Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 457/866/18 провадження № 51-2307км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140100000364 та № 12018140100000399, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він 28 серпня 2018 року близько 21:00, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , повторно відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_9 .
Під час грабежу ОСОБА_8 завдав ОСОБА_9 удару кулакому ділянку потиличної частини голови, внаслідок чого останній присів, ОСОБА_6 тримав його за руки, не даючи змоги чинити опір, а ОСОБА_7 шляхом ривка зірвав з плеча потерпілого чоловічу сумку з належним йому майном. Заволодівши майном потерпілого на загальну суму 1851 грн, засуджені залишили місце події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 ставить вимогу про скасування судових рішень щодо нього на підставах істотного порушення кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що має бути виправданий, оскільки доказами у кримінальному провадженні не доведено його причетності до вчинення інкримінованого злочину. Зазначає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема даних протоколу слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_6 обмовив його під тиском працівників досудового розслідування, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_6 вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок із будь-яких інших підстав. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_7 , щодо необґрунтованості його засудження аналогічні доводам, на які він та його захисник ОСОБА_10 посилалися у своїх апеляційних скаргах. Вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки він є обґрунтованим та належно вмотивованим.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_7 та його захисник, не погодившись із вироком місцевого суду, мотивували свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях суду та недопустимих доказах. Зокрема, звертали увагу, що в судовому засіданні засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заперечили, що ОСОБА_7 був причетний до злочину, а потерпілий ОСОБА_9 не був впевнений у причетності ОСОБА_7 до злочину щодо нього. Також вказували на те, що в основу обвинувачення останнього судом безпідставно покладено дані протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , оскільки той через застосування щодо нього незаконних методів ведення досудового розслідування змушений був обмовити ОСОБА_7 .
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність таких доводів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. При цьому правильно звернув увагу на те, що сам ОСОБА_6 не подавав заяв про здійснення на нього тиску з боку працівників досудового розслідування. Таким чином, у суду не було підстав для визнання недопустимими доказами даних протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , під час якого він показав на місці та детально пояснив про обставини та дії кожного з учасників нападу на потерпілого ОСОБА_9 .
Крім того, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні категорично стверджував про те, що його пограбували троє чоловіків, наполягав на тому, що хоч і не бачив ОСОБА_7 в обличчя, однак впізнав його за зачіскою та статурою. Обставини злочину, зокрема роль останнього під час події, про які показав потерпілий у судовому засіданні, об'єктивно узгоджуються з тими, на які під час слідчого експерименту вказував засуджений ОСОБА_6 .
Що стосується доводів ОСОБА_7 про те, що поза увагою суду залишилися показання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які в судовому засіданні заперечили його участь у злочині щодо ОСОБА_9 , то вони є безпідставними, оскільки суд дав критичну оцінку цим показанням засуджених, мотивувавши свої висновки з цього приводу. При цьому суд детально проаналізував показання обвинувачених у вироку, виявив їхні суперечності та неузгодженості й обґрунтував свої висновки про неправдивість цих показань.
Отже, суд повно і всебічно дослідив докази у кримінальному провадженні, дав їм належну оцінку в сукупності та взаємозв'язку. При цьому зробив правильний висновок, що обставини, встановлені за допомогою цих доказів, переконливо свідчать про участь ОСОБА_7 у злочині.
Дії ОСОБА_7 обґрунтовано кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК. Покарання, призначене засудженому, відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив доводи, зазначені в апеляційних скаргах ОСОБА_7 та його захисника, та постановив рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 , судами допущено не було. Підстав для скасування судових рішеньз мотивів, викладених у касаційній скарзі засудженого, немає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3