cправа № 570/613/21
провадження № 1-кс/570/123/2021
17 лютого 2021 року
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,
з участю слідчого ОСОБА_2 ,
представника володільця майна ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри,10) клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню №12021181180000053
про арешт майна,
з метою забезпечення збереження речових доказів у клопотанні від 10 лютого 2021 року слідчий просить накласти арешт на виявлений та вилучений 09 лютого 2021 року під час огляду місця події автомобіль.
Слідчий підтримав клопотання частково і по аналогічних мотивах. Показав, що на сьогодні у кримінальному провадженні проведені всі необхідні експертизи, тому можливо повернути автомобіль володільцю для використання.
Представник володільця майна не заперечує проти накладення арешту на автомобіль у виді заборони відчудження, але просить повернути автомобіль для можливості використання у діяльності приватного підприємства "Шумськ Хліб", директором якого він є. Повідомляє, що на балансі підприємства перебуває лише чотири вантажні автомобілі, один з яких саме арештований. Заборона його використання перешкоджає належним чином виконувати свої зобов"язання по постачанню хлібобулочних виробів, зокрема, і в заклади освіти та охорони здоров"я, про що представив відповідні договори.
Слідчий суддя, заслухавши їх пояснення, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, прийшов до таких висновків.
Згідно клопотання, 09 лютого 2021 року о 13:37 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем Mersedes Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по вул.Нафтовиків в с.Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області, зі сторони масиву "Борківський" у напрямку автодороги "Городище-Рівне-Старокостянтинів", неподалік магазину "Продукти" задньою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалася по вказаній вулиці у напрямку автодороги Городище-Рівне-Старокостнтинів.
09 лютого 2021 року за даним фактом розпочато досудове розслідування за ч.1 ст.286 КК України.
Транспортний засіб Mersedes Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2003 року випуску, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_1 , поміщено на майданчик для тимчасового затримання транспортних засобів ГУНП в Рівненській області по вул.Дворецька в м.Рівне.
09 лютого 2021 року вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які, зокрема, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується тільки на підставах, передбачених ст.ст.132, 170 КПК України. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову /ч.1 ст.170 КПК України/.
Арешт майна застосовується з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову чи можливої конфіскації майна в провадженні щодо кримінальних правопорушень, за які може бути застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Арешт може бути накладено також на майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та /або зберегли на собі його сліди;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та /або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Вважаю, що існують достатні підстави для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки це майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в КПК України. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Арешт майна, як правило, полягає у забороні розпоряджатися майном. Заборона на використання майна (вилучати корисні властивості речі для задоволення потреб власника чи інших осіб), а також заборона володіння таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Само по собі накладення арешту на належне відповідачу майно без передачі його на відповідальне зберігання іншій особі, не обмежує його права користування вказаним майном. Вважаю, що це забезпечить справедливу рівновагу між інтересами сторін, що узгоджується з положеннями ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, так як накладення арешту на майно у виді заборони використання майна порушує передбачені ст.1 Протоколу міжнародної конвенції з прав людини та ст.ст.21, 41 Конституції України права на свободу володіння майном.
Вважаю, що слідчим доведено необхідність арешту майна, який не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження, арешт на зазначене у клопотанні майно накладається з метою його збереження, враховуючи і наслідки від вжиття такого заходу для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому клопотання, яке подане з передбачених законом підстав та у встановленому законом порядку, за формою і змістом відповідає КПК України, підлягає до часткового задоволення.
Оскільки арешт на автомобіль накладається лише у виді заборони на його відчудження, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 необхідно повернути власнику.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано та за клопотанням осіб, які не були присутні при розгляді питання про його арешт.
Арешт майна носить тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.131, 167, 170, 173 КПК України, слідчий суддя
накласти арешт на автомобіль Mersedes Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2003 року випуску.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1