26.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/719/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Секретар судового засідання Григоренко А.А.
Представники сторін:
від позивача: Овчарук О. О. адвокат, посвідчення №000520 від 02.11.2018 р.;
від відповідача: Лисенко Є. В. представник, довіреність №01/2021 від 13.01.2021 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 (суддя Юзіков С.Г., повне рішення складено 17.08.2020) у справі № 904/719/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення 62 683 178,12 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Відповідача 62 683 178,12 грн., з яких 17 504 770,59 грн. - основний борг, 24 378 706,50 грн. - пеня, 6 704 380,91 грн. - 7 % штраф, 1 856 447,79 грн. - 3% річних, 12 238 872,33 грн. - індекс інфляції, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати.
Позовні вимоги мотивовані порушення Споживачем умов Договору, в частині своєчасної оплати спожитого газу, наявність підстав та правильність нарахування основного боргу і штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/719/20 Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 62 683 178,12 грн. - задоволено частково.
Суд стягнув з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", 51925, м.Кам'янське, вул. Заводська, 2 (код 00130820) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) 17 504 770,59 грн. - основного боргу, 1 225 333,94 грн. - 7% штрафу, 821 842,68 грн. - 3 % річних, 1 143 074,54 грн. - індексу інфляції, 242 893,36 грн. - судового збору. У решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за поставлений товар, встановив, що з урахуванням того, що Відповідач погасив борг за спожитий природний газ у січні, лютому, грудні та частково у березні 2015 до набрання чинності Законом України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на його погашений борг не можуть нараховуватися пеня, індекс інфляції та 3% річних, а нараховані - підлягають списанню на підставі ст. 3, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
На підставі встановленого, суд першої інстанції здійснив перерахунок сум 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, виходячи із суми заборгованості, яка не була погашена до набрання чинності вказаним Законом №1730, та частково задовольнив позовні вимоги.
Додатковим рішенням суду від 17.08.2020 по справі 904/719/20 стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", 51925, м. Кам'янське, вул. Заводська, 2 (код 00130820) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) 9 802 062,96 грн. - пені.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2020 виправлено описку в 2 абзаці резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі №904/719/20 щодо розміру стягуваного судового збору, змінивши 242 893,36 грн. на 357 938,22 грн.
Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі №904/719/20 в частині відмови у стягненні 32 186 093,41 грн. та прийняти в цій частині нове рішення щодо стягнення 32 186 093,41грн, відшкодувати за рахунок відповідача понесені Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” судові витрати.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що Позивач не погоджується з аргументами рішення суду, оскільки вони не враховують недостатність наявних доказів для визначення того, на які цілі був використаний відповідачем отриманий природний газ. Так, стаття 1 Закону України «Про електроенергетику», який був чинним до 11.06.2017 - дати набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії», визначає виробництво електричної енергії як господарську діяльність, пов'язану з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Вищевказані норми законодавства свідчать про те, що виробництво теплової та електричної енергії, яке регулюється чинним законодавством, не стосується задоволення власних потреб юридичної особи, і тому питання заборгованості з оплати природного газу, використаного для власних потреб юридичної особи шляхом виробництва теплової чи електричної енергії, не регулюються Законом №1730-VIII. Стаття 7 Закону №1730-VIII також не передбачає звільнення від нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних та річних заборгованості за природний газ, використаний для власних потреб, а не поставлений споживачам. Так, частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 (далі - Закон №1730-VIII) встановлено, що на І заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (30.11.2016).
Зазначає, що підписавши акти приймання-передачі природного газу відповідач сам підтвердив факт споживання газу для забезпечення власної виробничої діяльності пов'язаної з виробництвом теплової та електричної енергії, отже, газ для власних потреб використаний відповідачем для забезпечення його господарської діяльності.
Ті, обставини, що у Відповідача є Ліцензія №722 від 17.06.2010 на виробництво електроенергії, а також те, що Відповідач постачав електроенергію до ДП «Енергоринок» на підставі Договору №355/01 від 28.02.2001, у тому числі за спірний період постачання газу Відповідачем, аж ніяк не свідчать про використання Відповідачем усього придбаного за Договором природного газу для виробництва електроенергії, призначеної для продажу.
Узагальнені доводи інших учасників справи.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що весь поставлений від AT «НАК «Нафтогаз України» згідно всіх договорів AT «Дніпровська ТЕЦ» використовувало для виробництва теплової та електричної енергії, оскільки основним видом діяльності AT «Дніпровська теплоелектроцентраль» є комбіноване виробництво електричної та теплової енергії (когенерація).
