ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" січня 2021 р. справа № 300/3228/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період проходження служби з 01.01.2016 по 16.03.2018 індексація грошового забезпечення відповідачем позивачу не нараховувалась та виплачувалась. Позивач зазначає, що звертався до посадових осіб відповідача із заявою про проведення індексації грошового забезпечення, однак відповідачем надано роз'яснення що можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 - лютому 2018 у Міноборони не було. Такі дії відповідача вважає протиправними, просить суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією, підпорядкована Міністерству оборони України та як розпорядник бюджетних коштів проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Звертає увагу, що нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» видатки на виплату індексації не передбачались, рішення про нарахування та виплату індексації військовослужбовцям Збройних Сил України не входять в межі повноважень командирів військової частини, це право надано Міністерству оборони України. Також зазначає, що позивач протягом періоду з 01.01.2016 по 01.03.2018 не був позбавлений можливості звернутись до відповідача із заявою про поновлення виплати індексації, однак звернувся лише 04.11.2020. Вважає, що оскільки позивач не оскаржив своє звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення, фактично погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків (а.с.19-21).
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, встановив наступне.
ОСОБА_1 , 1973 року народження, проходив військову службу за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.12.2018 №120 звільнений у запас відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказом командира військової частини НОМЕР_1 №9 від 11.01.2019 справи та посаду здав, направлений для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського МВК (а.с.9).
Позивач, 04.11.2020, звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 із заявою, згідно якої просив на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 «Про затвердження порядку індексації доходів громадян» нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу - 01.03.2018 (а.с.9).
Відповідач, за наслідками розгляду заяви повідомив позивача про те, що відповідно до роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 - лютому 2018 у Міноборони не було (а.с.10).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також - Закон України №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі також - Закон України №1282-XII) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно статті 6 Закону України №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (надалі також - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру знеціненого грошового забезпечення. Вказана правова позиція узгоджується Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 (справа №638/9697/17).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Однак, за період з січня 2016 по березень 2018 така індексація не нарахована та не виплачувалась. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідності до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 відповідач зобов'язаний був встановити місяць підвищення (базовий місяць) та нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а таке ненарахування і невиплата є порушенням вимог Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення саме за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, вчинивши протиправну бездіяльність.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 до 01.03.2018, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, таким чином задовольнивши позовні вимоги позивача.
При цьому, суд вважає помилковим твердження відповідача щодо відсутності повноважень про прийняття рішення щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення з огляду на віднесення індексації до державних соціальних гарантій, нарахування та виплата якої згідно зі ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III, є обов'язковою для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
З наведених вище норм матеріального права та встановлених судом обставин справи, суд також вважає помилковим твердження відповідача про те, що позивач при звільненні погодив усі необхідні з ним розрахунки, а посилання відповідача на відсутність у позивача права на індексацію грошового забезпечення з підстав встановлення меж виділених бюджетних асигнувань, вважає протиправним, оскільки відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10, та підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідачем підтверджено понесення судових витрат із сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (квитанція №0.0.1899421807.1 від 10.11.2020).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 включно.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Шумей М.В.