П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2021 р.м. ОдесаСправа № 522/2983/20
Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 17 листопада 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
при секретарі Голобородько Д.В.,
за участі:
представника апелянта Діордіци В.С.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Шевчука К.М.,
перекладачів Алайубі Фераса Джамаль, Нікішова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження № 68 від 06 лютого 2020 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивач вже звертався до міграційного органу за отриманням статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту, проте отримав відмову у зв'язку з відсутністю у нього права на отримання відповідного статусу, яка визнана правомірною у судовому порядку.
При цьому, наразі позивач знаходиться на території України незаконно, чим порушує законодавство України.
Крім того, на переконання апелянта, позивач не має постійного місця проживання та роботи в Україні.
Тому, апелянт вважає, що за наслідком здійснення ретельного аналізу інформації по країні походження позивача, ним правомірно прийнято оскаржуване рішення про примусове повернення іноземця в країну походження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Сирії, уродженцем м. Алеппо.
При цьому, позивач прибув на територію України у 2012 році легально, за паспортом громадянина Сирії для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії до 19 травня 2014 року, з метою навчання.
При цьому, 06 лютого 2020 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області виявлено позивача та у результаті проведеної перевірки встановлено, що він порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме ухилився від виїзду після закінчення законного терміну перебування в Україні.
Також, 06 лютого 2020 року, за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Сирії ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002429.
В свою чергу, постановою про накладення адміністративного стягнення від 06 лютого 2020 року ПН МОД № 002445 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1 700,00 грн.
При цьому, 06 лютого 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Сирії ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України до 04 березня 2020 року.
Не погоджуючись з вказаними рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо задоволення позовних вимог, так як міграційним органом не враховано факту наявності збройного конфлікту в Сирії, який загрожуватиму позивачу у разі його поверненню, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Крім того, згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого міграційним органом рішення «Про примусове повернення» № 68 від 06 лютого 2020 року, яким вирішено примусово повернути позивача за межі України до країни його походження
В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивач, як громадянин Сирії, легально прибув на навчання до України у 2012 році.
При цьому, позивача виявлено міграційним органом у лютому 2020 року, а як наслідок розпочато процедуру його примусового повернення до країни походження у зв'язку з порушенням міграційного законодавства України.
Між тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, колегія суддів погоджується з посиланнями міграційного органу на те, що позивач не має легальних підстав перебувати на території України, чим порушує відповідне міграційне законодавство.
Проте, колегія суддів вважає, що інформація щодо проведення на території Сирії військових дій третіми країнами належить до загальновідомої інформації.
При цьому, аналіз зібраної інформації щодо Сирії, дає серйозні підстави вважати, що особа, тільки своєю присутністю протягом будь-якого відрізка часу у Сирії, стикається з реальним ризиком шкоди, що загрожує її життю або особистій недоторканності.
Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що міграційним органом не взято до уваги інформацію по країні походження позивача, а саме того факту, що на теперішній час в Сирії триває громадянська війна з участю у конфлікті інших держав, у якій масово та систематично порушуються права та основні свободи людини.
Тому, колегія суддів вважає протиправним оскаржуване рішення міграційного органу, так як воно прийнято без належного дослідження інформації по країні походження позивача, а також без врахування того, що повернення позивача до Сирії загрожує його життю.
Більш того, позивач мотивує своє звернення до суду за захистом саме побоюваннями повертатися у країну громадянської належності у зв'язку з ситуацією загальнопоширеного насильства в ній.
В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Тому, керуючись ст.ст. 272, 288, 308, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: Ю.М. Градовський
А.В. Крусян