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на (https://usr.miniust.gov.ua) вбачається, що одним із основних видів діяльності AT «Дніпровська ТЕЦ» є «Код КВЕД 35.11 Виробництво електроенергії (основний). Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря».
Разом з тим, AT «Дніпровська ТЕЦ» здійснює виробництво електричної енергії на підставі ліцензії № 722 від 17.06.2010 року.
Вироблену електричну енергію AT «Дніпровська ТЕЦ» по договору № 355/01 від 28.02.2001 року зобов'язано продавати Державному підприємству «Енергоринок». Даний договір є чинним і на теперішній час.
Також звертає увагу, що за Договором № 127/15-ПР від 25.12.2014 року згідно актів приймання - передачі природного газу AT «Дніпровська ТЕЦ» :
у січні 2015 року отримало 3 187,512 тис. куб м. для власних потреб, який використано, згідно довідки про використання природного газу за січень 2015 року на виробництво електричної енергії:
у лютому 2015 року отримало 2 722,578 тис. куб м. для власних потреб, який використано, згідно довідки про використання природного газу за лютий 2015 року на виробництво електричної енергії;
у березні 2015 року отримало 2 454,215 тис, куб м. для власних потреб, який використано, згідно довідки про використання природного газу за березень 2015 року на виробництво електричної енергії;
у квітні 2015 року отримало 611,762 тис. куб м. для власних потреб, який використано, згідно довідки про використання природного газу за квітень 2015 року на виробництво електричної енергії:
у жовтні 2015 року отримало 473,332 тис. куб м. для власних потреб, який використано. згідно довідки про використання природного газу за жовтень 2015 року на виробництво електричної енергії:
у листопаді 2015 року отримало 1 705,507 тис. куб м. для власних потреб, який використано, згідно довідки про використання природного газу за листопад 2015 року на виробництво електричної енергії:
у грудні 2015 року отримало 2 707,281 тис. куб м. для власних потреб, який використано, згідно довідки про використання природного газу за грудень 2015 року на виробництво електричної енергії.
Технологія використання природного газу в процесі виробництва теплової та електричної енергії наступна: газ надходить на ТЕЦ, подається в котельне відділення, де спалюється в котельних агрегатах для отримання перегрітої пари середнього тиску. Пар надходить у паротурбінну установку, в якій потенційна енергія пари перетворюється в кінетичну, а остання в механічну енергію. Механічна енергія в електрогенераторі перетворюється в електричну енергію, яка через трансформатор надходить в енергосистему, таким чином здійснюється її реалізація (відпуск).
Факт використання AT «Дніпровська ТЕЦ» природного газу для виробництва електричної енергії підтверджується договірними взаємовідносинами AT «Дніпровська ТЕЦ» з Державним підприємством «Енергоринок». Так між AT «Дніпровська ТЕЦ» та ДП «Енергоринок» існували відносини згідного виконання договору № 355/01 від 28.02.2001 року. Предметом даного договору є обов'язок AT «Дніпровська ТЕЦ» продавати ДП «Енергоринку» електроенергію вироблену AT «Дніпровська ТЕЦ».
На підтвердження виконання умов договору зі сторони AT «Дніпровська ТЕЦ» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року було вироблено та передано ДП «Енергоринок» 12 160,860 тис. кВт.г, на загальну суму 27 331 289,63 грн. (акти купівлі-продажу електричної енергії по договору є в метріалах справи).
Таким чином, використання газу придбаного AT «Дніпровська ТЕЦ» у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» категорії ПР (названої - для власних потреб) є газом, що використовується для виробництва електричної енергії.
Отже, природний газ, отриманий за договорами «для власних потреб», використовується на виробництво електричної енергії, яка згідно договору № 355/01 від 28.02.2001 року відпускається ДП Енергоринок, а за іншими договорами - для виробництва теплової енергії.
Крім того, AT «Дніпровська ТЕЦ» є ліцензіатом відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1 НКРЕ (місячна) «Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії» і щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою 1 - НКРЕ, а з цієї звітності підтверджуються використання газу у виробництві електричної та теплової енергії.
Також AT «Дніпровська ТЕЦ» складає та подає до Міністерства Енергетики та вугільної промисловості України прогнозну структуру палива у щомісячній розбивці, розробленої у відповідності до Прогнозованого балансу електроенергії ОЕС України.
Отже газ отриманий по Договору № 127/15-ПР від 25.12.2014 року, AT «Дніпровська ТЕЦ» використовувало для виробництва електричної енергії.
