"29" серпня 2007 р.
Справа № 22/248-07-6131
За позовом: Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт»;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Національна Стивідорна Компанія»;
про стягнення 330,56 грн.
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
від позивача: Клочкова І.С., довіреність № 020/7-2 від 03.01.07 р.
від відповідача: Коротков С.О., довіреність від 03.01.07 р.
Суть спору: Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт» (далі -позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Національна Стивідорна Компанія» (далі -відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 330,56 грн. за надані послуги по договору № КД-4935 від 27.07.06 р.
Відповідач з позовом не згоден, з підстав викладених у відзиві № 752/6 від 08.08.2007 р., в якому посилається на те, що 14.03.2007 р. ним було отримано додаткову угоду до договору на забезпечення паливно-мастильними матеріалами від 27.07.2006 р. №4935, яка передбачає, у відповідності до п.3.1 договору, змінити додаток №1 (вказати нові тарифи і ціни) з 01.01.2007 р. ТОВ «УНСК" не мало законних підстав для підписання цієї додаткової угоди, оскільки відповідно до ч. З ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, Таким чином, законні і договірні підстави для оплати паливно-мастильних матеріалів, отриманих ТОВ «УНСК»у січні та лютому 2007 р., за новими цінами, відсутні.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.08.2007р. до 29.08.2007р., у відповідності зі ст. 77 ГПК України.
Заслухавши представників сторін та розглянувши наявні
в матеріалах справи документи, суд встановив:
27.07.2006 р. між ДП “Одеський морський торговельний порт» та ТОВ “Українська Національна Стивідорна Компанія» був укладений договір № КД-4935 на забезпечення паливно-мастильними матеріалами. У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 договору позивач зобов'язується надавати відповідачу за його замовленням паливно-мастильні матеріали (далі -ПММ) та послуги з заправки та сепарації ПММ, приймання відпрацьованого мастила тощо, а відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги.
У березні 2007 р. відповідач отримав від позивача ПММ відповідно до умов договору № КД-4935 від 27.07.06 р., у зв'язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача до оплати рахунок № 960020 від 25.04.2007 р. на суму 24 371,86 грн., але відповідачем зазначений рахунок був сплачений частково у сумі 24 041,30 грн., що призвело до боргу у сумі 330,56 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на той факт, що у рахунку № 960020 від 25.04.2007 р. були вказані нові тарифи позивача на ПММ, про що відповідач дізнався 06.02.2007 р. Також відповідач посилається на неналежне виконання позивачем умов договору № КД-4935 від 27.07.2006 р., а саме: п. 3.1 та п. 8.2 зазначеного договору та порушення позивачем норм чинного законодавства України.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов розділу ІІІ договору № КД-4935 від 27.07.2006 р. плата за послуги, надані відповідачу позивачем на забезпечення паливно-мастильними матеріалами визначається відповідно до діючих у Одеському порту тарифів, затверджених начальником Одеського порту та зазначені у додатку № 1 до договору, але у випадку змін цих тарифів відповідач зобов'язаний оплачувати послуги Одеського порту відповідно до нових затверджених начальником порту тарифів.
06.02.2007 р. позивач повідомив відповідача про затвердження начальником порту нових тарифів у Одеському порту. Крім того, 14.03.2007 р. на адресу відповідача надійшла від позивача додаткова угода до договору № КД-4935 від 27.07.06 р., яка передбачає, у відповідності до п. 3.1 договору, змінити додаток № 1 до договору, враховуючи нові тарифи, але вказана додаткова угода до договору до теперішнього часу залишена відповідачем без розгляду.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
За таких обставин, суд вважає, що заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються наявними доказами та матеріалами справи, тому позов Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт» підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та послуг ІТЗ судового процесу.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт» задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Національна Стивідорна Компанія» (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, р/р 26000226391 в ВАТ “МТБ» м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, р/р 26004124091 в ВАТ “МТБ» м. Одеси, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125666) борг у сумі 330/триста тридцять/гривень 56 коп., витрати по сплаті держмита 102/сто дві/ гривні та витрати на ІТЗ судового процесу 118/сто вісімнадцять/ гривні.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.
Рішення підписано 03.09.2007р.
Суддя Торчинська Л.О.