16.02.2021 Справа № 920/1310/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1310/20 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: державного підприємства “Конотопське лісове господарство” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Конотопських партизан, 97, код ЄДРПОУ 00992935)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Деревообробний комбінат “Робін” (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 36, код ЄДРПОУ 39627921)
про стягнення 20402,58 грн.,
представники сторін:
позивача - Дидишко О.М.,
відповідача - не з'явився
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 20402,58 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 234 від 09.10.2019 № 4420, а також стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 26.01.2021 з повідомленням сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвалу господарського суду від 28.12.2020 про відкриття провадження у справі отримав 04.01.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).
Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.
09.10.2019 між державним підприємством «Конотопське лісове господарство» (позивач - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» (відповідач - покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 234.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця круглі лісоматеріали сосна клас С, D, а покупець зобов'язується належним чином прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору право васності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості товару або підписання накладної.
Ціна на товар встановлена в гривнах за 1 куб. м на умовах франко-склад продавця (п. 3.1. договору).
Загальна кількість товару 160 м3 на суму 225000,00 грн. куб.м (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору датою передачі товара продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 6.1. договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку на протязі 14 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Відповідно до п. 7.1., 7.3. договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за кожну партію товару на протязі 14 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати, а продавець зобов'язаний передати покупцю товар після сплати рахунку на протязі 14 календарних днів.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.10.2019 по 31.12.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було здійснено передачу відповідачу лісопродукції на загальну суму 48298,38 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 10.10.2019.
Крім того, до даного договору відповідачу були надані послуги з навантаження деревини на суму 2104,20 грн., що підтверджується актами надання послуг від 10.10.2019, підписаними сторонами
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, в той час як покупець свої зобов'язання в установлені договором строки не виконав у повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 30000,00 грн. у зв'язку з чим утворилась заборгованість за переданий товар та послуги навантаження в сумі 20402,58 грн.
Факт поставки товару за договором позивач підтверджує долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних, актів надання послуг.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 09-04/266 від 25.02.2020 та № 09-04/499 від 13.04.2020 щодо повернення заборгованості за договором № 234 від 09.10.2019, проте відповідач наявну заборгованість не сплатив, відповіді на претензії не надав.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2020, чим відповідач підтвердив та фактично визнав заборгованість в сумі 20402,58 грн.
З підстав наведеного позивач підсумовує про наявність у відповідача боргу перед позивачем з оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару та послуги навантаження за договором в розмірі 20402,58 грн.
Доказів повного погашення вказаної суми боргу станом на час розгляду спору по суті учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Приписами ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що повернення поставленого товару не здійснювалось, як і не заявлялися жодні інші претензії з боку відповідача, часткового виконання відповідачем договору, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв товар позивача відповідної кількості.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 20402,58 грн. заборгованості за отриманий товар та надані послуги з навантаження обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Деревообробний комбінат “Робін” (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 36, код ЄДРПОУ 39627921) на користь державного підприємства “Конотопське лісове господарство” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Конотопських партизан, 97, код ЄДРПОУ 00992935) 20402 грн. 58 коп. (двадцять тисяч чотириста дві гривні 58 копійок) заборгованості за поставлену лісопродукцію, 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні) витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 17.02.2021.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко