захисту населення, який у 2020 році розподілив грошову допомогу до 5-го травня Управлінню соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації як районному органу соціального захисту населення, який безпосередньо нараховував та здійснював соціальну виплату ОСОБА_2 .
Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у повному обсязі, що становить п'ять мінімальних пенсій за віком.
Аналогічно висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20), залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (провадження №11-349заі20). Зокрема, Верховний Суд:
- визнав протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язав Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 Верховний Суд визначив ознаки типових справ за вказаною зразковою справою:
"Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
(а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
(б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
(в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.".
Суд констатує, що дана адміністративна справа (№300/3237/20) є типовою справою по відношенні до зразкової справи №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20).
За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, позовні вимоги заявлені до Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації підлягають задоволенню.
Проте в задоволенні решти позовних вимог, заявлених до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації слід відмовити, оскільки такий не є належним відповідачем, так як спірна виплата проводилась саме Управлінням соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації.
В зв'язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачу, разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання Департамент перерахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплаченої суми, разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, є безпідставними і необґрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи (а.с.6).
За приписами абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що, за існуючих обставин, основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.
Суд не стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Водночас, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В адміністративному позові ОСОБА_1 серед іншого просив стягнути на його користь із відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 гривень (а.с.5).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень, подано суду:
- копію ордера серії АМ №1005530 про надання правничої допомоги позивачу у Івано-Франківському окружному адміністративному суді від 10.10.2020 (а.с.10);
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001144, виданого 07.10.2020 ОСОБА_3 (а.с.11);
- Договір про надання правової (правничої) допомоги №2 від 10.10.2020, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Дмитренком В.В. (а.с.12);
- акт приймання-передачі виконаної роботи №1 від 04.11.2020 згідно Договору №2 від 10.10.2020 на суму 2 000,00 гривень (а.с.13);
- прибутковий касовий ордер №2 від 02.11.2020 і квитанція до нього про сплату позивачем 2 000,00 гривень за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.10.2020 (а.с.14).
Відтак, позивачем надані належні документи щодо понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, позов задоволено частково та саме неправомірні дії Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" спричинили виникнення цього спору, суд вважає за необхідне саме на Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації покласти судові витрати пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 000,00 гривень.
Описова частина позову містить посилання на абзаци 1 і 2 пункту 1 Постанови №112, відтак адвокату позивача було достеменно відомо зміст правового регулювання, згідно яких саме Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації як відповідний районний орган у спірних правовідносинах проводив нарахування і здійснював соціальну виплату допомоги ОСОБА_2 .
Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації в розумінні частини 7 статті 134 КАС України не реалізувало право на доведення неспівмірності витрат, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката представник Управлінням не подано.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 03193330) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 03193330) перерахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 27.02.2020 за №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18), та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 03193330) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 гривень (одна тисяча гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 25925236), вул. Л. Курбаса, буд. 2, м. Івано-Франківськ, 76000.
відповідач 2 - Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 03193330), вул. Шкільна, буд. 6, смт. Рожнятів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77600.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.