Також зауважує на тому, що 30.11.2016 року набув чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730 від 03.11.2016 року (Далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. З ст. 7 якого на заборгованість за природний газ. використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого. опалення, постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штрафні санкції), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
В розрахунку збитків та неустойки, наданому Позивачем до позовної заяви вбачається, що за постачання природного газу в січні 2015року AT «Дніпровська ТЕЦ» повністю розрахувалось до 30.11.2016 року. Тобто, відповідно до умов визначених Законом №1730- VIII неустойка (штрафні санкції), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, за умови сплати основного боргу до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, нараховані Позивачем, за постачання природного газу в січні 2015 року, пеня в розмірі 7 064 502,51 гри., 3% річних в розмірі 571 204,93 гри., штрафу в розмірі 1 707 364,60 грн., інфляційні в розмірі 7 398 042,39 грн. нараховані неправомірно та не підлягають стягненню.
За постачання природного газу в лютому 2015 року AT «Дніпровська ТЕЦ» повністю розрахувалось до 30.11.2016 року. Тобто, відповідно доумоввизначених Законом №1730-VIII неустойка (штрафні санкції), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, за умови сплати основного боргу до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, нараховані Позивачем, за постачання природного газу в лютому 2015 року, пеня в розмірі 6 041 280,71 грн., 3% річних в розмірі 456 415,44 грн., штрафу в розмірі 1 413 504,78 грн., інфляційні в розмірі 3 697 755,40 грн. нараховані неправомірно та не підлягають стягненню.
Згідно доданого до позову розрахунку. Позивачем розраховано за постачання природного газу в березні 2015 року з 15.04.2015 року по 16.12.2015 року на суму боргу за газ 27 815 189,29 грн. пені 7 995 533,33 грн.. 3% річних в розмірі 562 400,26 грн. штрафу в розмірі 1 947 063,25 грн. та інфляційних в розмірі 1 052 129,83 грн.
За постачання природного газу в березні 2015 року AT «Дніпровська ТЕЦ» частково розрахувалось до 30.11.2016 року , а саме з суми боргу 27 815 189,29 грн. до суми боргу 5 723 598,50 грн., про що свідчать розрахунки надані Позивачем до позовної заяви, а також банківські виписки.
Тобто, до 30.11.2016 року (дата набрання чинності Законом № 1730-VIIІ) за газ поставлений в березні 2015 року AT «Дніпровська ТЕЦ» розрахувалось на 80 % (5 723 598,50 *100/27 815 189,29 = 20 % залишок боргу; 100%-20% = 80%).
Оскільки відповідно до умов визначених ч. 3 ст. 7 Законом № 1730-VIІІ на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штрафні санкції), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, то Позивачем неправомірно заявлені суми штрафних санкцій розраховані на суму заборгованості 27 815 189,29 грн.
Таким чином, право на нарахування та стягнення неустойки (пені та штрафу), інфляційних, процентів річних можливе лише на суму непогашеної заборгованості, яка за газ поставлений AT «Дніпровська ТЕЦ» в березні 2015 року станом на 30.11.2016 року дорівнювала 5 723 598,50 грн. та остаточно була погашена 04.01.2019 року.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/719/20 залишити без руху.
20.10.2020 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з подання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2020 у складі колегії суддів головуючого судді Чус О.В. (доповідач), суддів Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П. відновлено строк подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/719/20. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.12.2020.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 ухвалено провести судове засідання у справі №904/719/20 з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", призначене на 01.12.2020р. на 12:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon".
В судовому засіданні від 01.12.2020 оголошено про перерву розгляду справи до 26.01.2021.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 ухвалено провести судове засідання у справі №904/719/20 з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", призначене на 26.01.2021р. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon".
У судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частину постанову.
Встановлені судом обставини справи.
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за отриманий природний газ на підставі договору постачання природного газу № 127/15-ПР від 25.12.2014.
25.12.2014 сторонами укладено Договір №127/15-ПР купівлі-продажу природного газу (далі Договір), за п.1.1 якого Продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (Відповідача) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною територією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим Споживачем (п.1.2. Договору).
Згідно з п.2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року (включно) газ обсягом до 14759 тис.куб.м (чотирнадцять мільйонів п'ятдесят дев'ять тисяч куб.м), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень - 3481 тис. куб.м, лютий - 3175 тис.куб.м, березень - 2807 тис.куб.м, І квартал - 9463 тис.куб.м, квітень - 303 тис. куб.м, ІІ квартал - 303 тис. куб.м, жовтень - 388 тис.куб.м, листопад - 1768 тис.куб.м., грудень - 2837 тис.куб.м, IV - 4993 тис.куб.м.
Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.
Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця в такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума боргу (п.6.4. Договору).
У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. Договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3. Договору).
На виконання умов Договору, у січні-квітні 2015 та жовтні-грудні 2015, Позивач постачав Відповідачеві природний газ на загальну суму 121 094 876,06 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу (від 31.01.2015 за січень на суму 24 390 922,88 грн., від 28.02.2015 за лютий на суму 20 192 925,41 грн., від 31.03.2015 за березень на суму 27 815 189,29 грн., від 30.04.2015 за квітень на суму 5 873 062,02 грн., від 31.10.2015 за жовтень на суму 4 215 172,92 грн., від 30.11.2015 за листопад на суму 14 915 927,60 грн., від 31.12.2015 за грудень на суму 23 691 675,94 грн.).
Відповідач неналежно виконував договірні зобов'язання перед Позивачем, оплату проводив несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 Договору, у зв'язку з чим у нього виник борг у розмірі 17 504 770,59 грн.
На підтвердження порушення Відповідачем строків розрахунків за спожитий газ, Позивач надав виписку по операціях з Відповідачем.
З посиланням на п. 7.2 Договору, за період прострочення оплати, Позивач нарахував пеню у розмірі 24 378 706,50 грн. за період з 17.02.2015 до 27.01.2020 та 6 704 380,91 грн. - 7% штрафу, з урахування оплат Відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених п.4.3. ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3% річних - 1 856 447,79 грн. за період з 17.02.2015 по 27.01.2020, індекс інфляції - 12 238 872,33 грн. за період з березня 2015 по листопад 2015 з урахування оплат Відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених п.4.3. ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також встановлено, шо Відповідач щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", які підтверджують використання газу у вказаному виробництві.
На підтвердження обставин використання газу для виробництва електроенергії Відповідач додав до матеріалів справи Договір №355/01 від 28.02.2001 з додатками, укладений Відповідачем з ДП "Енергоринок", акти купівлі-продажу електроенергії, складені Відповідачем з ДП "Енергоринок" (у тому числі за спірний період постачання газу Позивачем).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Разом з тим, спеціальним законом, що регулює спірні відносини сторін на момент їх виникнення є Закон України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015.
Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач за період з січня 2015 по квітень 2015 та з жовтня 2015 грудень 2015 поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору, виключно для власних потреб, на загальну суму 121 094 876,006 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі (а.с. 42-48), зокрема:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 24390922,88 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 20192925,41 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 27815189,29 грн.
- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 5873062,02 грн.
- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 4215172,92 грн.
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 14915927,60 грн.
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 23691675,94 грн.
Однак, фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.1. Договору, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою по операціях з підприємством “Дніпровська теплоцентраль АТ” за період з 01.01.2015 по 30.11.2019 та банківськими виписками по рахунку позивача.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами Договору належним чином взяті на себе зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням.
Так, 30.11.2016 набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016, далі Закон № 1730-VIII, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно із ст. 2 Закону № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
В преамбулі Закону України № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Як вбачається із п. 1.2. договору № 127/15-ПР від 25.12.2014 газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб.
Судом встановлено, що основним видом діяльності AT «Дніпровська теплоелектроцентраль» є комбіноване виробництво електричної та теплової енергії (когенерація) - спосіб одночасного виробництва електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу у результаті спалення палива. Правові, економічні та організаційні засади діяльності суб'єктів відносин у сфері енергозбереження щодо використання когенераційних установок, а також відносини, пов'язані з особливостями виробництва, передачі, розподілу і постачання електричної та теплової енергії від когенераційних установок регулюються Законом України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» від 05.04.2005 № 2509-IV. Весь поставлений від AT «НАК «Нафтогаз України» згідно всіх договорів AT «Дніпровська ТЕЦ» використовувало для виробництва теплової та електричної, оскільки основним видом діяльності AT «Дніпровська теплоелектроцентраль» є комбіноване виробництво електричної та теплової енергії (когенерація). Таким чином, використання газу придбаного AT «Дніпровська ТЕЦ» у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» категорії ПР (названої - для власних потреб) є газом, що використовується для виробництва електричної енергії.
Таким чином, використання газу придбаного AT «Дніпровська ТЕЦ» у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» категорії ПР (названої - для власних потреб) є газом, що використовується для виробництва електричної енергії.
Отже відповідач, відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” є теплогенеруючою організацією.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на кредиторську заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, крім погашення кредиторської заборгованості до набрання чинності Законом.
