СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/3144/21
ун. № 759/1980/21
16 лютого 2021 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Войтенко Ю.В., перевіривши виконання вимог ст. 187 ЦПК України у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про скасування арешту з майна,
Позивач звернулась до суду з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про скасування арешту з майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Позивач просить скасувати всі арешти, накладені на рухоме і нерухоме майно боржника, в тому числі, але не виключно на підставі рішення про арешт майна боржника №379/26 від 15.06.2012, виданої ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та виключити з реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №12651666 від 22.06.2012.
При цьому, позовні вимоги не конкретизовані та містять загальний характер, не відносяться до відповідача. Окрім того, з викладеного в позові вбачається, що виконавче провадження було закрито Дніпровським РВДВС, не вказано про виконання/невиконання судового рішення, не зазначено про наявність/відсутність Також в позові не зазначено відомості про наявність предмету позову та докази на підтвердження цього, оскільки в позові вказано, що виконавче провадження було закрито без зазначення дати закриття та підстав для такого закриття,окрім постанови нотаріусу до позову не додано відомостей про актуальність арешту.
Окрім того, суд роз'яснює, що згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Окрім того, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві не обґрунтовано вибір способу захисту порушеного права у вигляді зняття арешту, зокрема не надано доказів неможливості вирішення питання про зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження або шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому ст. 447 ЦПК України. Дана позиція кореспондується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 квітня 2020 року по справі №544/394/18 та від 22 липня 2020 року у справі №317/4584/16-ц.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про скасування арешту з майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Войтенко