ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2021Справа № 910/10868/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/10868/20
За позовом Фізичної особи-підприємця Воробей Олександра Федоровича
до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж»
про стягнення 577739, 52 грн,
Представники учасників справи:
від позивача: Скрицька Н.А.;
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Воробей Олександр Федорович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» (далі - відповідач) про стягнення 577739,52 грн, у тому числі: 511560,00 грн основного боргу, 48689,23 грн пені, 9493,89 грн інфляційних втрат, 7996,40 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором №02/01-2019 від 02.01.2019 на перевезення пасажирів в частині сплати грошових коштів за надані послуги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» на користь Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича основний борг у розмірі 511560,00 грн, пеню у розмірі 48689,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 9493,89 грн, 3% річних у розмірі 7996,40 грн та судовий збір у розмірі 8666,10 грн.
При цьому, в судовому засіданні 21.10.2020 в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів позивачем подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат Фізичної особи-підприємця Воробей Олександра Федоровича на професійну правничу допомогу після прийняття рішення по суті позовних вимог.
28.10.2020 до відділу діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Воробей Олександра Федоровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 26800,00 грн на професійну правничу допомогу разом з документальним підтвердженням їх понесення.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1569 від 28.10.2020 у зв'язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І., призначено повторний автоматизований розподіл заяви поданої в межах справи №910/10868/20, за результатом проведення якого заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат передано для розгляду судді Васильченко Т.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Воробей Олександра Федоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 26800,00 грн, що подана в межах справи №910/10868/20, до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено розгляд заяви на 24.11.2020.
В судовому засіданні 24.11.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду заяви на 04.12.2020.
26.11.2020 до відділу діловодства суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, якою у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/10868/20, які повинні бути направлені до Північного апеляційного господарського суду протягом 5 днів з дати отримання даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 зупинено провадження щодо розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Воробей Олександра Федоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10868/20 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 повернуто Приватному акціонерному товариству «Укренергомонтаж».
19.01.2021 до відділу діловодства суду надійшли матеріали справи з Північного апеляційного господарського суду.
27.01.2021 Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 поновлено провадження щодо розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Воробей Олександра Федоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10868/20 та призначено розгляд заяви на 11.02.2021.
В судовому засіданні 11.02.2021 позивач підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. В свою чергу, відповідач у судове засідання не з'явився, втім про розгляд даної справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлено судом на адресу, що визначена відповідачем.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В свою чергу, частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної заяви і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10868/20 проводити за його відсутності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та з визначеного у статті 240 Господарського процесуального кодексу України порядку проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Так, частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/10868/20 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Як вбачається з поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» понесені судові витрати у розмірі 26800,00 грн на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання саме вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/122275/19, від 10.12.2020 у справі №910/12275/19 та від 21.05.2019 у справі №903/390/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №4/07-07 від 07.07.2020, укладеного між Фізичною особою підприємцем Воробей О.Ф. (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» (далі - виконавець), копії додаткових угод №1 від 07.07.2020 та №2 від 29.10.2020 до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.10.2020 за договором про надання правової допомоги №4/07-07 від 07.07.2020, рахунок на оплату №001/26-10 від 26.10.2020 на суму 26800,00 грн, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3772/10 від 23.10.2008 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України адвоката серія АІ №006461 на ім'я Скрицької Н.А..
Згідно пункту 1.1 договору №4/07-07 від 07.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, надати правову допомогу в сфері представництва та захисту інтересів Фізичної особи підприємця Воробей О.Ф. у справі щодо стягнення заборгованості на його користь з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» згідно договору №02/01-2019 від 02.01.2019 на перевезення пасажирів.
При цьому, умовами додаткової угоди №1 від 07.07.2020 сторони погодили вартість правової допомоги, що визначена у пункті 1.1 договору та складає: 10000,00 грн вартість підготовки, складання та подання позовної заяви; 5600,00 грн розмір гонорару за кожне судове засідання, призначене судом; 10% преміальних від суми коштів, отриманих за результатом виконання рішення суду після закінчення надання правової допомоги.
Для виконання послуг, передбачених пунктом 1.1 вищезазначеного договору уповноважено адвокатів Скрицьку Н.А. та Скрицького А.К., які можуть діяти як разом так і окремо.
Умовами пунктів 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується оплачувати надані виконавцем послуги у розмірі, визначеному в додатковій угоді №1, що є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується оплачувати надані виконавцем послуги у строки, визначені цим договором.
Умовами пункту 5.1 договору, з урахування змін внесених додатковою угодою №2 від 29.10.2020, передбачено, що замовник здійснює оплату за цим договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця, відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 60-ти банківських днів з підписання акту приймання-передачі наданих послуг та надання рахунку на оплату.
Судом встановлено, що Скрицька Надія Анатоліївна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3772/10 від 23.10.2008, інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
26.10.2020 між замовником та виконавцем підписано акт приймання-передачі наданих послуг, яким підтвердили приймання-передачу послуг на суму 26800,00 грн, а саме, за підготовку та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, згідно договору №02/01-2019 від 02.01.2019 на перевезення пасажирів у розмірі 577739,52 грн - 10000,00 грн, представництво інтересів замовника у судових засідання 02.09.2020, 23.09.2020 та 21.10.2020 5600,00 грн за кожне. Окрім того, зазначено, що у замовника претензій до якості наданих послуг не має.
26.10.2020 виконавцем видано рахунок на оплату №001/26-10 від 26.10.2020 на суму 26800,00 грн за надання правової допомоги, згідно акту наданих послуг від 26.10.2020 у справі №910/10868/20.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, судом встановлено, що належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідач не надав, у зв'язку з чим, суд вважає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.
При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №910/5410/19.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, ціну позову, кількість судових засідань, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 26800,00 грн, що є доведеними та співмірними до предмета спору.
Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 39; ідентифікаційний код 16403289) на користь Фізичної особи- підприємця Воробей Олександра Федоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 26800 (двадцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
2. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 16.02.2021.
Суддя Т.В. Васильченко