Доводи АТ «НАК «Нафтогаз України» про те, що відповідно до умов пункту 1.2 договору переданий АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" природній газ використовується ним виключно для власних потреб, а тому не є тим газом, щодо якого можуть бути застосовані норми частини третьої статті 7 Закону, судом першої інстанції були відхилені, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки згідно з п. 3.2 Статуту підприємства Відповідача основними видами діяльності Товариства є виробництво електроенергії, постачання пари та теплової енергії, гарячої води та кондиційованого повітря.
Відповідно до Ліцензії №722 від 17.06.2010 видом господарської діяльності Відповідача є виробництво електричної енергії.
Згідно з Ліцензією №807 від 08.07.2010 видом господарської діяльності Відповідача є виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері, енергетики від 04.10.2012 № 1257 (далі Інструкція), вона поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на право здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії; комбінованого виробництва теплової та електричної енергії; виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
Таким чином, оскільки, Відповідач є ліцензіатом, відповідно до Інструкції та згідно з установчими документами його основною діяльністю є виробництво електричної та теплової енергії, він щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", які підтверджують використання газу у вказаному виробництві. Також доказами використання Відповідачем газу для виробництва електроенергії є Договір №355/01 від 28.02.2001 з додатками, укладений Відповідачем з ДП "Енергоринок", акти купівлі-продажу електроенергії, складені Відповідачем з ДП "Енергоринок" (у тому числі за спірний період постачання газу Позивачем). Отже, газ, що постачався Позивачем за Договором, використовувався Відповідачем на виробництво тепла та електричної енергії.
Таким чином, весь об'єм газу, який постачався позивачем АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідачу АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", був витрачений останнім на виробництво електричної енергії.
Докази того, що поставлений АТ «НАК «Нафтогаз України» природній газ був використаний АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" для інших потреб, у матеріалах справи відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 908/2110/16 та від 21.01.2020 у справі 915/565/19 в предмет доказування якої входили, зокрема, обставини поставка природного газу для власних потреб.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вартість природного газу, поставленого за Договором у період: за січень, лютий, грудень та частково за березень 2015 була оплачена відповідачем до набрання чинності Законом, у зв'язку з чим, нараховані на вказану заборгованість суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат підлягають списанню в силу прямої дії норми Закону.
Разом з тим, Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська ТЕЦ". Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство здійснено на сайті ВГСУ 18.12.2015 за номером публікації 26408. Даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі №904/10198/15 закрито на підставі п.12 ч.1 ст. 83, п.4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч.5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв'язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,9277 % статутного капіталу АТ "Дніпровська ТЕЦ".
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором з посиланням на п.7.2 Договору нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу в сумі 24378706,50 грн. за загальний період з 17.02.2015 по 27.01.2020 та 6 704380,91грн. 7% штрофу, з урахуванням оплат відповідача, дії мораторію та обмежень, встановлених п. 4.3. ч.1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором просив стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 17.02.2015 по 27.01.2020 в сумі 1 856 447,79 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2015 по листопад 2015 в сумі 12 238 872,33 грн. з урахуванням оплат відповідача, дії мораторію та обмежень, встановлених п. 4.3. ч.1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Так, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач за спожитий природний газ у січні 2015 року та в лютому 2015 розрахувався у повному обсязі до 30.11.2016, при цьому за спожитий природний газ у березні 2015 року розрахувався частково до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".
Ураховуючи, що відповідач вартість спожитого природного газу у січні, лютому та в грудні 2015 року оплатив у повному обсязі, а вартість спожитого природного газу у березні 2015 року оплатив частково, нараховані на такі суми 14 576 643,54грн. пені, 1034605,11 гривень 3% річних, 11095797,79 гривень інфляційних втрат та 5479046,97грн. 7% штрафу підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, у зв'язку з чим, нарахування позивачем цих сум є безпідставним та необґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, перевіривши розрахунок в іншій частині нарахувань, судом установлено, що 9 802 062,96 гривень пені, 821 842,68 гривень 3% річних, 1 143 074,54 гривень інфляційних втрат та 1 225 333,94 7% штрафу нараховані на заборгованість, яка не була погашена до 30.11.2016, відтак є такі, що ґрунтуються нормах чинного законодавства та є арифметично правильними, та нараховані у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення з викладених в апеляційній скарзі обставин в розумінні ст. 277 ГПК України відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на АТ "НАК "Нафтогаз України".
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/719/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/719/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.02.2021року.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова