Справа №:639/157/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/1499/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою (ч.4 ст.422-1 КПК України)
11.02.2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, тобто без виклику сторін, за умови, що ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд справи з участю сторін, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Жовтневого районного міськрайонного суду м.Харкова від 25.01.2021 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою застосовано до обвинувачених ОСОБА_6 , 1991 року народження та ОСОБА_7 ,1996 року народження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.03.2021 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати запобіжний захід та звільнити ОСОБА_6 з під варти та застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання у м. Харкові.
Вважає, що обвинувачення щодо ОСОБА_6 необґрунтоване, оскільки в діях підозрюваного не має складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, а суд першої інстанції не вказав чим саме підтверджується «розумна підозра», крім того в оскаржуваній ухвалі не вказано можливості внесення застави, ні вмотивовано або без визначення розміру застави.
Вважає, що прокурор не довів наявність ризиків для обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор вважала ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просила залишити вимоги апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення.
Потерпілі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Будь-яких заяв або клопотань які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надали.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Враховуючи, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, що ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд справи з участю сторін, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без їх участі.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів провадження, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, судом першої інстанції постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо останнього до 25.03.2021 року, включно.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 була заслухана думка прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Таким чином, враховуючи викладене та оцінивши окрім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, в сукупності всі обставини, у тому числі визначені ст.178 КПК України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про існування у обвинуваченого ОСОБА_6 ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися і, що інший більш м'який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Щодо відомостей про особу обвинуваченого, то ОСОБА_6 , будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, не має тяжких захворювань та інвалідності, відсутні міцні соціальних зв'язків, немає офіційного джерела доходу.
Окрім того судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги поведінку ОСОБА_6 , який знаючи про оголошену йому підозру та застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, порушив його умови та з 22 год. 00 хв. 17.12.2020 року по 04 год. 15 хв. 18.12.2020 року, залишив встановлене в ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова місце свого перебування, вживав алкогольні напої та порушував громадський порядок, що в свою чергу свідчить про можливість обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику передбачено п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про його існування, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 ознайомлений з матеріалами справи, та обізнаний про особу потерпілого та свідків.
Також суд першої інстанції приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу, встановив вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, врахував його ставлення до соціальних цінностей, що свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Викладені обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтувань ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, апеляційним судом та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, із застосуванням насильства, що в порядку п.1 ч.4 ст. 183 КПК України виключає можливість застосування до останнього застави.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують обґрунтовані ризики передбачені ст.177 КПК України, які на теперішній час не зменшились, взяв до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, відсутність відомостей про тяжкі захворювання, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, а також те, що до обвинуваченого вже застосовувався біль м'який запобіжний захід, який обвинуваченим був порушено.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Саме застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які на думку апелянта, є підставами для скасування ухвали від 25.01.2021 року, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06.09.2005 року, «Проніна проти України» від 18.07.2006 року, та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суду обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги, що решта доводів апеляційної скарги є похідними від проаналізованих вище, а також є явно такими, що не можуть свідчити про незаконність судового рішення, колегія суддів не дає таким доводам окремої оцінки.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційної скарги, за доводами, викладених в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.2 ст. 376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.01.2021 року про задоволення клопотання прокурора та про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.03.2021 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
_____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4